Як розпізнати, що ваша дитина стала жертвою булінгу та як з цим боротись

Сьогодні, 23 червня, у США проводять Рожевий день, який спрямований проти булінгу та всіх видів знущань. Це, водночас, прекрасна нагода переосмислити власну поведінку та навчитись протистояти цькуванням.

ІА Дивись.Info розповість історію українки, що в дитинстві самотужки поборола цькування та дасть поради, які зможуть вберегти вашу дитину.

Булінг — це різновид агресивного психологічного та фізичного насилля у стосунках між дітьми та підлітками.

Такі знущання існували ще задовго до того, як про нього почали говорити відверто як на державному, так і на суспільному рівні.

За даними ЮНІСЕФ, кожен другий підліток у світі стає жертвою насильства від однолітків, зокрема в Україні ця статистика торкається 24% дітей, які зізнались у тому, що потерпали чи досі зазнають знущань у школах чи дитсадках.

Одна історія 

Анна (ім'я змінене на прохання співрозмовниці) зараз 25. Вона успішна бізнес-леді, має трирічного сина. Дівчина зізналась, що свого часу, у школі стала жертвою булінгу, втім у той час на такі проблеми «закривали очі».

«Коли я була ще зовсім підлітком, часто замислювалась над тим, якими жорстокими бувають люди. Це стосується всіх розрізів їхньої діяльності. Докори, на мій погляд, теж насилля. Коли кожного дня я боялась приходити до школи, бо знала, що однокласники просто будуть знущатись наді мною через те, що моя зимова куртка — не зовсім нова та гарна, як у інших. Той стан я досі згадую зі сльозами на очах. Пригадую, як одного разу однокласник просто почав мене душити і я ледь не втратила свідомість. Тоді ніхто за мене не заступився», - розповідає дівчина.

Анна поділилась, що шкільне цькування тривало десь рік, при цьому почалось раптово і так само миттєво все закінчилось.

«Уявіть, дівчинка, яка мала свої мрії, бажання та друзів, в одну секунду перетворилась на об'єкт. Об'єкт ненависті. Я не розуміла, чому це сталось саме зі мною, але ворогу не побажаю такої історії. Я боялась ходити до школи, навіть після уроків було страшно виходити до магазину чи просто погуляти, я боялась розповідати батькам про ці проблеми, бо думала, що вони будуть так само насміхатись, а сама щовечора плакала і молилась, аби завтра це все скінчилось», - розповідає.

Дівчина говорить, що пережити цькування може не кожна дитина і з власного досвіду радить батькам першими починати розмови, поки не пізно.

«У мене не було думок про самогубство. Тоді мені було 13 років і я свідомо змусила себе навіть не думати про смерть. В один момент я прокинулась і вирішила покінчити зі знущаннями. Я прийшла до школи та при першій спробі ненависного однокласника підстібнути мене, відповіла йому плювком у обличчя. Я знала мене чекають тортури за цей вчинок, але він полаявся у відповідь та замовк. За трохи все скінчилось». - говорить дівчина.

Зараз Анна виховує прекрасного сина і відверто боїться того часу, як малюк піде до школи.

«Діти — дуже жорстокі. І проблема навіть не у вихованні, а у середовищі, в яке вони потрапляють. Вони не в змозі відстоювати власні позиції та наміри, тоді, чисто підсвідомо, або вливаються в компанії булерів, або самі стають жертвами». — ділиться дівчина.

Як розрізнити, що з дитиною щось не так і як захистити 

Анастасія Березюк з Києва вважає, що розрізнити, що з дитина може бути жертвою булінгу можна за поведінкою.

«Дитина стає закритою в собі, часто втрачає речі, просить постійно гроші, приходить в поганому настрої, відмовляється йти у школу». - розповідає.

Також, на думку Анастасії, захистити дитину можна тільки одним чином - змінити школу і віддати її на спорт. При чому про школу - тут на 1 місці.

Справді, відмова ходити до школи та вдавання із себе хворого — найперший дзвіночок того, що в школі дитину цькують.

Тетяна Охрімчук, адвокат у кримінальному праві та процесі:

«З точки зору правозахисника акцентую увагу на конфлікті, як такому що не визначають булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, одноразова ж сутичка між не може вважатися дитячим насиллям. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти влаштували штовханину, через яку хтось міг впасти, травмуватися – це не вважається булінгом. Якщо однолітки на чолі з так званим «булером» регулярно насміхаються, принижують або висміюють її, штовхають, висловлюються нецензурною лайкою по відношенню до неї, і це не вперше, викладають у соцмережі непристойні чи викривлені фотошопом знімки дитини — потрібно негайно діяти», - зазначає адвокат.

У законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 2019 року булінгом визначають за ознаками:

- систематичності (повторюваності) діяння;

- наявності сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

«Найпоширеніші види булінгу:

•  -фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
• психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
• економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
• сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти).
• «Просунутий» вид - кібербулінг (приниження за допомогою інтернету, мобільних телефонів, інших електронних пристроїв)». - розповідає Тетяна Охрімчук.

Адвокат також додає, що батьки найчастіше вбачають у булінгу фізичну розправу з їхніми дітьми. Натомість відкидають наслідки психологічного аспекту, на які хочу звернути особливу увагу.

«Проблема на сьогоднішній день, на мій погляд, в тому, що діти не розповідають своїм батькам про ситуації у школі, взаємовідносини з однолітками. Батьки взагалі можуть не орієнтуватися, як їхні діти проживають день у школі, з ким товаришують тощо. Дітлахи можуть мати масу переживань і страхів отримати покарання вдома, ситуація від вчителів може бути описана під іншим кутом зору і це викликає страх лишитись незрозумілими, підданими критиці. У результаті виникає прірва у спілкуванні, недовіра, фобії через свою неналежну поведінку. Тому важливий психологічний контакт, спілкування, цікавість до усього, що відбувається з дитиною». - додає Тетяна Охрімчук.

Адвокат вважає, що важливо завжди реагувати.

«Важливо реагувати на факти цькування серед дітей за законом зобов’язані й педагогічні працівники, котрі мають негайно повідомляти про це заклади освіти. У попереджувальних діях з дітьми має працювати шкільний психолог, відчувати атмосферу своїх підопічних класний керівник», - резюмує Тетяна Охрімчук.

Анна Козлова

Козлова Анна, спеціаліст-психолог у сфері розслідування злочинів проти дітей, керівник відділу видавництва "Шкільний Світ":

Булерами не народжуються

Існує низка доказів проблем, пов'язаних із несприйняттям самого себе, а в такі моменти виникають судження щодо когось. Психологи називають це самоствердженням за чийсь рахунок.

Навіть, якщо  вас обговорили, збрехали або вилили тонну жалю, здебільшого, ця особа самоствердилась через вашу добродушність. Іншими словами, якщо слабкий не в змозі відповісти на образу, це приносить задоволення кривднику.

За таким принципом побудований булінг, який зустрічається у школах серед дітей та підлітків.

Це лише початок 

Попри проблему булінгу у світі, його умовно відносять до так званої першої ланки трагедії. Лише уявіть за булінгом стоять ще безліч різновидів фізичного та психологічного насилля — абюзивізм — емоційний стан, психологічне насилля, його частіше розпізнають у стосунках подружніх пар, утім насилля притаманне й для стосунків батьків і дітей.

Як говорять психологи,  емоційне насильство не зразу розпізнається жертвами. Більше того, зазвичай спочатку абьюзер виступає в ролі «доброго дядечка» (тітоньки) або уважного залицяльника, який виявляє максимальну турботу, збиваючи тим самим жертву з пантелику. Абьюзер входить в довіру, що робить об'єкт його уваги ще більш уразливим. Ті, хто довгий час піддавався емоційному насильству, в майбутньому ризикують зіткнутися з такими наслідками як тривожний розлад, депресія, хронічні болю і зловживання психоактивними речовинами (алкоголь, наркотики). Втім, є ряд ознак, які видають емоційного абьюзера і пов'язані з ним токсичні відносини.

Маніпуляції

Це форма відносин між потенційною жертвою і кривдником. Щодо булінгу, його використовують для залякування, аби ще більше розбурхати жертву.

Діти не вміють розрізняти, коли ними керують у межах цькувань. Йдеться про традиційне «розкажеш комусь — буде ще гірше». Саме тому момент булінгу важко припинити навіть після виховних розмов з неповнолітніми. Усе може початись спочатку.

Кожна дитина — потенційний булер 

Психологи вважають, що кожна дитина може бути кривдником. Не важливо, чи то відмінник чи розбишака. Іноді ці поняття кардинально розбігаються.

Якщо дитина постійно агресує — це може стати першопричиною. Їй нікуди дівати надлишок енергії, тому її вивільняють за рахунок інших, слабших дітей, які змушені терпіти знущання.

Невдоволеність життям. Йдеться про постійні нарікання з приводу поганих речей,одягу, харчування тощо. Це ознака прагнення виділитись з-поміж інших, щоб на фоні здаватись «кращим».

Лексика. Якщо дитина розповідає про однокласників із неприхованим презирством, це означає, що потенційно діти стали жертвами такого кривдника. Зокрема, радять звернути увагу на характеристику — «дурні», «тупі» та інші лайливі слова.

Законодавство про булінг

19 січня 2019 року в Україні вступив у дію закон проти булінгу. Згідно з яким штрафами каратимуть за будь-яку форму морального та фізичного насилля.

Загалом, у законі йдеться про адміністративну відповідальність за булінг — штраф або громадські роботи.

Штраф складає від 850 до 1 тисячі 700 гривень, якщо порушення зафіксовано вперше та від 1 тисячі 700 гривень до 3 тисяч 400 гривень, якщо булінг продовжувався впродовж року або участь у ньому брала група людей.

За неповнолітніх відповідальність несуть батьки чи опікуни.

Окрім цього, якщо випадок не зафіксовано правоохоронними органами і він трапився у школі — штраф сплачує також керівник навчального закладу, або ж виконує місяць громадські роботи.

Психологічне насилля - подія, яку переживає кожен другий, і шкода, що це триває по колу. Найціннішою порадою залишається починати зміни  з себе. Важливо, що біда криється в тому, що хтось - може це пережити, а хтось - ренгеном пропускає крізь себе, а наслідки, очевидно, дуже гіркі.

Мар'яна Коваленко