Хвороба тіла, душі і розуму: як подолати алкозалежність

Саме цього дня один із співзасновників організації доктор Боб (Роберт Холбрук Сміт) випив свою останню пляшку пива. Перший день його тверезості став умовною точкою відліку для АА.

А все почалось з того, що американець Білл Вілсон, який теж полюбляв алкоголь, потрапив до лікарні з білою гарячкою. Пробувши у шпиталі упродовж п'яти місяців, він познайомився з лікарем Смітом, теж алкоголіком. У них виникла ідея, що, спілкуючись один з одним, вони можуть протистояти недузі. Так 1935 року в США засновано товариство Анонімних алкоголіків.

У СРСР і пострадянському просторі про проблему алкоголізму говорили не надто охоче, а самих алкоголіків вважали нижчим прошарком суспільства. Про те, що алкоголізм є хворобою, ще й зараз задумуються не всі, тисячі людей не вбачають в алкоголі жодних проблем.

В українських Анонімних плкоголіків свій день заснування - 21 лютого 1989 року. Однак про перший день тверезості доктора Боба пам’ятають і в нас. ІА Дивись.Info поспілкувалась з одним із членів АА. Згідно з однією із традицій Анонімних плкоголіків, є анонімність. Тому наш співрозмовник назвався просто Олександром. В АА він уже 20 років, тому про структуру організації знає багато.

«Першими містами, в яких з’явилось товариство АА, були Київ, Луцьк і Львів. У Львові все почалось 25 років тому, зараз у місті функціонує 16 груп. Всього в Україні 132 групи, поділені на п’ять регіонів. За чисельністю груп західний регіон (Львів , Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці, Стрий, Дрогобич, Трускавець) є другим після київського. А от скільки людей у групах, ми не знаємо, адже такого обліку не ведемо», - каже Олександр.

– Тобто спільнота без будь-якого обліку? Як це взагалі працює?

– Вся «фішка» товариства полягає у спілкуванні двох чи більше людей–алкоголіків. Це люди, які вже мали цю проблему, які хочуть допомогти іншим людям і роблять це задарма. В АА не беруть жодних коштів. Це наші традиції. Є багато заможних людей, які б хотіли перерахувати кошти, бо їм допомогли або навіть зберегли життя. Але, згідно з нашими традиціями, ми не беремо грошей. Кошти - це виключно пожертви членів АА.

– Тоді як Анонімні алкоголіки функціонують?

– Ми співпрацюємо з багатьма структурами, зокрема і з церквою, яка й зараз нам допомагає. Але водночас церква абсолютно не втручається в наші справи. Вони лише дають нам приміщення. Ми йдемо до пароха і просимо, чи могли б нам виділити для зібрань години і приміщення. І нам виділяють їх . У скриньку кидаємо символічні кошти.

У Львові є групи закриті відкриті. Тобто на групу АА може прийти будь-яка людина – не лише ті, хто має проблеми з алкоголем, а будь-хто. Навіть, для прикладу, люди, в яких є друзі чи близькі алкозалежні. На закритих групах можуть бути присутні тільки люди, в яких є проблема.

– В Україні охоче звертаються до АА чи все-таки присутнє тавро сорому?

– Я в цьому товаристві вже 20 років і бачу позитивну тенденцію. Зараз люди вже більше ставляться до АА з довірою. Хоча, скажімо, в сусідній Польщі – то там є 2700 груп, а нас – лише 132. В Америці, лише в Лос-Анджелесі є 800 груп. Хоча і в нас є тенденція до збільшення цих груп. На перешкоді стає здебільшого упередженість і непоінформованість.

Фундаментом видужання в АА є програма 12 кроків.

З мого особистого досвіду, АА – це одна з найефективніших допомог. Я - колишній алкоголік і коли боровся з цією хворобою, то випробовував різні методи. Алкоголізм – важка психічна хвороба і вона полягає в залежності від хімічної речовини, яка змінює свідомість. Навіть якщо випити 100 грамів горілки, то свідомість уже буде змінена. З часом людина узалежнюється, стає невільником, а далі йдуть різні стадії цієї хвороби. Остання стадія може закінчитись летально, це – суїцидна стадія, коли людина вже хоче накласти на себе руки.

– Групи підтримують таких людей психологічно?

– Якщо розглядати з точки зору психології, то це, фактично, групова терапія.

У групах нема зворотного зв’язку. Людина щось в групі говорить, усе в формі монологу. В групі не мають права щось вказувати чи наказувати. Лише діляться досвідом.

– А як тоді діє метод у групі АА? Як людина доходить до якогось висновку?

- Навіть у здорової людини зазвичай найголовніша проблема із самим собою. Є проблема - ви не можете з цим впоратись, а треба щось змінювати, і це є найважче – щось міняти в собі. У вас щось не клеїться і ви тоді розумієте, що не весь світ ополчився проти вас і не всі довкола - ваші вороги, і не в вашому керівнику найбільша біда… Потрібно сказати: так, це в мене є проблема.

Тоді, коли ви побачили, що щось у вас не так, можна вирішувати, що з цим робити. Якщо в цей момент біля вас опинилась людина, яка теж мала точнісінько таку ж проблему, то тоді ви цій людині вірите. Адже ви її бачите, відчуваєте її емоції і тоді зароджується зміна. Бо міняти щось у собі надзвичайно важко.

Головне завдання людини - це бажання витягнути свою руку з ями, аби її могли схопити і допомогти. Але руку треба витягнути самому, людина нагорі не зможе того зробити.

Алкоголіку це дається важко, бо він якийсь час знаходиться під дією хімічної речовини. В нього ненормально функціонує мозок, бо алкоголізм - це проблема розуму, душі і тіла. Це трикомпонентна хвороба. Часто люди з нею не справляються, бо лікують лише один компонент. Наприклад, крапельницями підтягують тіло, а в душі - порожнеча, постійна тривога і страх. А більшість узагалі після медикаментозного втручання каже, що немає жодних проблем.

– Ви сказали про те, що алкоголіки завжди відчувають тривогу і страх. Це один страх, який притаманний всім алкоголікам, чи він у кожного різний?

– Алкоголік добре вміє маскувати свій стан. Деякі недосвідчені люди можуть навіть і не здогадуватись, що перед ними хронічний алкоголік. Адже є різні стилі пиття. Є люди, які напиваються ледь не до смерті, а є такі, що постійно підтримують градус. Багато хронічних алкоголіків - люди дуже талановиті, надзвичайно чутливі. Половина геніальних художників були алкоголіками.

– Як карантин вплинув на роботу Анонімних алкоголіків, зокрема у Львові?

– Зараз працюємо виключно дистанційно – у вайбер-групах, скайпом, зумом. Ми залежні від власників приміщень. Як тільки дадуть нам дозвіл, ми одразу будемо збиратись групами.

– Зараз, внаслідок глобального карантину чи нестабільної економічної ситуації, багато в кого поглиблюється депресивний стан. Чи є у вас якісь поради – як не стати потенційним алкоголіком?

– Давати поради - невдячна справа. Сьогоднішня ситуація справді є екстраординарною, але в такій хворобі, як алкоголізм, немає коренів. Часто чуємо: о, якби не така компанія, то він би не пив. Особливо мами так часто говорять. Насправді, це не завжди так. Алкоголік п’є тоді, коли в нього є гроші, і тоді, коли нема; п’є, коли йому добре і дуже добре; п’є, коли йому погано і дуже погано… Обставини не є показником, це сидить у голові.

Для тих, хто сумнівається, є розроблений «Балтиморський тест». Там - 21 питання, на які ви відповідаєте, самостійно ставлячи плюс чи мінус. Якщо більше 3 плюсів, то ви вже в зоні загрози.

Розмовляла Тетяна ЯВОРСЬКА