Індульгенція чи захист від тиску: що означає скасування КСУ 375 статті Кримінального кодексу

Це викликало чималий резонанс у суспільстві, частина якого вважає, що таким чином усі «судді Майдану» уникнуть відповідальності і розпочнеться реванш режиму Януковича, інша – декриміналізація статті 375 ККУ – це крок до захисту суддів від незаконного тиску правоохоронців.

ІА Дивись.info запитала в експертів їхню думку про рішення КСУ.

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Звісно, рішення Конституційного суду є нічим іншим як індульгенцією для всіх суддів – вони стають найменш вразливою кастою українського суспільства і можуть чинити будь-які злочини, не боячись покарання. Власне, вони і раніше не дуже боялись, але тепер у них не буде взагалі жодних гальм. Відсутність відповідальності за прийняті неправосудні рішення у купі з круговою порукою у суддівській системі та максимальною незалежністю судової гілки влади, яку судді отримали під час «судової реформи», посилить вплив судів на всі процеси в державі. Власне, саме через суди почався реванш корупційного проросійського режиму Януковича ще до перемоги Зеленського на виборах президента. Нині цей процес набере ще більших обертів.  До яких наслідків це може призвести?

Я бачу три можливих сценарії:

1. Песимістичний. Судова система повністю потоне в корупції і судовими рішеннями скасує всі проєвропейські реформи, всі здобутки Майдану, засудить майданівців та ветеранів війни з Росією і поверне нас під вплив Кремля.
2. Оптимістичний. Це рішення та інші дії нинішньої влади призведуть до масових протестів у формі нового Майдану, в результаті чого Зеленський розпустить Верховну Раду і піде у відставку, а українці на позачергових парламентських та президентських виборах оберуть нового президента і нову більшість у ВРУ, які сформують новий уряд і доведуть до логічного завершення демократичні реформи в країні, зокрема створить нову судову систему «з нуля».

Саме через суди почався реванш корупційного проросійського режиму Януковича

3. Кривавий. Якщо Зеленський відмовиться складати повноваження і спробує силою розігнати новий Майдан, або якщо на позачергових виборах ми отримаємо проросійську більшість у парламенті, це призведе до радикалізації конфлікту у вигляді збройного народного повстання. В такому разі влада буде взята повстанцями силою, над представниками правлячого режиму, у тому числі над суддями, будуть проведені народні трибунали (самосуд), а на сході розпочнеться масштабний наступ російських військ. Звісно, у цьому варіанті є ймовірність того, що повстанці зуміють втримати владу і відбити наступ російських військ, але ціна такої перемоги стане дуже високою».

Артур Карвацький, юрист, спеціаліст з питань правоохоронних органів, експерт аналітичний центр «Інститут законодавчих ідей»:

«Дане рішення КСУ має дві сторони. Перша позитивна – адже стаття 375 Кримінального кодексу була інструментом тиску на суддів. Фактично, вона мала характер «catch-all», тобто, фактично, будь-яке судове рішення, котре якимось чином не влаштовує сторону обвинувачення, можна було розглядати як «завідомо неправосудне». А оскільки зареєструвати кримінальне провадження за чинним Кримінальним процесуальним кодексом України досить просто, то такі кримінальні провадження реєструвалися з метою тиску на конкретних суддів.

При цьому авторитетні міжнародні організації неодноразово зазначали, що подібні статті у кримінальних кодексах є нічим іншим, ніж засобом залякування та тиску на суддю. Серед часто цитованих можна, наприклад, згадати Велику Хартію суддів (основні принципи) від 2010 року, де у п. 22 чітко передбачено: «Не належить піддавати суддю у зв’язку з виконанням ним суддівських функцій будь-якій особистій відповідальності, навіть у разі, якщо відшкодування було здійснене державою, крім випадків умисного вчинення проступку.», або ж п. 68 Рекомендації CM/Rec (2010) 12, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010: Незалежність, ефективність та обов'язки: «Тлумачення закону, встановлення фактів чи оцінка доказів, що здійснюються суддями при вирішенні справ, не можуть бути підставою для кримінальної відповідальності, крім випадків умислу».

Авторитетні міжнародні організації неодноразово зазначали, що подібні статті у кримінальних кодексах є нічим іншим, ніж засобом залякування та тиску на суддю

З іншого боку, у вказаному рішенні КСУ є і вимога до Верховної Ради України ухвалити новий закон щодо такої відповідальності суддів. Тобто криміналізація нікуди не зникне. Доцільно пригадати, що такий законопроєкт у парламенті уже зареєстрований (реєстраційний № 3500) і він якраз враховує побажання КСУ щодо більшої чіткості (визначеності) норм. І хоча він дійсно більш деталізований, однак абсолютно не усуває проблему зі зловживаннями. Фактично, ним пропонується покласти оцінку рішення суду на слідчого, прокурора, в той час як для такого передбачена процедура апеляційного, касаційного оскарження. Простіше кажучи – якщо рішення видається не правовим, потрібно оскаржувати його до вищих судових інстанцій. А не реєструвати кримінальне провадження і погрожувати судді можливими негативними наслідками.

Якщо ж суддя дійсно діяв упереджено (наприклад, отримав неправомірну вигоду за винесення рішення на користь однієї зі сторін), то таке діяння кваліфікується за окремою статтею Кримінального кодексу України. Тому в існуванні спеціальної статті в Кримінальному кодексі не вбачається жодного сенсу.

Ще одним (на мою думку, опосередкованим) негативом є те, що досі тривають провадження щодо так званих «суддів Майдану», які виконували політичні вказівки для притягнення мітингарів до відповідальності. І окремим питанням має бути – наскільки ці справи є перспективними, якщо більшість із них тягнуться уже роками?»

Ростислав Небельський, адвокат:

«Визнання неконституційною статті 375 Кримінального кодексу у поєднанні  з провалом судової реформи попередньою владою та відсутністю успіхів у нової є надзвичайно небезпечним у кількох площинах:

1) Утвердження суддівського свавілля: фактично, Конституційний Суд узаконив стан речей, за яким суддю неможливо притягнути до кримінальної відповідальності. За весь час існування Кримінального кодексу України (з 01.09.2001 року) було винесено лише  десять обвинувальних вироків за завідомо неправосудні рішення, серед яких лише один передбачав реальне позбавлення волі; куди страшнішою для суддів була дисциплінарна відповідальність, після запровадження т.з. «судової реформи» із створенням Вищої Ради Правосуддя більшість скарг громадян відхиляється без права будь-якого оскарження таких ухвал. За таких обставин кримінальна відповідальність виконувала роль «Дамоклового меча», хоча б якось застерігаючи від суддівського свавілля.

За весь час існування Кримінального кодексу України було винесено лише  десять обвинувальних вироків за завідомо неправосудні рішення

2) Виправдання засуджених та закриття проваджень щодо підозрюваних: протягом 30 днів засуджені матимуть змогу подати заяву про перегляд вироку за винятковими обставинами. Провадження щодо підозрюваних, серед яких і т.з. «судді Майдану» будуть закриті.  Після цього слідуватимуть позови про відшкодування моральної шкоди за незаконні кримінальні переслідування та засудження.

3) Падіння Конституційного Суду: у черговий раз він ухвалює дуже слабке, з точки зору аргументації, недалекоглядне рішення з абсолютно незрозумілим та непоясненим формулюванням про відтермінування втрати статтею  375 Кримінального кодексу чинності зі спливом 6-ти місяців. Основа, на якій суд ґрунтував своє рішення – нібито неясність формулювання статті, проте більша частина норм Кримінального кодексу не має чітких формулювань: їх застосування здійснюється завдяки напрацюванням судової практики та доктрині. Тому можливим є використання цього рішення й задля доведення неконституційності інших норм Кримінального кодексу через невизначеність. До того ж, видається, що задля уникнення критики суспільства, Конституційний Суд відтермінував втрату нормою чинності на 6 місяців, протягом яких Верховна Рада зможе виправити недоліки норми, але такий підхід неможливий і щонайгірше – юридично безграмотний (найкраща критика цього рішення КСУ міститься в окремій думці судді Сліденка)».

Дмитро Никифоров, адвокат:

«Стаття 375 Кримінального кодексу України діяла ще з моменту прийняття Кримінального кодексу у 2001 році. З того часу склалася своєрідна практика застосування цієї статті правоохоронними органами. Зокрема кримінальні провадження проти суддів реєстрували тоді, коли судді йшли проти волі правоохоронців та приймали дійсно правосудні рішення на користь підозрюваних, обвинувачених, інших осіб. Відкрите кримінальне провадження проти судді – це був своєрідний знак правоохоронців, який свідчив про готовність створити проблеми, незважаючи на заборону будь-якого впливу на суддю. Такі кримінальні провадження розпочинались виключно з метою тиску і ніколи не доходили до суду. Тому декриміналізація статті 375 ККУ – це крок до захисту суддів від незаконного тиску правоохоронців.

Після скасування статті усі чинні кримінальні провадження, які розслідують правоохоронці або які вже розглядаються у судах, будуть закриті у зв'язку з декриміналізацією

Стаття буде скасована не одразу, а через півроку після прийняття рішення Конституційним Судом. Після її скасування, усі чинні кримінальні провадження, які розслідують правоохоронці або які вже розглядаються у судах, будуть закриті у зв'язку з декриміналізацією.