Фейки з кожним роком стають дедалі примітивнішими, – Оксана Мороз

Натомість засновниця ініціативи «Як не стати овочем» та авторка книги з медіаграмотності «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» Оксана Мороз переконана – це наслідок низької інформаційної гігієни.

ІА Дивись.info спілкувалася з експерткою з медіаграмотності.

– Як з’явилася ідея написання книги «Нація овочів? Як інформація змінює мислення та поведінку українців» і що послужило матеріалом?

– Книжку я вирішила написати тому що досить тривалий час працювала на боці маніпуляторів, і бачила, як з кожним роком українці дедалі більше починають реагувати на фейки та маніпуляції. Водночас, ці фейки та маніпуляції стають дедалі примітивнішими. Власне, це мене стимулювало детально вивчати цю тему і досліджувати. А коли я рік тому пішла з усіх бізнесів і перейшла повністю на інший бік, то почала займатися інформаційною гігієною. Перше, що зробила – систематизувала ті знання, які я напрацювала за майже 20 років роботи, у книжку, яку я розглядаю не як книжку, а як початок створення якоїсь методичної бази, щоби простою мовою українцям почати розказувати, як це все працює і формується. Власне, усе так і почалося.

– Розкажіть, будь ласка, про волонтерську ініціативу «Як не стати овочем»? Що це за дослідження і як його проводили?

– Волонтерська ініціатива «Як не стати овочем» займається не лише дослідженнями – це, власне, один із продуктів. Ми займаємося інформаційною гігієною, вчимо людей у двох векторах. Один з них вже реалізований, другий – на стадії реалізації. Перший вектор стосується безпосередньо, як людям навчитися розпізнавати джерела інформації, розуміти, яким можна довіряти, а яким ні і у такий спосіб фільтрувати своє інформаційне поле.

Другий вектор стосується безпосередньо отримання українцями базових знань з ключових сфер – політика, економіка, медицина тощо. Бо знову ж таки, чому українці ведуться на фейки та маніпуляції? Причини дві – люди не вміють фільтрувати інформацію і не мають базових знань у ключових сферах.

На теорії змов і фейки на тему коронавірусу піддаються абсолютно всі, незалежно від соціального статусу

Що стосується самого дослідження, то це перше дослідження, яке ми проводимо. Як цільову аудиторію обрали «білих комірців». Чому? Тому, що протягом інфодемії ми спостерігали, що багато фейкової  інформації поширюють люди, які мають нібито професійні знання, котрі б мали їх від цього захистити. Однак фейки поширювали освічені люди, менеджери компаній тощо. Тож ми обрали цей сегмент і вирішили заміряти у ньому рівень інформаційної гігієни. Існує стереотип, що примітивні фейки розповсюджують безробітні, бідні, люди без освіти тощо. Останнє дослідження, яке проводив КМІС, показало, що на теорії змов і фейки на тему коронавірусу піддаються абсолютно всі, незалежно від соціального статусу. Це стимулювало нас більш детально покопатися у сегменті «білих комірців», бо важливо, з точки зору інформаційних атак на бізнес, розуміти, як ця інформація ідентифікується та розповсюджується у суспільстві. Адже одна історія, коли інформацію поширює нікому невідома людина, і зовсім інша – якщо вона має якусь аудиторію, вона користується довірою у суспільстві. І таких багато серед працівників компаній тощо.

Для дослідження ми обрали 20 компаній, які попередніми роками були визнані кращими роботодавцями, і досліджували їхній рівень інформаційної гігієни.

– Наскільки гостро стоїть питання інформаційної гігієни в Україні? І як ми виглядаємо на загальному фоні з-поміж інших країн?  

– Тут потрібно розділяти на «до» і «після». Якщо ми беремо ситуацію, яка була до кризи, тобто коронавірусної інфекції та пандемії, то ми виділялися тим, що у нас було більше фейків. І це було пов’язано передусім з гібридною війною. Проте, кількість фейків  в інших країнах починає зростати, наприклад, під час виборів, особливо, коли йдеться про такі країни, як Сполучені Штати. Однак, після появи коронавірусу, починаючи з березня, ситуація в інших країнах теж досить помітно погіршилася. Наприклад, одночасно з КМІС було проведено опитування у Великобританії щодо того чи вірять британці у штучність коронавірусу і як вони ставляться до вакцинації. З’ясувалося, що 30% британців вірять у штучність коронавірусу і 8% повірили у те, що 5G – це причина захворювання. У нас ці показники дещо гірші: 7 з 10 опитаних вірять у штучність коронавірусу, а 4 з 7 повірили у те, що вірус був не просто штучний, а створений з метою зменшення кількості населення Землі.

– Зараз в Україні триває обговорення законопроєкту «Про медіа». Чи потрібно регулювати інформаційний простір з боку держави?

– Регулювання потрібне, але робити його треба правильно і послідовно, бо регулювання заради регулювання не вирішує проблему. По-перше, в країні має бути нормальна судова система. Це потрібно для того, щоби будь-яке законодавство мало об’єктивний характер, виконувалося коректно, а не виконувало роль репресивної машини, яка може до одних застосовуватися, а до інших – ні. Особливо це стосується такої чуттєвої сфери, як медіа. Зокрема тоді, коли ми бачили, як ЗМІ ставали останнім форпостом, який інформував громадськість про реальний перебіг подій з багатьох питань у нашій новітній історії.

Регулювання потрібне, але робити його треба правильно і послідовно, тому що регулювання заради регулювання не вирішує проблему

З іншого боку, у нас дуже велика проблема з рівнем інформаційної гігієни навіть на її базових початках. Тобто йдеться про те, як люди вміють чи не вміють розпізнавати джерела інформації – фейкові чи не фекові. Йдеться про те, що половина людей, у даному випадку «білих комірців» – не розрізняє джерела інформації. Думаю, якщо досліджувати більш широкий сегмент, то показник буде ще гіршим.

Якщо ми говоримо про те, звідки українці загалом беруть інформацію, то минулорічні дослідження показали, що на першому місці соціальні медіа. Тобто 68% українців беруть новини із соціальних медіа. Це досить поганий показник з точки зору того, що це суб’єктивне джерело інформації, у якому немає нічого об’єктивного.

Ще один важливий момент, який показала пандемія – українці довіряють людям, але не довіряють інституціям. Зрештою, це зіграло злий жарт. Українці почали черпати інформацію з месенджерів, серед яких на перший план вийшов вайбер, ставши джерелом мультиплікування фейків. Люди звикли, що там є їхні знайомі, яким вони довіряють більше, ніж іншим. І пересилання неперевірених фейкових даних сприяло значному розхитуванню ситуації.

– Не таємниця, що існує серйозне втручання в український інформаційний простір з боку Росії. Чи можливо, на Вашу думку, у час глобалізації запобігати шкідливим інформаційним атакам?

– Перше, що потрібно робити, окрім якихось ситуативних дій – заяв з боку МЗС, президента чи інших очільників держави – планомірно виховувати в українців інформаційну гігієну. Щоби принаймні всередині країни запобігти провокаціям. Адже більшість інформаційних атак з боку Російської Федерації ведуться таким чином, щоби спровокувати усередині країни міжусобні конфлікти. І це, зазвичай, починається з базових речей. Тобто чи може українець розрізнити, яке джерело інформації він читає – російське, українське, «сміттярку» чи медіа? Адже інакше будь-яка інформаційна атака може множитися надзвичайно швидко і масштабно. До того ж подібна атака обійдеться у досить невеликі кошти. Поширення інформації з будь-якої «сміттярки» коштуватиме, умовно кажучи, кілька доларів.

Було виявлено 2500 новин про те, що коронавірус штучний, з яких півтори тисячі були опубліковані на російських ресурсах

Наприклад, texty.org.ua провели дослідження щодо поширення фейків про штучність коронавірусу. Було виявлено 2500 новин про те, що коронавірус штучний, з яких півтори тисячі були опубліковані на російських ресурсах, що комунікують на українську аудиторію. Тобто вони замасковані під українські ресурси. І лише тисячу таких новин були опубліковані на українських ресурсах, які мають маніпулятивний характер – постійно публікують джинсу, регулярно порушують журналістські стандарти. Вже за цією статистикою щодо коронавірусу можна зрозуміти, що фільтрація джерел інформації вирішує цю проблему досить ефективно.

– Хто і як розкручує «чорнуху» в Україні? Які технології застосовуються найчастіше?

– На це питання немає короткої відповіді. Фактично кожен, хто має доступ до інтернету, може запустити інформаційний вірус, і він не обов’язково матиме чорний характер. Він може бути сірим або й навіть білим. Однак, це не міняє факту, що фейк працюватиме на розхитування тієї чи іншої ситуації в компанії, галузі або країні. Сьогодні соціальні мережі стали тим масштабатором інформаційних вірусів, доступ до яких отримали всі. Тобто людина, у якої є, наприклад, тисячу доларів, може запустити середню за ефективністю інформаційну кампанію. Вона не буде направлена на перших осіб держави, але щоби «покошмарити» конкретну людину чи невелику компанію, цього буде достатньо. Зараз спектр людей, які можуть запускати інформаційні віруси,  дуже широкий. Якщо їх змонтувати, то це буде держава-агресор, політичний сегмент, конкурентні війни, які відбуваються всередині країни тощо.

Сьогодні соціальні мережі стали тим масштабатором інформаційних вірусів, доступ до яких отримали всі

– Чи є дослідження щодо швидкості поширення фейкових новин?

– Досліджень є багато, але кожну ситуацію треба розглядати окремо. Наприклад, згідно із одним з досліджень, швидкість поширення фейків удвічі більша, ніж поширення спростування. Але тут питання не у дослідженнях, а в простій логіці чи то у біології роботи людського мозку. Людський мозок, отримуючи інформацію з нової для нього теми, якщо вона правильно і красиво запаковано, вірить у неї. Тому будь-яка інша інформація вже конкуруватиме з отриманою раніше. Тобто слід докласти чимало зусиль, аби переконатися у зворотному. Отже, будь-які фейки, якщо вони першими почали розповсюджуватися і більш масово, будуть швидше поширюватися, ніж спростування.

– Як зберегти інформаційну гігієну?

– Все починається з простого. Потрібно всіх людей навчити, як фільтрувати джерела інформації. Слід навчити тому, як розповсюджується інформація в цифрову еру, тому що значна частина суспільства вихована в аналоговій ері і вона не дуже розуміє, що соціальні медіа – це не просто цікава забавка, а серйозний інструмент маніпуляції, агресії тощо. Зокрема ті ж тести, які люди охоче проходять у фейсбуку і у такий спосіб дають доступ до своїх персональних даних, а також даних друзів чи родичів.

Другий важливий крок – дати розуміння людям, як сформувати правильний інформаційний трафарет, тобто перелік джерел інформації, які дають зважену, об’єктивну, журналістську, коректну інформацію, щоб людина спочатку читала новини там, формувала собі сито того, як є насправді, і важливо, щоби було 3-5 джерел інформації, а не одне, бо воно може помилятися, навіть дотримуючись журналістських стандартів. І вже через призму цього інформаційного трафарету людина далі може вивчати усі інші джерела інформації, які є для неї зручними, цікавими тощо. Тому що без цього сита людина губиться серед красивих маніпуляцій на телебаченні у соціальних мережах тощо. Тому все починається з таких двох моментів.

Другий важливий крок – дати розуміння людям, як сформувати правильний інформаційний трафарет

Третій важливий момент – щоби у людей було базове розуміння того, як функціонує демократія, держава, економіка. Тоді переважна більшість фейків буде розбиватися об знання, тому що нагадаю ще раз, що фейки з кожним роком стають дедалі примітивнішими. А відбувається це через брак елементарних базових знань.

Оксана ДУДАР

Фото: depositphotos.com