Грибовицька трагедія: чотири роки по тому

1
Пам’ятний знак у Жовкві загиблим 30 травня 2016 року рятувальникам на Грибовицькому сміттєзвалищі.

Сьогодні, 30 травня, минає чотири роки з дня трагедії на полігоні ТПВ у Великих Грибовичах, коли лавина сміття поховала під собою чотирьох людей.

Що сталося

Полігон ТПВ у Грибовичах з’явився ще 1956 року. Звалище – це 8 мільйонів тонн побутового сміття і 2 мільйони тонн токсичних відходів. Із сміттєзвалищем сусідують Великі Грибовичі, Малі Грибовичі, Малехів, Збиранка і Дубляни. Щодня сюди вивозили 600-650 тонн сміття зі Львова, Жовківського району та частково з Кам’янка-Бузького, Пустомитівського, Городоцького та Яворівського. Постанову про закриття сміттєзвалища головний санітарний лікар Львівської області видав ще 2003 року. Але і цього виявилося недостатньо. Полігон ТПВ закрили лише після трагедії, яка сталася 30 травня 2016 року.

Напередодні, 28 травня 2016 року, на території Грибовицького сміттєзвалища спалахнула велика пожежа. Дим поширився на багато кілометрів, мешканцям Львова через поширення токсинів рекомендували не відчиняти вікна. 29 травня селяни перекрили дорогу сміттєвозам, які продовжували везти сміття зі Львова.

30 травня пожежу вдалося приборкати. Але у момент, коли рятувальники збирали своє спорядження, стався зсув. Тонни сміття накрили начальника ДПРП-48 з охорони м. Рава-Руська капітана служби цивільного захисту Юрія Рудого, начальника караулу ДПРЧ-17 з охорони м. Жовква старшого лейтенанта служби цивільного захисту Андрія Вненкевича, пожежника ДПРЧ-17 з охорони м. Жовква сержанта служби цивільного захисту Богдана Юнка, а також інженера-еколога ЛКП «Збиранка» Олександра Бутіна.

І хоча рятувальні роботи розпочалися відразу, але надії знайти бодай когось живим, були мізерні. Тіла трьох загиблих виявили 31 травня. Олександра Бутіна так і не знайшли. Тривалий час чоловік значився як безвісти зниклий. Тільки у листопаді 2017 року зниклого інженера-еколога Личаківський районний суд оголосив померлим.

Технічна причина пожежі: незадовільний технічний стан полігону, який не відповідав вимогам нормативних документів, зокрема не здійснювалася дегазація, а також сміття не перешаровувалося. Версія про навмисний підпал не підтвердилася.

Через загибель людей були відкриті два кримінальні провадження, а на лаві підсудних опинилися четверо людей: про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 236 та ч.2 ст. 367 КК України, оголосили трьом посадовим особам Львівського комунального підприємства «Збиранка» – директору, тепер вже з префіксом «екс» Богдану Горбалю, заступнику Борису Плашенку та директору полігона ТПВ Олександру Купричу. А також за невжиття заходів щодо контролю за діяльністю Львівського комунального підприємства «Збиранка» було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, керівнику Управління житлового господарства Львівської міської ради Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Юрію Гольцю.

Справу колишніх працівників ЛКП «Збиранка» розглядає Жовківський районний суд, а колишнього керівника управління житлового господарства – Галицький. За майже чотири роки жодного рішенні ні в одній, ні в іншій справі немає.

Сміттєва криза

Дуже скоро справа набула політичного забарвлення. Адже 2006 року під час передвиборної кампанії майбутній мер Львова Андрій Садовий активно закликав закрити полігон ТПВ біля Великих Грибовичів, називаючи його другим Чорнобилем. Натомість він обіцяв збудувати сучасний сміттєпереробний завод. Але щойно сівши у крісло міського голови, Андрій Іванович забув про свої обіцянки. І ще протягом 10 років сміття продовжували вивозили на старе міське сміттєзвалище, яке перетворилося на таку собі чорну діру – вона тривалий час поглинали кошти, зокрема на ту ж рекультивацію, перешаровування, дегазацію. А ще на полігоні процвітала така собі сміттєва мафія, яка по суті займалася сортуванням сміття. «Чорні сортувальники» збирали кольорові метали, пластик, бите скло, окремо цілі пляшки. Пляшки з горілки різних виробників теж сортувалися. Окремо картон, папір. Робота тривала практично цілодобово, а «заробітчани» приїжджали навіть з інших районів. Одночасно перебиранням відходів могли займатися відразу до трьох сотень осіб.

Про «чорних сортувальників» знали, але заплющували на це очі, адже такий «бізнес» частково вирішував і проблеми влади, зменшуючи кількість відходів на сміттєзвалищі.

Після остаточного закриття полігону і відмови інших міст приймати відходи зі Львова місто дуже швидко стало потопати у смітті. Практично усі майданчики були переповнені. Станом на червень 2017 в окремих районах міста нагромадились місячні обсяги сміття, загалом по місту – близько 9 тисяч тонн.

Тим часом львівське сміття помандрувало Україною. Його стали виявляти в інших областях. За фактом незаконно скидання відходів відкривали кримінальні провадження. А місцева і центральна влада перекладали відповідальність один на одного.

Мер Андрій Садовий заявив про сценарій завалити Львів сміттям та блокувати вивезення сміття з міста. На сайті міської ради Львова викладено 229 відмов на 495 звернень до обласних і місцевих рад України з проханням прийняти львівське сміття. Досягло свого піку протистояння між міським головою та головою облдержадміністрацією Олегом Синюткою.

Згодом був підписаний так званий «сміттєвий меморандум» і Львів потроху очистився від відходів.

А де завод?

Зрозуміло, що після закриття Грибовицького сміттєзвалища по-справжньому гостро постало питання про будівництво сміттєпереробного заводу. Одним з головних аргументів, чому місто не вирішує радикально питання зі сміттям – відсутність ділянки для будівництва.  Тож за справу взявся тодішній голова облдержадміністрації Олег Синютка, пропонуючи земділянки в різних районах області. Та щоразу знаходилася аргументи, щоб відмовитися – залучали громадських активістів, місцевих мешканців, науковців.

Зрештою міська влада прийняла вольове рішення збудувати завод на вулиці Пластовій, 13 за гроші ЄБРР. Йдеться про кредит на 13 років у 25 мільйонів євро, з яких 20 від ЄБРР під 6%, а ще 5 – із фонду чистих технологій ЄБРР під 0,75% річних. Погашати кредит мають двадцятьма рівними піврічними платежами, після завершення трирічного пільгового періоду у 2021 році. Крім цього, з Фонду Східноєвропейського партнерства з енергоефективності та довкілля ЄБРР виділять грантове співфінансування у сумі 10 мільйонів євро.

З 2017 року Андрій Садовий, як мантру, повторює, що за два роки у Львові має запрацювати сміттєпереробний завод.

«Наразі банк йде дуже швидкими темпами. Відсоток буде дуже мінімальний для Львова, враховуючи нашу добру співпрацю. Думаю, вкінці року ми повинні почати роботи і за 2 роки збудувати завод – це така наступна етапність», – сказав Андрій Садовий під час брифінгу у листопаді 2017 року.

Звучала ця фраза і 2018, і 2019 року. А 28 травня нинішнього року Андрій Іванович під час брифінгу знову повторив: «А стосовно сміттєпереробного заводу, як ви знаєте, ми вийшли на фінальний етап тендеру. Зараз тривають підготовчі роботи на ділянці. І в цьому році ми почнемо будувати завод. Ми, слава Богу, маємо кошти, маємо розуміння».

І хоч заводу немає ще й близько, адже не визначено навіть переможця тендеру на будівництво, вже наступного року закінчується пільговий період і настає час віддавати позичені гроші. Тим часом Грибовицьке сміттєзвалище вже рясно заросло травою та чагарниками і здалеку стає більш схоже на звичайний пагорб, який, на жаль, досі ховає під собою мільйони тонн сміття.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: