дивись.info

Інвестиція в майбутнє чи збитковість: чому в Україні недооцінюють зелену енергетику 

Інвестиція в майбутнє чи збитковість: чому в Україні недооцінюють зелену енергетику 

На відміну від світового досвіду, в Україні «зелений» тариф існує не так давно.

2009 року встановили перші «зелені» тарифи у євро, а не в національній валюті. Ідея полягає в тому, що держава платить споживачу за використану електроенергію, яку генерують сонячні, вітрові та гідравлічні станції тощо.

Важливо, що наразі єдиним стимулом зеленої енергетики виступає «зелений» тариф (купівля електроенергії за завищеними цінами), але чим більше ми матимемо зелених електростанцій, тим більше держава втрачатиме через доплати за «зеленим» тарифом.

Відтак питання полягає у пошуку альтернативних стимулів для розвитку зеленої енергетики та повне скасування «зеленого» тарифу як такого. Також варто сказати, скільки та за рахунок кого саме (тобто яке джерело фінансування) Україна втрачає через купівлю електроенергії за зеленим тарифом.

Утім виник дисонанс: Україні бракує грошей, аби відшкодовувати вартість виробленою енергії, але з таким твердженням погоджуються не всі.

Експерти у сфері зеленої енергетики поділились на два табори. Одні вважають, що впровадження «зеленого» тарифу непотрібна  та безглузда річ, натомість інші —підтримують ініціативу та погоджуються з її влучністю.

ІА Дивись.info поспілкувались з експертами та з’ясували, в чому полягає розбіжність думок і чому зелену енергетику недооцінюють.

Кандидат економічних наук Олександр Хмелевський зазначає, що дороговартість «зеленої енергетики» в Україні є виправданою, але збитковою для самої держави.

«За 5 місяців 2020 року держава сплатила її виробникам близько 6 мільярдів гривень, ще 13,5 мільярда гривень залишилася винною. В середньому держава сплачувала 3,47 грн за кіловат зеленої енергії, що значно вище за тарифи на електроенергію для населення та підприємств. Це один з найвищих тарифів у Європі. Викуп електроенергії за «зеленим» тарифом призвів до фінансових проблем Укренерго та ДП «Гарантований покупець». Частина цих збитків була компенсована за рахунок держбюджету України, тобто за рахунок пересічних громадян. Крім того, влада готується скасувати пільговий тариф 90 копійок за кіловат на перші 100 кіловат. Що серйозно вдарить по найменш захищених категоріях населення», – ділиться Олександр Хмелевський.

І додає, що зелена енергетика не є такою оптимістично альтернативою.

«На це є кілька причин. Негативним моментом зеленої енергетики є те, що найбільше виробництво її влітку, коли споживання електроенергії мінімальне, а найменше виробництво взимку, коли споживання максимальне. Тобто зелена енергетика не є альтернативою традиційній енергетиці, а її дублює, при чому в той період, коли є й так надлишок енергії і попит на неї суттєво падає. Така ситуація змусила владу скоротити виробництво найбільш дешевої енергії, яку виробляють атомні електростанції. Також спостерігається криза в тепловій генерації та вугільній галузі. Подальше збільшення виробництва «зеленої енергії» може призвести до повного колапсу енергетичної системи України», – вважає експерт.

На його думку, на даному етапі розвитку зелена енергетика Україні не потрібна. Тому владі слід скасувати «зелений» тариф, відмовитися від гарантованих обсягів викупу «зеленої енергії» та запровадити мораторій на будівництво нових «зелених» енергоблоків. 

Натомість інші фахівці відкидають таку позицію. Вони вважають «зелений» тариф доволі доцільною інвестицією в майбутнє країни.

 Іван Проданик, адвокат, парнер адвокатського об’єднання «Екобезпека»:

«Абсолютно не погоджуюсь з тим, що держава зазнає збитків від впровадження «зеленого» тарифу. Саме він дав шалений поштовх до розвитку відновлювальних джерел енергії в Україні. Ми просто за нього не виправдано дорого платимо. Якщо б не «зелений» тариф ми б взагалі не мали такої галузі», – вважає Іван Проданик

За його словами, на сьогодні собівартість електроенергії в Україні, відповідно до офіційних джерел та даних які наводять експерти, наступна:

  • атомна електроенергія – 0,69 грн;
  •  теплова (вугільна та теплоелектроцентралі) – 1,40 грн;
  •  гідроенергетика – 1,00 грн;
  •  «зелена енергетика» – 4,05 грн.

«Такі цифри однозначно не в бік зеленої енергетики. Але ніхто зараз не говорить, що вартість в 4,05 грн – це лише законодавчо встановлений тариф, який був актуальний у 2009 році, коли Закон України «Про електроенергетику» доповнили статтею «Стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії». Такий високий тариф є радше невдало спрогнозованою вартість у 2009 році, а не вартістю відповідно до сьогоднішніх реалій і фактичних цін на будівництво зелених потужностей. Високий «зелений» тариф, який встановлювався у 2009 році і діятиме до 2030 року, базувався на дороговизні обладнання для функціонування вітрових та сонячних електростанцій, однак на сьогодні дане обладнання набагато дешевше», – коментує Іван Проданик.

На думку експерта, через невдало спрогнозований стрімкий розвиток технологій ми маємо невиправдано високий тариф, який взяла на себе держава сплачувати інвесторам зеленої енергетики. Водночас ми отримали можливість розвивати у себе в країні найбільш дешевий вид енергетики – відновлювальну.

«За даними Міненерго, вартість реальних витрат на генеруючі потужності сьогодні наступна і вона складається з таких складових:

Такі дані, на думку Івана Проданика, набагато відрізняються від загально прийнятих державних. І реальний кошторис виробництва, де враховані фактори будівництва з нуля атомних та теплових потужностей, а також виведення їх з експлуатації доводить, що зелена енергетика найбільш дешева.

«На графіку ви можете побачити, що вже станом на 2020 рік, за підрахунками Міненергетики, вартість виробництва атомної та відновлювальної електроенергії однакова і це без врахування небезпек та екологічних проблем, які несуть за собою атомні та теплові електростанції, а вже у 2023 році відновлювальні джерела вийдуть на рівень 2 грн за кВт/год», – зазначає експерт. 

Тому на сьогодні ми маємо радше не справедливі і не пропорційні витрати в порівнянні з виробленими та отриманими об’ємами електроенергії, які можна побачити на даному графіку. Цю несправедливість повинно врегулювати Міненергетики і Верховна Рада України.

«Це надскладне завдання – забезпечити в даних умовах енергобаланс. Однак, як показує міжнародний досвід, в аналогічній ситуації опинялися майже всі країни, що розвивають зелену енергетику, однак деякі надали нової хвилі розвитку надзвичайно необхідної, передової, і я б навіть сказав, трендової на даний час галузі, інші ж шляхом прийняття невдалих управлінських рішень фактично відмовились від подальшого зеленого курсу в енергетиці», – говорить Іван Проданик.

За його словами, треба розуміти, що простою законодавчою відміною «зеленого» тарифу питання не вирішити, тому що Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання з підтримки зеленої енергетики. Інвестиційні міжнародні кошти в дану галузь залучені в якості кредитів, тому різке скасування «зеленого» тарифу поставить в скрутне становище інвесторів, які мають хорошу підтримку в міжнародних організаціях і до занепаду галузі взагалі.

Наразі питання стосується того, як продовжать дію «зеленого» тарифу після фіксованого 2030 року.

«Як буде після 2030, це не нагальне питання сьогодні. Саме зараз Міненергетики намагається збалансувати складну ситуацію, яка склалася на ринку електроенергії, адже відновлювальні джерела енергії на даний час виробляють електроенергії більше, ніж може собі дозволити придбати держава за «зеленим» тарифом, при цьому виробники зеленої енергії будь-якої відповідальності за небаланси не несуть», – зазначає експерт.

Як альтернатива між урядом та асоціаціями, що об’єднують інтереси інвесторів/виробників електричної енергії з відновлювальних джерел, укладено меморандум, де передбачено подальше внесення змін до законодавства в сфері електроенергетики, спрямованих на зниження ставки «зеленого» тарифу, введення відповідальності за небаланси та найшвидше впроваджені процедури «зелених аукціонів», які передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» ще в квітні 2019 року.

«Фактично на виконання вимог цього меморандуму у Верховній Раді України вже проголосовано за два законопроекти №3657 від 15.06.2020 «Про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» та №3658 від 15.06.2020 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії». Тому маємо надію, що ініційовані урядом зміни до законодавства запрацюють і зелена енергетика зможе зайняти основоположне місце в системі виробництва електроенергії України, випередивши атомну та теплову енергетики», – зазначає Іван Проданик.

Наскільки це вигідна ідея, адже багато експертів вважають, що зелений тариф для України поки не потрібний?

«Станом на 2009 рік з прийняттям змін до Закону України «Про електроенергетику» та доповнення його статтею «Стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» це був необхідний економічно обгрунтований крок. Прорахунок відбувся під час прогнозування зменшення вартості будівництва відновлювалювальних електростанцій, з прогресом технологій, а також непередбачені можливого стрімкого будівництва таких потужностей. Тому зараз і потрібно все урегульовувати в переговорному процесі, щоби досягти взаємовигідних умов як для держави, так і для інвесторів зеленої енергетики», – говорить адвокат.

Іван Проданик вважає, що альтернативою зеленій енергетиці є світова практика переходу від «зеленого» тарифу до «зелених аукціонів», під час яких держава матиме змогу купувати електроенергію у виробників зеленої електроенергетики за найбільш низькими конкурентними цінами.

«У світі завдяки таким аукціонам вартість 1 кВт/год становить 2-3 євроценти, проти 14-17 євроцентів, за якими вони продаються у нас. Як в меморандумі, так і недавно проголосованих законах України передбачено зниження «зеленого» тарифу на 7,5-15% залежно від виду, однак цього не достатньо, щоби привести до балансу ринок. Потрібно, щоби найближчим часом запрацювали «зелені аукціони», – додає експерт.

Іван Проданик має велику надію, що ті законодавчі акти, які прийняла Верховна Рада України, запрацюють, відновлять енергетичний баланс, і ми всі отримуватимемо левову частку електроенергії з відновлювальних джерел», – підсумовує.

Окрім цього, за словами адвоката, якщо пустити все на самотік – будуть шалені борги у держави перед інвесторами, невиплачені кредити, занепад галузі і необхідність у нарощуванні потужностей атомної та теплової електростанції. 

Владислав Власюк, адвокат:

«Розмір збитків від зеленого тарифу — це надто складна річ, щоб отак просто назвати якусь цифру: її ніхто й не рахував, зокрема Міненерго. Зменшення зелених тарифів зекономить приблизно 6.5 млрд гривень. Щодо продовження «зеленого» тарифу після 2030, то поки планів не має, втім метод продовження якраз цілком зрозумілий: продовження дії закону, який цей тариф встановлює. «Зелений» тариф – це чудова річ, адже він виконав свою головну роль: стимулював розвиток і здешевлення відновлювальної енергетики. Саме поширення сонячних і вітрових електростанцій дозволили значно здешевити виробництво відповідних комплектуючих. Відповідно тепер є всі можливості зберігати економічну доцільність СЕС і ВЕС і за значно зниженими тарифами».

Олег Лиховод, радник у Торгово-промисловій палаті України:

«По-перше, зростання кількості зелених електростанцій не тягне за собою нарощування втрат держави через доплати за «зеленим» тарифом. Тому що доплачує не держбюджет, а енергоринок, тобто фактично споживачі.

По-друге, тому що з кожним новим власником зеленої генерації можна укладати угоду із все нижчим тарифом і таким чином не нарощувати втрати. Це можливо, тому що нарощування обсягів виробництва тягне удосконалення і збільшення випуску обладнання, а значить його здешевлення. А вартість обладнання – головне джерело витрат «зелених» виробників енергії.

Так само не можна говорити, що втрачає Україна. Знову ж таки, Україна – це країна, тому не є учасником правовідносин, а держава Україна нічого із бюджету не платить. Платять споживачі. Тобто із бюджету витрачаються кошти тільки на освітлення і обігрів бюджетних установ.  А споживачі гуртом таки втрачають, хоча це не їх втрати, а спільні інвестиції у майбутнє.

Альтернативними стимулами для зелених енергетиків може і має стати зняття будь-яких адміністративних витрат, пов’язаних з розміщенням потужностей і підключенням їх до загальних мереж. Адже відомо, скільки перешкод для землекористування та для підключення до електромереж. Шляхи реалізації цього відомі. Це можливість у правовому порядку домогтися виконання законодавства, зокрема антимонопольного, це нормальне правосуддя і виконання судових рішень. А вже потім удосконалення законодавства».

Коментар прес-служби EDS Engineering , української компанії-будівельника об’єктів енергетики:

«Стимулюючий тариф, який прийнято називати «зеленим», діє в Україні з 2009 року. Згодом наша країна підписала Енергетичну директиву ЄС, узявши на себе зобов’язання послідовно нарощувати генерацію з потужностей ВДЕ і довести її в загальному енергобалансі до 2030 року до 25%. І раніше, і зараз офіційні представники України підтверджують прихильність цьому курсу. Це до питання про те, що інвестори в «зелену» енергетику нічого самостійно не придумували і будували альтернативні потужності виключно в руслі загальної політики держави», – зазначають у компанії.

На думку представників, інша справа – це ставка «зеленого» тарифу. З урахуванням серйозного зниження вартості комплектуючих і устаткування для СЕС і ВЕС ставку тарифу, безумовно, було необхідно знижувати. І з цим погодилася більшість інвесторів, підписавши зі свого боку Меморандум з владою, який повинен лягти в основу Закону.

«Тепер про альтернативні стимули для розвитку зеленої енергетики. Для Європи, зокрема Німеччини та країн Скандинавії, де генерація електроенергії із відновлюваних потужностей розвинена дуже сильно, це давно питання екології та енергозбереження. Взаємозв’язок абсолютно прозорий: менше використання «брудних» ТЕС – менше викидів сірки та сажі – менше шкоди екології», – говорять експерти.

На їхній погляд, сьогодні, замість відлякування великих міжнародних інвесторів, більшість з яких або заморозили, або повністю відмовилися від реалізації об’єктів з генерацією з ВДЕ в Україні, необхідно приймати закони про відновлювану енергетику та балансування її потужностей, припиняти практику субсидування населення промисловістю і  якнайшвидше приєднуватися до енергосистеми Європи через ENTSO-E.

Тож, продовження дії «зеленого» тарифу» – питання тривале. Усе, за словами експертів, залежить від кількох факторів, зокрема від ставки, також спроможності держави компенсовувати витрати без заборгованості.

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.