Вибори в громади: хто і як буде обирати свою владу на Львівщині

Вчора, 2 липня, Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав правку до другого читання законопроєкту про зміни до Виборчого кодексу щодо проведення місцевих виборів. Правка стосується введення пропорційної (тобто партійної) системи виборів для всіх громад з чисельністю виборців понад 10 тисяч.

Щоразу за новими правилами

Вперше голосував на місцевих виборах у 2006 році. Тоді вони проводились разом з парламентськими (до речі, востаннє). Наступні місцеві кампанії відбулися у 2010 та 2015 роках. При цьому перед кожними виборами їхні правила змінювалися. Таким змінам щоразу передувала зміна влади на центральному рівні.

Майбутні місцеві вибори, які мають відбутися в кінці жовтня нинішнього року, не стали винятком. Цього разу такі зміни мали об’єктивне підґрунтя – вибори мають відбутися на новій територіальній основі в значно більші муніципальні утворення.

Найбільш дискусійною була норма, яка визначала виборчу систему, за якою жителі мали обирати своїх місцевих депутатів – мажоритарна чи пропорційна.

Нагадаю, що на місцевих виборах 2015 року, «вододіл» пройшов по статусу місцевої ради. Міські ради обиралися за пропорційною системою, сільські та селищні – за мажоритарною. Система була дуже недосконалою, навіть за формальними ознаками. Наприклад, Угнівська міська рада, яка налічувала менш як 800 виборців, обиралася за пропорційною системою. Така система була дуже незручною для перших виборів в об’єднані громади, територія яких часто була неоднорідною. Тому зміни були очікувані та потрібні.

Перші вибори на новій територіальній основі

Парламент попереднього скликання в кінці каденції прийняв Виборчий кодекс, який передбачав пропорційну систему виборів лише в міських громадах з чисельністю понад 90 тис. виборців. Така норма взята на основі чисельності виборців найменшого обласного центру – міста Ужгород. Але не враховувала те, що з того часу майже всі міста створили громади (в т.ч. адміністративним шляхом). За таких умов «партійні» місцеві вибори мали б відбутися в близько 30-ти найбільших містах.

Законопроєкт №3485 щодо змін до Виборчого кодексу в частині місцевих виборів, прийнятий за основу в травні цього року передбачав пониження «партійного бар’єра» до 15 тис. виборців для міських громад.

При підготовці до другого читання з’явилось ряд депутатських правок. Зокрема, правка №1319 передбачала, що вибори в громадах з чисельністю виборців понад 35 тис. відбуваються за пропорційною системою, все що нижче цієї межі – за мажоритарною. Безвідносно до типу громади – на чому настоювали представники міжнародних організацій та асоціацій органів місцевого самоврядування. Логіка дуже проста – найбільша сільська громада матиме трохи менш як 35 тис. виборців. Таким чином, формально не «ділячи» громади за типом, в чисто сільських громадах залишалась мажоритарна складова.

Найрадикальнішою була правка №1309, яка «понижувала мажоритарний бар’єр» до 10 тис. виборців безвідносно до типу громади. Не знайшов логічних аргументів такої норми, але вона була вчора підтримана на засіданні Комітету та буде винесена сесійний зал.

Місцеві вибори на Львівщині

Не буду зупинятися на цифрах. Вони є в таблиці. Бачимо, що межа в 35 тис. виборців щодо Львівської області є досить логічною, бо передбачала пропорційні (тобто партійні) вибори в майже усіх майбутніх районних центрах, крім Самбора. Межа в 15 тис. виборців для міських громад додавала до цього переліку також більшість теперішніх районних центрів та деякі міста, що також мало певну логіку. Найрадикальніша межа в 10 тис. виборців означає, що пропорційна система буде в 52-х громадах, в т.ч. в 6-ти сільських та 8-ми селищних. Єдиною міською громадою, яка обиратиме депутатів за мажоритарною системою буде Глинянська.

 

Замість висновків

Особисто не противник пропорційної системи виборів. «Партизація» - це не тільки або не завжди централізовані рішення, які не мають нічого спільного з місцевим розвитком. Це також сито відбору, система навчання та певна відповідальність політичної сили за свого висуванця. Питання на якому рівні громади інституційно може бути створена якісна партійна структура і чи варто це прив’язувати до статусу громади?

Крім того, ми як платники податків витрачаємо сотні мільйонів гривень на фінансування політичних партій, яке в т.ч. передбачає підтримку місцевих партійних осередків. Тоді, де вони можуть показати (не)ефективність своєї роботи?

Впевнений ключ до успіху не в формальному встановленні «партійного» бар’єру на виборах в громади, а в підвищенні політичної освіченості виборців. Коли всі будуть розуміти повноваження та відповідальність того чи іншого рівня влади та вибиратимуть усвідомлено своїх представників.

Нагадаю, остаточне рішення ще не прийняте…

Тарас БАРАНЕЦЬКИЙ, директор Агенції регіонального розвитку Львівської області