Свято апостолів Петра і Павла: походження, прикмети та традиції свята

Також його ще називають святом усіх рибалок та пастухів, повідомляє Всвіті.

Сьогодні ми розповімо, звідки ж до нас прийшло це свято, як його відзначити та у які прикмети вірили християни.

Походження свята Петра й Павла

Свято назване на честь первоверховних апостолів Петра і Павла, які за життя проповідували християнство по всьому світу. Вперше це свято відзначили 29 червня (за старим стилем) у Римі, коли відбулось перенесення мощей святих.

У 324 році у Римі та Константинополі одночасно побудували святі храми на честь Петра і Павла, з того часу свято набуло ще більшого розголосу.

Ким же були апостоли за життя?

Святий апостол Петро – спочатку був рибалкою, а згодом, разом зі своїм братом Андрієм Первозванним, став одним із перших дванадцятьох апостолів Ісуса Христа. Через те, що він займався риболовлею, 12 липня також називають днем всіх рибалок.

Святий апостол Павло – не був одним із дванадцяти апостолів, адже пішов за Ісусом значно пізніше. До цього він походив із багатого римського роду й виготовляв намети у Римі.

Існує чимало легенд про їхні проповідування та мудрість. На одному полі Петро й Павло побачили двох дівчат – одну ліниву, а іншу працьовиту. Недалеко від них побачили таких же хлопців – ледаря й трударя. Вирішили вони з‘єднати їх так, аби в сім‘ї не було голоду: працьовиту дівчину з ледарем, а ліниву – з трударем. З того часу їх вважають покровителями урожаю.

Своє життя вони присвятили служінню Господу, проповідували по всьому світу Його волю й померли страшною смертю. Як кажуть, Петра розп’яли вверх ногами, а Павла – позбавили голови. Тому щороку ми вшановуємо пам‘ять святих мучеників, які залишились вірними Богу й допомагали людям, коли вони того потребували.

Традиції святкування Дня Петра й Павла

До святкування люди завжди дуже ретельно готувались, адже вважали, що Петро й Павло наглядають за урожаєм та худобою. Обов‘язково наводили до ладу оселю: білили стіни й прикрашали рушниками і зеленню ікони та вікна. Також ходили у поля збирати запашних квітів та зілля, щоб зранку освятити їх у церкві.

Важливим обрядом було випікання «мандриків» – коржиків з пшеничного тіста, сироватки, маслянки, яєць та сиру. Їх брали з собою на гуляння або давали дітям, які йшли на випас худоби. Назва пов‘язана із мандрами Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика». Через це, кажуть, зозуля на Петра й Павла не кує, а якщо кує – то недобрий знак.

Люди виходили на поля, веселились та радісно святкували кінець Петрівки. Танці та співи можна було чути до самого ранку, адже не спати в ніч з 12 на 13 липня вважалось гарною прикметою.

Як і у випадку багатьох інших свят, святкування Петра й Павла не обійшлось без язичницьких традицій. Вважалось, що 12 липня – це середина літа, після якої вже можна братись до жнив та готуватись до осені.

Також існували легенди про русалок, які в цей час могли сховатися у водоймах. Тому на Петра й Павла дівчата йшли до річок та озер, щоб влаштовувати «гойдалки» – голосно співати та веселитись, щоб налякати нечисту силу.

Тоді ж вони влаштовували заплетини на березах. Дівчина загадувала бажання й заплітала березове гілля. Якщо воно до ранку розв‘язалось, то бажання не збудеться.

Народні прикмети до Петра й Павла

• Якщо рано вечоріє – Петро й Павло день збавили.
• Якщо дощ на Петрів день, то покоси сіна будуть мокрими.
• Зозуля перестає кували за тиждень до Петрового дня – то зима прийде за тиждень до Дня Святого Миколая. Якщо кує ще тиждень після Петра й Павла – то й зима почнеться через тиждень після Зимового Миколи.
• Якщо взяти шлюб на Петра й Павла, то життя молодих не буде спокійним.
• Якщо на Петра холодно, то узимку голодно.