Новий закон про фінансовий моніторинг — важливі моменти, які потрібно знати всім

Про його особливості розповідає Костюк Микола - адвокат юридичної компанії «Захист Власності».

Цей закон приніс багато подарунків для українського бізнесу, який любить непрозору структуру власності та не проти скористатись офшорами не тільки для податкової оптимізації, а й для приховування справжнього власника бізнесу та укладення угод про продаж корпоративних прав у низькоподаткових та конфіденційних юрисдикціях.

Хто є суб’єктами первинного фінмоніторингу?

Це юридичні особи, які є фінансовими установами та інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги — банки, страховики, адвокати, адвокатські бюро, бухгалтери, рієлтори, фізичні особи-підприємці, самозайняті особи та фізичні особи, які надають послуги на виконання цивільно правових договорів. І для них всіх тепер чинний ризикоорієнтований підхід.Також закон тепер встановлює відносно чіткі критерії для визначення ступеня ризику операції, особливо в частині клієнтів, що походять з офшорних юрисдикцій.

На практиці це означатиме, що будь-який нотаріус, адвокат, бухгалтер, рієлтор чи банк мають повне право відмовити Вам у наданні послуг, а в разі, якщо не можуть переконатись у походженні Ваших коштів – зобов’язані це зробити. При цьому повідомивши у своїй звітності про Вас компетентним органам.

Чому всім цим особам потрібно виконувати всі умови нового закону? Відповідь проста —  великі суми штрафів для всіх. Штрафні санкції передбачені законом за невиконання його вимог не лише суб'єктами господарювання при здійсненні фінансово господарських операцій, а й суб'єктами здійснення фінмоніторингу. Про штрафи детальніше описано нижче.

Також Закон запроваджує інститут належної перевірки, що є набагато ширшим поняттям, аніж наявне в чинному Законі поняття ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта. Це пов’язано з наданням суб’єктам первинного фінансового моніторингу більшої кількості прав та обов’язків щодо перевірки контрагента. Перш за все, новацією в цій частині є заборона для співпраці банківських та інших фінансових установ з банками-оболонками, тобто фінустановами, за якими не здійснюється контроль за місцем їх реєстрації. Ця заборона співпраці з такими банками вимагає для бізнесу, який не готувався до цього, потроху змінювати свої методи фінансування підприємства. Бізнесменам треба буде закривати рахунки в сумнівних фінустановах в офшорних юрисдикціях та відкривати рахунки в банках, які все ж проводять належну верифікацію та ідентифікацію своїх клієнтів та за якими здійснюється реальний фінансовий моніторинг. Це потягне за собою додаткові витрати та здорожчання послуг за банківське обслуговування.

Фінансова перевірка загалом проводиться в таких випадках (ч. 3 ст. 11 Закону):

• при підозрі в незаконному характері операції (визначення підозри наведене в п. 46 ч. 1 ст. 1 Закону № 361);
• здійсненні переказів (у т. ч. міжнародних) без відкриття рахунка на суму, яка дорівнює або перевищує 30 000 грн чи її еквівалент, у тому числі в інвалюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але менше ніж 400 тис. грн;
• проведенні фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює або перевищує 30 000 грн;
• виникненні сумнівів у правдивості або повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;
• проведенні разової фінансової операції без установлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума операції дорівнює або перевищує 400 тис. грн.

Перелік потрібних документів для юридичних осіб: копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

Особлива перевірка проводиться щодо політично значущих осіб та членів їх сімей (визначення членів сім’ї, що міститься в Законі дуже широке і включає зятя, невістку, тещу, тестя і т.д.) і визначена в ч.13 ст.11 Закону. Також така перевірка передбачає продовження особливого режиму контролю впродовж 12 місяців після втрати повноважень такою особою.

У Законі прописані два типи заходів перевірки:

• посилені;
• спрощені.

Посилені заходи перевірки здійснюватимуться в одному з таких випадків — складні фінансові операції; незвично великі фінансові операції; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Ці категорії є відносними і їх деталізують рекомендації щодо застосування ризикоорієнтованого підходу.

Новацією Закону є введення механізму «замороження активів». Згідно з Законом, замороження активів — заборона на здійснення переказу, конвертування, розміщення, руху активів, пов’язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, на основі резолюцій Ради Безпеки ООН, рішень іноземних держав, суду.

А що найважливіше — суб’єкт первинного фінмоніторингу зобов’язаний негайно, без попереднього повідомлення клієнта (особи), заморозити активи, пов’язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням. Даний механізм може бути реалізований тільки за наявності достатніх підстав, які на цей момент не прописані.

Це може мати серйозні наслідки у вигляді тиску на бізнес.

Якщо просто змалювати схему – ТзОВ «А» отримує фінансування з країни, що не виконує належним чином вимоги міжнародних організацій щодо боротьби з легалізацією коштів отриманих злочинним шляхом. Банк, дізнавшись про таку операцію, не попереджаючи клієнта приймає рішення про замороження його активів та передає матеріали про клієнта на перевірку до СБУ. Поки там триває перевірка, господарська діяльність ТзОВ «А» зупинена. І що найважливіше, суб’єкт первинного фінансового моніторингу повністю звільнений від відповідальності за необґрунтоване замороження активів, в разі, якщо таке, відбувалось згідно з законом. Такі можливості суб’єктів фінмоніторингу вимагають від бізнесу набагато обережніше підходити до співпраці з банками та встановлення особливого рівня довіри між банком та клієнтом.

Які штрафні санкції передбачені? 

Тут зміни дуже суттєві в сторону збільшення відповідальності суб’єктів первинного фінансового моніторингу. Закон тепер визначає такі види покарань для суб’єктів фінмоніторингу:

• письмове застереження;
• анулювання ліцензії та/або інших документів, що надають право на здійснення діяльності, з провадженням якої в особи виникає статус суб’єкта первинного фінансового моніторингу, у встановленому законодавством порядку;
• покладення на суб’єкта перинного фінансового моніторингу обов’язку відсторонення від роботи посадової особи такого суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
• штраф;
• укладення письмової угоди із суб’єктом первинного фінансового моніторингу, за якою суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язується сплатити визначене грошове зобов’язання та вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, забезпечити підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо (далі — угода про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії).

Максимальні розміри штрафів за порушення у сфері фінмоніторингу коливаються від 135150000 гривень – для банків та інших фінустанов та 27030000 гривень – для інших суб’єктів фінмоніторингу. Звичайно ж, при цьому чітких критеріїв для визначення розміру штрафу законодавець не визначив, а надав лише загальні критерії, які необхідно враховувати при призначенні покарання.

Про перекази коштів 

Також новий Закон вносить зміни щодо ідентифікації отримувачів та ініціаторів переказів коштів.

Так, частиною першою статті 14 Закону встановлені загальні вимоги до переліку інформації про платника та отримувача (фізичних та юридичних осіб), що повинна супроводжувати переказ коштів:

1. Інформацією про платника (ініціатора переказу):

а) фізичну особу — прізвище, ім’я та по батькові; номер рахунка, з якого списуються кошти; місце проживання або номер паспорта громадянина України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або дату і місце народження;

б) юридичну особу — повне найменування; місцеперебування або ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти;

2. Інформацією про отримувача переказу коштів:

а) фізичну особу (фізичну особу — підприємця) — прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер рахунка, на який зараховуються кошти;

б) юридичну особу — повне найменування, номер рахунка, на який зараховуються кошти.

Окремо Законом визначено випадки, на які вимоги про таку ідентифікацію не поширюються, це зокрема: зняття коштів з власного рахунка, сплата податків, зборів, оплата комунальних послуг, платежі по кредитах до 30 тисяч гривень, платежі на суму менше ніж 5 тисяч гривень.

Необхідно звернути увагу, що вимоги про ідентифікацію також поширюються на фінансові операції з переказу коштів, що здійснюються з використанням електронних грошей.

Що ці зміни означають для громадян та бізнесу?

Перш за все в цьому Законі та й взагалі в будь-яких нормативних актах немає вимоги про підтвердження походження коштів при здійсненні переказу на суму, що перевищує 5 тисяч гривень. Всі новини про те, що відтепер кожен платіж, що здійснюється понад цю суму може проводитись тільки за наявності письмового договору і підтвердження походження коштів платника є фейком.

Часті відмови банків у здійсненні таких переказів пов’язані з тим, що платник чи отримувач коштів не має банківської картки, тобто не є належним чином ідентифікований, або дані про нього, що містяться в банку – копії паспорта, РНОКПП (ідентифікаційного номера) є неактуальними станом на дату переказу, особливо часто таке стається з клієнтами «Приватбанку», адже нам часто властиво ігнорувати повідомлення від банку про необхідність підтвердження таких даних.

Що робити, щоб уникнути подібних проблем:

• Користуйтесь виключно терміналами з можливістю Вашої ідентифікації (там, де Ви безпосередньо можете вставити свою банківську картку).
• Проводьте більше операцій за допомогою онлайн-банкінгу або розрахунок за допомогою банківської картки.
• Якщо Ви хочете здійснити звичайний переказ своїм близьким — просто поповніть спочатку свою банківську картку, а потім зробіть переказ на банківську картку отримувача.

Насправді в даних змінах немає нічого жахливого, і для того, щоб дотримуватись цих вимог потрібно просто здійснювати платіж за допомогою ідентифікованого продукту – банківської картки, електронного гаманця або системи онлайн-банкінгу, і не забувати актуалізовувати інформацію про себе у фінансових установах – все це елементарні норми фінансової культури, які ми повинні знати.

Підсумовуючи, можна сказати, що даний Закон, хоча і писався із дотриманням передових європейських стандартів, не враховує української специфіки бізнес-середовища. Він може суттєво погіршити бізнес-клімат в Україні. Але назагал цей Закон є кроком, який Україна повинна була зробити для того, щоб стати відкритішою для глобальної економіки і не опинитись на узбіччі світових процесів детінізації. Проте, чому при цьому не можна більш чітко прописувати законодавчі норми та враховувати елементарні ризики і специфіку банківського ринку – особисто мені незрозуміло. Бізнесу я б порадив дві речі – робити свою бізнес-структуру прозорішою, вилучаючи звідти офшори чи інший фіктивний іноземний і не тільки елемент та дуже уважно підбирати банки, в яких ви будете обслуговуватись.