дивись.info

Штрихи децентралізації на Львівщині

Штрихи децентралізації на Львівщині

Колонка голови Львівської облради Олександра Ганущина.

Кабінет Міністрів України нарешті оприлюднив, ухвалений два тижні тому, перспективний план громад Львівщини. Саме на основі перспективних планів усіх областей  парламент має прийняти рішення  про майбутній  адміністративно-територіальний устрій, а ЦВК оголосити  перші місцеві вибори у новостворених громадах. Захоплюючий і болісний процес зміни адмінтерустрою, розпочатий понад 12 років тому в частині сітки громад, виходить на фініш. 73 громади, десятки незадоволених місцевих рад та громадсько-партійних середовищ, несправедливі преференції – все змішалося в цьому процесі. Час на проміжні підсумки.

2008-2015 рр., моделювання на старті

Батьки реформи на столичному рівні з презентацією ідей децентралізаційних перетворень стартували куди раніше за 2008 рік. На Львівщині реальний запуск «нарізки» на потенційні громади почався саме цього року, коли один з експертів зумів переконати обласне керівництво таки розпочати цей процес. Моделювання стартувало, і з тим таки невгамовним Юрієм Ганущаком на рівні вузьких експертних середовищ було створено першу мапу з  «перспективним планом». У вересні 2015 року було пропоновано утворити 32 громади, а після прийняття рішення про добровільне об’єднання громад їх стало  89.

Прихід до влади Януковича заморозив децентралізаційні процеси на усіх рівнях. Тема почала відживати лише з перевантаженням уряду і парламенту у 2014 році. Механізм переваг переходу на прямі стосунки з Мінфіном і головна «цукерка» – додаткові кошти на розвиток з‘явилися в довгоочікуваному Законі України «Про добровільне об‘єднання територіальних громад» на початку 2015 року.  Вихід на добровільне об‘єднання передбачав процедуру обов‘язкового затвердження обласними радами пропозицій до перспективних планів, тоді рішень Кабміну  та висновків обласних адміністрацій на їх основі тим, хто готовий  разом з сусідами перетворитися з сільських, селищних, міських рад на об‘єднані громади. Такий план був ухвалений Львівською обласною радою. У рішенні йшлося про утворення 160 громад.  Далося взнаки головування однієї з партій в обласній раді попереднього скликання, і в фінальній версії було багато недоречностей.

Звісно, у такому вигляді Кабінет Міністрів не міг підтримати його повністю, та все ж у листопаді 2015 року Уряд затвердив план формування на 85 громад. 15 громад, отримавши висновки Львівської ОДА, пішли на чергові місцеві вибори. На цьому перший великий етап на Львівщині завершився.

2015- 2019рр., або етап добровільного об‘єднання

Очікувано млявими на виході на добровільне об‘єднання були міста обласного значення. Навіть зміни до законодавства у 2018 році, які дозволили «приєднання» до міст обласного значення без проведення виборів міських голів, на жаль, не урухомили цей процес. Проте, на сільському і селищному рівні  знайшлося таки багато охочих скористатися бюджетними преференціями, розширенням апарату управління та можливістю безпосереднього управління бюджетними галузями – кількість громад, що вийшла  на добровільне об‘єднання на кінець 2019 року склала 41 громаду. Цей показник був менший за середній по Україні, і виявилося, що це було правильне рішення.

Львівська обласна рада до питання ухвалення перспективних планів підійшла дуже ретельно. Ризики ухвалення плану в цілому були відомі, тож 3 засідання «вчисту» пішли саме на ухвалення змін до формування перспективних планів 16 з 20 районів області. Практично усі пропозиції  обласного парламенту були схвалені урядом. Засідання сесій  проходили хоч і драматично, проте в нормальному режимі консультацій, виокремили прихильників і противників реформи.

На цьому моменті слід зупинитися детальніше.

Жоден раз пропозиції по перспективних планах не були підтримані представниками ВО «Свобода». Знали б вони тоді, що через два роки доведеться перетворитися на прихильників децентралізації – полум’яних висловів було б менше, і, можливо,  вдалося ухвалити плани по усіх 20 районах.

Але саме в цей час з‘явився ще учасник гри під назвою «децентралізаційні перетворення на Львівщині». Міський голова Львова Андрій Садовий вирішив не йти шляхом на добровільне об‘єднання громад навколо Львова у Львівську ОТГ.  Ну, дійсно, навіщо грати за правилами на той час перспективному кандидату на Главу уряду/Президента України (потрібне підкреслити)?

Спочатку через своє представництво в обласній раді пробує блокувати ухвалення перспективних планів прилеглих до Львова Яворівського і Жовківського районів. Отримавши облизня, його фракція  «Самопоміч» у Верховній Раді України  пробує просувати ідею «заморозки» процесів вільного об‘єднання громад у 20-кілометровій зоні, прикриваючись ідеєю «агломерації».

Тодішнім представникам Львівщини у парламенті вдалося заблокувати цю «ініціативу».

Проте процесам децентралізації було завдано таки істотної шкоди оцим окремішнім шляхом «найпрогресивнішою владою» міста Лева.  У підсумку – Кабмін ухвалив розпорядження, де межі Львівської об‘єднаної громади є фактичною межею діючих обрисів Львівської міської ради – Львів, Рудно, Брюховичі та Винники.

2020 рік, або зміна правил гри

З обранням Володимира Зеленського «драйверам» реформи на центральному рівні вдалося переконати нову «зекоманду» продовжити курс на децентралізацію. Навіть амбітні плани остаточного «перезавантаження країни» на позачергових місцевих виборах було вирішено відкласти до завершення перетворень адмінтерустрою та перерозподілу повноважень.

До завершення децентралізаційних процесів було вирішено підійти «по-новому». Законодавчо, повністю витіснили з процесу консультацій з формування плану громад все місцеве самоврядування. Модель нового адмінтерустрою було вирішено формувати у вкрай вузькому колі «ОДА – уряд – народні депутати». Не винятком стала і Львівщина. Спочатку було вирішено остаточно «застопувати» процес добровільного об‘єднання громад. Негласна вказівка зупинити надання висновків надійшла обласним адміністраціям влітку 2019.  Небагатьом щасливчикам вдалося піти на вибори ще наприкінці 2019 року, йдеться про одну громаду, але статистика  представництвом від політсил з підсумками виборів почала псувати і без того погані показники президентської політичної сили на Львівщині.

Тому останній «потяг на добровільне об‘єднання» було остаточно перекрито.

Звісно, аргументи, чого варто було чекати до літа 2019 року мають місце.

Завершення процесів добровільного об‘єднання ознаменувало перехід в інший етап, де головним стало питання остаточної  (примусової) перспективи на чергових місцевих виборах.

І тут, у підсумку останнього дуже феєричного року у складанні планів року на нас чекали три великі несподіванки.

Перша з них стосується тих, хто на початок 2020 року таки  став об‘єднаними громадами. Звісно, було розуміння (навіть серед самих громад, про які йдеться), що частину з них таки приєднають до грубших за площею, економікою та населенням. Але як серед батьків реформи, так і серед глав профільного міністерства й уряду були ідеї «не множити на нуль» діючі ОТГ. Результат у фінальній версії перспективного плану відверто розчарував – з мапи вирішено стерти 13 громад, лише одна пішла на добровільне об’єднання з діючих 41 громади  на Львівщині і 120 з діючих по Україні.

За останні півроку головний аргумент прихильників «нульового множника» – спроможність набув зовсім іншої ваги. І не лише я, але й решта знавців та експертів, спостерігаючи за перипетіями останнього року, змінили позицію. Підходи, де все прикривається висловом «спроможна чи неспроможна громада», – надто суб‘єктивні, особливо щодо сільських територій. Сьогодні вони неспроможні, а завтра – все міняється. То чи варто при цьому позбавляти шансу на місцеве самоврядування, особливо тих, хто повірив у реформу і пішли на добровільне об‘єднання? Проте було вирішено різати по-живому.

Несподіванка друга.  Стосується  дій і «здобутків» в цій ситуації міського голови Львова. Компліментарна позиція медіа-пулу, що «у власності» дружини мера міста Лева до переможця виборів Президента України, нуль публічної реакції на повзучий реванш та наступ на здобутки Революції Гідності, схоже, зробили Андрія Садового своїм для Володимира Зеленського і його команди. Тому, як кажуть на Галичині – «випросив чоловік». У політичному сенсі «Слуги народу» ще відчують себе ошуканими очільником міста Лева.  Як би там не було, але саме з Офісу Президента в одну ніч з п‘ятниці на суботу прийшла вказівка Львівській ОДА підтримати інтереси чинного голови міста і пропозиції однієї з парламентських сил у питанні конфігурації майбутньої Львівської громади. Потім були місяці протестів, пошук «правди» у різних парламентських і урядових кабінетах доброго півтори десятки громад. В якийсь момент в дуже вузькому і високому колі в Києві було визріло рішення таки зробити «маленький Львів» без Брюхович, Рясної-Руської, усіх населених пунктів Жовківщини – ну, зовсім, як в розпорядженні Кабміну. Можемо лише собі уявити, що таке пообіцяв міський голова Львова, але рішення того, хто реально уособлює виконавчу владу в державі було повторно прийняте таки на його користь. Уряд «дозволив собі» лише Заболотцівську громаду. В такий спосіб, з одного боку віддано шану початківцям реформи, а з іншого – створено ще одне джерело суспільної напруги.

Обидві «несподіванки» спричинилися до двотижневої паузи з підписанням перспективного плану після його ухвалення. І хоч попереду ще ухвалення парламентом в найближчий місяць Закону України про адмінтерустрій, Львівщина навряд чи дочекається несподіванок з прилеглими до Львова населеними пунктами чи відновленням «помножених на нуль».

Що не вдалося?

Виклад всього вище – про те, що вдалося на етапі творення громад на Львівщині з 2008 до 2020 року усіма місцевими учасниками процесу,  який з формування планів громад ось-ось переросте в сітку нового адмінтерустрою.

Але, звісно, є те, чого нам, учасникам процесу, не вийшло досягнути.

Львівській обласній раді – не змогли ухвалити зміни до перспективного плану громад Дрогобицького району. З усім рештою в межах повноважень ми упоралися.

Львівській ОДА – відпустити на об‘єднання бажаючих у 2019-му і зменшити  кількість тих ОТГ, кого «стирають» з мапи. Хоча стійкість в останні три тижні, коли колективний Київ мав наміри накраяти Львівщину за лекалами Харківщини, викликає повагу.

Міському голові Львова Садовому Андрію – грати  за правилами, а не прогинатися. До речі, тепер чимало кандидатів експлуатуватиме серед ображених «примусовим об‘єднанням» ідею майбутнього розукрупнення громад і переходу на стосунки співробітництва.

І на завершення!

Навіть найкращі наміри створити спроможні і перспективні громади можуть бути розбиті вщент:

вкрай недолугими підходами щодо правил на виборах, а також повноважень майбутніх префектів у майбутніх новостворених районах;
управлінською якістю майбутнього місцевого самоврядування.

Але, щоб не малював там парламент і уряд, останнє таки залежатиме від нас – громадян Львівщини 25 жовтня 2020 року. Помилки можуть дорого коштувати, тож думайте, кого обирати.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.