дивись.info

Художниця зі Львова розписує храм у Маріуполі: мріють встановити рекорд (фото)

Художниця зі Львова розписує храм у Маріуполі: мріють встановити рекорд (фото)

Найбільший в Україні і, ймовірно, у світі петриківський розпис малюють на церкві в Маріуполі. 

Храм ПЦУ, який зараз носить ім’я Петра Могили, тут почали будувати ще 20 років тому, на місці колишнього підрозділу Маріупольського торгового порту.

До проєкту розпису храму долучився волонтер з кількарічним досвідом Кирило Долімбаєв. Він через соцмережі розпочав збір коштів на оздоблення споруди.

«Якось я побачив у Фейсбук пост настоятеля храму Романа Перетятька про те, що вони просять допомогти долучитись до благодійності. Там годували потребуючих людей. Спершу я перераховував по 100-200 гривень на потреби, а потім подумав, що можна й більше людей залучити до такої ініціативи. Я мав ціль не зібрати кошти, а, власне, залучити до такої ініціативи більшу кількість людей.

За місяць вже вдалось це реалізувати. Навіть такі люди приходили допомагати, які з цим храмом не були пов’язані ніколи і нічим.  Були й прихожани Московського патріархату, протестанти, мусульмани привозили продукти. Сама суть в тому, що, які б не були віросповідання, людські цінності однакові для всіх – допомагати потребуючим, тим більше своїм, українцям.

Після цього я побачив проєкт з добудови храму. Перший пост зробив 28 травня і вирішив спробувати запустити цей проєкт. Вже за місяць ми зібрали 2,5 тис. доларів. Нам цих коштів заледве, але вистачає на розпис і ковану фігуру архангела Михаїла.

У християн архангел Михаїл – покровитель військових. Виходячи з нашої ситуації в Україні і зокрема тут, на сході, нам ця постать буде дуже актуальною.

А розпис «петриківкою» – це також одна з можливостей привернути увагу до української культури. Особливо на сході України. Бо тут все розглядають в площині Московського патріархату і російської культури. А така от, як на мене, лагідна українізація буде на часі в цей нелегкий період. Це гарний досвід у місті робити щось інше, а не лише якісь банальні речі», – каже Кирило Долімбаєв.

Художниця, яка відгукнулась на пропозицію розписувати храм у петриківському  стилі, Ольга Черьомушкіна зі Львова. Маріуполь їй не чужий, адже колись тут жила 4 роки.

«Я розписувала тетраподи, такі бетонні споруди на блокпостах у 2014 році. В Урзуфі в мене була робота, яку занесли до Книги рекордів України – паркан з петриківським розписом. Також тут працювала над проєктами у кафе та дитячій поліклініці.

Коли виїхала до Львова, ще 3 роки тому, мені запропонували зробити проєкт з розпису церкви. Але тоді не склалося – проєкт відклався, бо не встигли привести стіни в порядок.

Цього року вже інша людина цим зацікавилась. Я написала на своїй сторінці в Фейсбуці, що мав би бути реалізований гарний проєкт, але, на жаль, є лише в мене у ноутбуці. І от місцевий волонтер Кирило Долібаєв побачив це, він якраз цій церкві допомагав. І так от зійшлись зірки. Він зацікавився і запропонував щось робити. Усе й закрутилось», – розповідає Ольга.

Це перший храм у виконанні художниці, та ще й таких масштабів. Його висота – 27 метрів. Дівчина розповідає, що буде малювати на рівні 20 метрів, а то й вище. Працює зі страхівкою і надійним кріпленням, а тому зовсім не боїться.

«Зараз з вами розмовляю, то тут є десь 5 метрів. Для мене це вже дитяча висота. Мені подобається те, що я займаюсь улюбленою справою, яка приносить задоволення не тільки мені, але й усім. Ми вже місяць розписуємо, свою роботу показуємо в інтернеті. Її поширюють і в наших групах, і за кордоном. Серед сотень позитивних відгуків, є, можливо, 5 негативних. Але переважно всі захоплюються нашою роботою.

Мені зараз приносить задоволення все. І те, що робота така масштабна, і те, що це як своєрідний виклик для мене. Бо справді на таку висоту не кожен зможе і не кожен захоче залізти. Я знаю, що навіть там, де мені страшно, я однаково залізу і все зможу виконати. Ця робота для мене – знакова і викликає лише позитивні емоції.

Взагалі петриківський розпис не можна розписувати з поганим настроєм чи поганими емоціями. Тому в мене лише піднесення», – каже художниця.

Кирило розповідає, що спершу люди з недовірою сприймали ідею з пожертвами, адже є багато шахраїв, які збирають гроші на щось, а потім обманюють.

«Коли я назбирав вже половину суми, запросив Ольгу зі Львова. Вона приїхала, і ми почали розмальовувати храм. Люди побачили, що робота йде і це не є ніяке шахрайство. Тоді почали інтенсивно допомагати. Багато хто приходить – хвалить, дивиться та милується такою красою церкви.

Кошти, які зібрали – це все кошти меценатів. Жодна політична сила тут не долучилась, хоч і звертались. Найбільша сума, яку нам пожертвували – це коли місцевий лікар дав 500 доларів. Тут ПЦУ не дуже, м’яко кажучи, в фаворитах серед громадян. Якщо б Московський патріархат – то інша справа.

70% грошей – це наші місцеві меценати перераховують кошти. Решта 30% – з інших частин України і з-за кордону. Але це не є якісь великі суми – по 40-50 доларів», – пояснює Кирило Долімбаєв.

Зараз Ользі допомагає художниця за фахом і дочка настоятеля храму Марина Перетятько.

«Це цікавий і приємний досвід. Не думала, що зможу в такому проєкті реалізувати свій забутий досвід. Якщо така нагода випала, то, я вважаю, дуже корисно і потрібно до неї долучитись.

До кінця цього проєкту планую тут допомагати. Зараз вже трошки призвичаїлась і все чудово. Багато залежить від погоди. Коли не так спекотно, то працювати легше. Стосовно того, що дуже високо – то мені взагалі не страшно. Маємо надійні кріплення і ліфти.

Найбільше подобається результат роботи – як воно все виглядає. Намалюєш і бачиш, як воно все на очах складається як пазл», – каже Марина Перетятько.

Організатори і художник сподіваються закінчити проєкт з зовнішнім розписом храму до кінця літа.

А стосовно розпису всередині храму, то кажуть, що там ще нічого не зроблено.

«Я б, звичайно, хотіла взяти участь у розписі зсередини. Як буде така можливість, то я б з радістю приїхала. Лики святих треба вчитись розписувати, а в мене нема таких навиків. Але, крім образів, можна додати ще й орнаменти якісь. Я б дуже хотіла, щоб ця церква була вся розписана петриківкою ще й зсередини», – веде далі Ольга Черьомушкіна.

Кирило Долімбаєв зауважив, що є вже люди, також зі Львова, які готові розписувати храм зсередини – як Володимирський собор у Києві. Але для цього потрібно задіяти надзвичайно великі кошти: «Було б добре храм, крім релігійної, перевести ще й у культурну площину. Можливо, таким чином би долучилась держава. А якщо це вже буде культурна споруда, то, може, якісь гроші виділять.

Ми дізнавались – це буде найбільший храм у світі, який розписаний петриківським розписом. Дуже приємно , бо приходять фотографуються зі школи, з поліції приходили. Будемо пробувати звертатись в Книгу рекордів України».

Довідка

Петриківський розпис, або «петриківка» — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпровщині, в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва.

Окремі речі з візерунками в стилі петриківського розпису збереглися ще з XVIII століття. Однак у сучасному розумінні цей напрям сформувався наприкінці XIX століття — на початку XX століття. Походження петриківського розпису пов’язують з козацтвом і заселенням Дніпровщини вихідцями з Полтавщини, Слобожанщини та Поділля у XVIII столітті та в першій половині XIX століття.

До благодійних пожертв можна долучитись

ПриватБанк: 4731219114792710

Тетяна ЯВОРСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.