дивись.info

Інформаційна зброя проти тварин. Навіщо?

Інформаційна зброя проти тварин. Навіщо?

Колонка координаторки проєкту Dog-Friendly City Ольги Кирилович.

Те, що зараз відбувається у київському зоозахисному середовищі (старт роботи ексдиректорки ЛКП Лев Оксани Кошак в аналогічному КП Києва спричинив скандал, – ред.) – інформаційна війна у чистому вигляді. А як виникають інформаційні війни? Це скоординована інформаційна атака, ініційована тими, кому це вигідно. А далі, правильно сформульований заклик (тригер на найболючіші теми) підхоплюють усі небайдужі, без факт-чекінгу, без вникання у деталі. І далі як снігова куля все набирає обрисів масової істерії “на задану тему”.

Оскільки я й сама неодноразово ставала героїнею “театру абсурду”, знаю з власного досвіду, яких монструозних масштабів може набрати інтернет-хейтинг. Іноді так стається само собою, по інерції, від запущеного кимось різкого коментаря, а іноді це робиться свідомо. Головне – це різниця між конструктивною критикою і ставленням, що сповнене ненависті. Люди, з якими ти навіть не знайомий, вже за декілька коментарів переходять всі межі, влазять в особистий простір обговорюваної особи, переходять на нецензурщину. Для мене таке неприйнятне навіть у групах на кшталт «Барахолка для когось-там», не кажучи вже про особисті чи офіційні сторінки. Конструктивно сперечатись та й навіть сваритись можна не втрачаючи власної гідності, й не паплюжачи чужу. Але так вміють не всі. А дехто просто не хоче.

Деякі кияни зараз паплюжать не лише Оксану Кошак (як посадовця і як людину), вони очерняють весь персонал ЛКП “Лев”, львівське зоозахисне середовище.

Друзі, наш інструмент боротьби – це інформаційне протиборство, контрпропаганда. Раніше ми навіть уявити не могли, що вчасно і уміло подана інформація може перекроїти кордони держави. А зараз ми знову втягнуті в протистояння, якого просто не повинно бути.

Не вірите, що все так серйозно? Шість основних принципів пропаганди Геббельса (порівняйте з тим, що відбувається):

  •  пропаганди має бути дуже багато. Її потрібно вивалювати в маси безперервно, вдень і вночі, одночасно і всюди. Надлишку пропаганди не буває, адже люди здатні засвоїти лише ту інформацію, яку їм повторюють тисячу разів;
  • гранична простота усіх повідомлень. Це необхідно для того, щоб навіть найвідсталіший індивід зумів усвідомити почуте чи прочитане. Адже чим більше людей приймуть необхідну інформацію, тим простіше буде з іншими: навіть найпрогресивніша меншість змушена буде йти за більшістю;
  • максимальна одноманітність ясних, коротких посилань. Пропагувати лозунг необхідно з різних боків, але підсумок має бути один і той самий. Лозунг незмінно повинен повторюватися в кінці кожної промови чи статті;
  •  жодних диференціацій: пропаганда не повинна дозволяти сумніватись, коливатись, розглядати різні варіанти і можливості. У людей не повинно бути вибору, адже він вже зроблений за них. Людям необхідно лише зрозуміти та прийняти інформацію, щоб потім вже сприймати нав’язані ідеї, як свої власні;
  •  впливати лише на почуття і лише за необхідності апелювати до розуму. Пропаганда – не наука. Проте вона допомагає спровокувати на емоції багатотисячний натовп. А розум тут ні до чого;
  •  шок і брехня – ось основа, на якій будується досконала пропаганда. Якщо людей підводити до якоїсь думки поступово, то необхідного результату не буде. Тому інформація повинна шокувати, адже лише шокуючі повідомлення передаються. Адекватні відомості проходять непоміченими.

Кажуть, що сам Геббельс вважав, що “найбільший ворог будь-якої пропаганди – це інтелект”. Тому, озброюємось здатністю критично мислити, знижуємо емоційне сприйняття і не даємо жодного шансу феєричним вигадкам знищувати в інформаційному полі всі досягнення Львова та зводити наклепи на львів’ян.

Останніми днями спостерігаю, що відбувається на сторінці Оксани Кошак з приводу її приходу в Київське КП і вкотре переконуюсь, що лише декілька осіб, яким так заманулось, можуть дуже голосно і дуже переконливо нести нісенітниці, збиваючи з пантелику всіх. Так от мій пост не для них. І навіть не для Оксани. Мій пост для тих «притомних» київських волонтерів, які наразі мовчки спостерігають за цим «мочиловом» і намагаються скласти свою власну думку. Перш за все, я хочу нагадати вам, що «кінцевими бенефіціарами» вашої діяльності, діяльності вашого КП, діяльності Оксани, зрештою, є тварини. Їм невтямки, з ким ви там дружите чи не дружите, кому заздрите, який у вас сьогодні настрій і який у вас загалом стиль ведення бесіди. Вони просто хочуть жити. Жити простим щасливим собачим чи котячим життям, щоб чухали за вушком і нічого не боліло. І якщо ви взяли на себе відповідальність за їх долю, а окрім того так вже сталось, що вона ще й частково залежить від міської влади (КП), ваша безпосередня задача – співпрацювати так, щоб забезпечити їм це щасливе життя.

Ця співпраця точно не про перемивання кісточок у Фейсбуці, точно не про хейт у коментарях. Сотні людей зі всієї країни вже написали про те, як Києву пощастило отримати найкращого менеджера в питаннях тварин. І я підтримаю. Писали також про те, що Оксана «незручна», бо різка і правдива. І я підтримаю. А ще додам, що це та людина, яка до глибокої ночі працювала над текстами львівських ухвал. Це керівник, який в свій особистий час допомагала нашій громадській ініціативі робити аудит міста, вишуковуючи місця для майданчиків для вигулу, бо вірила в цю ідею. І допомогла зробити це офіційною стратегією міста. Я не знаю інших посадовців, окрім Оксани, які б вкладались в свою справу настільки, наскільки це підвладно лише тому, хто дійсно «горить» ідеєю.

Я теж переживала, коли невідома мені Оксана йшла на посаду директора ЛКП «Лев». Для мене було важливим, щоб новий директор не збився з того правильного вектору розвитку підприємства, якого йому задав Олег Мацех. І зараз, обертаючись назад, я розумію, що зійшлись якісь неймовірні зорі, щоб все поскладалось саме так. До вас прийшла не невідома Оксана, а спеціаліст, якого знає вся Україна і не лише.

Я не вірю, що в Києві якісь принципово інші собаки чи коти, ніж у Львові. І я точно знаю, що порядок і професійний підхід ніколи не завадить. А ще тваринам потрібна любов. У Львові це все вдалось поєднати – влада, працівники ЛКП, волонтери, активісти, соціально-відповідальний бізнес, потенційні господарі тварин – всі вносять свій вклад у те, щоб хвостикам було добре. Гадаю, що й тваринам Києва потрібна не оця вся словесна метушня, яка зараз відбувається, а лише ваша злагоджена робота. Завжди є куди рости і що покращувати, тим більше для тих, хто цього заслуговує чи не найбільше у цьому жорстокому світі. Ми у Львові готові продовжувати, чого і вам щиро бажаю. Єднайтесь!

Ольга КИРИЛОВИЧ,

координаторка проєкту Dog-Friendly City, авторка проєктів Бюджету участі з облаштування тренувально-вигульних майданчиків для собак у Львові

Думки, висловлені в рубриці «Колонки», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції ІА Дивись.info.

Будь-яке копіювання чи відтворення тексту або частини тексту дозволене лише з письмової згоди редакції. В іншому випадку це вважатиметься порушенням авторських прав.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.