Інформаційна зброя проти тварин. Навіщо?

Те, що зараз відбувається у київському зоозахисному середовищі (старт роботи ексдиректорки ЛКП Лев Оксани Кошак в аналогічному КП Києва спричинив скандал, - ред.) - інформаційна війна у чистому вигляді. А як виникають інформаційні війни? Це скоординована інформаційна атака, ініційована тими, кому це вигідно. А далі, правильно сформульований заклик (тригер на найболючіші теми) підхоплюють усі небайдужі, без факт-чекінгу, без вникання у деталі. І далі як снігова куля все набирає обрисів масової істерії "на задану тему".

Оскільки я й сама неодноразово ставала героїнею "театру абсурду", знаю з власного досвіду, яких монструозних масштабів може набрати інтернет-хейтинг. Іноді так стається само собою, по інерції, від запущеного кимось різкого коментаря, а іноді це робиться свідомо. Головне – це різниця між конструктивною критикою і ставленням, що сповнене ненависті. Люди, з якими ти навіть не знайомий, вже за декілька коментарів переходять всі межі, влазять в особистий простір обговорюваної особи, переходять на нецензурщину. Для мене таке неприйнятне навіть у групах на кшталт «Барахолка для когось-там», не кажучи вже про особисті чи офіційні сторінки. Конструктивно сперечатись та й навіть сваритись можна не втрачаючи власної гідності, й не паплюжачи чужу. Але так вміють не всі. А дехто просто не хоче.

Деякі кияни зараз паплюжать не лише Оксану Кошак (як посадовця і як людину), вони очерняють весь персонал ЛКП "Лев", львівське зоозахисне середовище.

Останніми днями спостерігаю, що відбувається на сторінці Оксани Кошак з приводу її приходу в Київське КП і вкотре переконуюсь, що лише декілька осіб, яким так заманулось, можуть дуже голосно і дуже переконливо нести нісенітниці, збиваючи з пантелику всіх. Так от мій пост не для них. І навіть не для Оксани. Мій пост для тих «притомних» київських волонтерів, які наразі мовчки спостерігають за цим «мочиловом» і намагаються скласти свою власну думку. Перш за все, я хочу нагадати вам, що «кінцевими бенефіціарами» вашої діяльності, діяльності вашого КП, діяльності Оксани, зрештою, є тварини. Їм невтямки, з ким ви там дружите чи не дружите, кому заздрите, який у вас сьогодні настрій і який у вас загалом стиль ведення бесіди. Вони просто хочуть жити. Жити простим щасливим собачим чи котячим життям, щоб чухали за вушком і нічого не боліло. І якщо ви взяли на себе відповідальність за їх долю, а окрім того так вже сталось, що вона ще й частково залежить від міської влади (КП), ваша безпосередня задача – співпрацювати так, щоб забезпечити їм це щасливе життя.

Ця співпраця точно не про перемивання кісточок у Фейсбуці, точно не про хейт у коментарях. Сотні людей зі всієї країни вже написали про те, як Києву пощастило отримати найкращого менеджера в питаннях тварин. І я підтримаю. Писали також про те, що Оксана «незручна», бо різка і правдива. І я підтримаю. А ще додам, що це та людина, яка до глибокої ночі працювала над текстами львівських ухвал. Це керівник, який в свій особистий час допомагала нашій громадській ініціативі робити аудит міста, вишуковуючи місця для майданчиків для вигулу, бо вірила в цю ідею. І допомогла зробити це офіційною стратегією міста. Я не знаю інших посадовців, окрім Оксани, які б вкладались в свою справу настільки, наскільки це підвладно лише тому, хто дійсно «горить» ідеєю.

Я теж переживала, коли невідома мені Оксана йшла на посаду директора ЛКП «Лев». Для мене було важливим, щоб новий директор не збився з того правильного вектору розвитку підприємства, якого йому задав Олег Мацех. І зараз, обертаючись назад, я розумію, що зійшлись якісь неймовірні зорі, щоб все поскладалось саме так. До вас прийшла не невідома Оксана, а спеціаліст, якого знає вся Україна і не лише.

Я не вірю, що в Києві якісь принципово інші собаки чи коти, ніж у Львові. І я точно знаю, що порядок і професійний підхід ніколи не завадить. А ще тваринам потрібна любов. У Львові це все вдалось поєднати – влада, працівники ЛКП, волонтери, активісти, соціально-відповідальний бізнес, потенційні господарі тварин – всі вносять свій вклад у те, щоб хвостикам було добре. Гадаю, що й тваринам Києва потрібна не оця вся словесна метушня, яка зараз відбувається, а лише ваша злагоджена робота. Завжди є куди рости і що покращувати, тим більше для тих, хто цього заслуговує чи не найбільше у цьому жорстокому світі. Ми у Львові готові продовжувати, чого і вам щиро бажаю. Єднайтесь!

Ольга КИРИЛОВИЧ,

координаторка проєкту Dog-Friendly City, авторка проєктів Бюджету участі з облаштування тренувально-вигульних майданчиків для собак у Львові

Думки, висловлені в рубриці «Колонки», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції ІА Дивись.info.

Будь-яке копіювання чи відтворення тексту або частини тексту дозволене лише з письмової згоди редакції. В іншому випадку це вважатиметься порушенням авторських прав.