Володимир Гірняк: у Львові все будується на договорняках між владою і забудовниками

Інфраструктурну кризу у Львові видно неозброєним оком. Достатньо вийти на зупинку громадського транспорту або завітати у мікрорайон Під Голоском.  

Чому місто опинилося у такій ситуації і як це можна виправити говоримо з головою Координаційної ради партії «Громадянська позиція» Володимиром Гірняком.

– Львів задихається у транспортних корках та щільних забудовах. Чому так відбувається?

– Тому що У Львові все будується на договорняках між владою і забудовниками. Ми маємо розроблений понад 10 років тому генплан. Це конституція міста. Його потрібно оновлювати, а не порушувати. Виходить парадокс: ЛМР затверджує генплан, а її ж виконком – порушує. Як наслідок – транспортний колапс, порушення роботи всіх можливих інфраструктур. Всі незаконні забудови станом на зараз є легалізовані. Проте на більш як 60% – дозволи на спорудження видані із порушенням генплану – зачеплені промрайони, зелені зони, порушені умови малоповерхових забудов. Почитайте розслідування редакції «Наші гроші». Зелена, Угорська, Замарстинівська – на місцях промзон постали споруди, які кардинально суперечать критеріям містобудівних умов та критеріїв. Генплан використовується як дишло – ним крутять, як вигідно. Суди автоматично програються, бо ж не буде влада судити сама себе за те, що має взаємні поруки із порушниками.

А на початку року у мерії затвердили план сталої мобільності, який взагалі суперечить генплану – передбачається ущільнення і цілком нівелюється доцільність будівництва тунелів, метро, хордових магістралей, транспортних розв’язок та розширення міських магістралей. У плані стабільної мобільності в основі лежить концепція міста «малих відстаней». Де окремі мікрорайони є повноцінними, і людям немає потреби їхати на роботу через ціле місто. Їх зайнятість в їхньому ж районі. Як і вся решта побутово-соціальна складова життя. Нагадаю, що в основі генплану Львова є містобудівна концепція «Великий Львів», яка передбачала включення до меж Львова низки навколишніх населених пунктів. Вона частково втілилася зі створенням Львівської ОТГ. То як же буде працювати от цей план сталої мобільності – коротких відстаней, пішохідної доступності в розрізі від Підберізців до Зашкова?

– У мерії дуже пишаються цим планом, і кажуть що залучали європейських експертів...

– Маю переконання, що ось цей план сталої мобільності – лише ширма для оборудок. Анонсували консультантами чинних чиновників із прогресивних німецьких міст – заступника мера Фрайбурга, начальника дептранспорту Берліна, Лейпціга, представників магістрату Цюриха. Але це лукавство.

Фрайбург зараз планує споруджувати під старою частиною міста новий тунель, будує міські автобани і розв’язки. Лейпціг, Цюрих також споруджують тунелі, мають магістралі. Натомість Львову грантові організації рекомендують ущільнення, заспокоєння руху та звуження вулиць! У плані сталої мобільності взагалі не згадано про роль транспортної мережі в забезпеченні економічної конкурентноздатності міста в українському та європейському масштабах. Йдеться лише про сьогоденні вигоди і переваги. Псевдоурбаністи не прогнозують ріст вантажоперевезень та збільшення пасажиропотоків в найближчих 10 років. Вони косметичними, популістськими засобами хочуть вирішити транспортний колапс. У класичний приклад «міста коротких відстаней»  львівські псевдоурбаністи перетворили район Малоголоско. В Європі спершу будують інфраструктуру, трамвайну колію, дорогу. І лише потім – будинки.

– Як Ви пропонуєте вирішити цю проблему?

– Потрібно навести жорсткий порядок у сфері містобудування. Детальні плани територій, якими сьогодні маніпулює влада, можуть лише уточнювати генплан, а не заміняти його, як це зараз робиться у стінах Ратуші. Треба повернути норму, яка діяла за попередника чинного мера Любомира Буняка – житло повинне будуватися лише на приватній землі. Ніяких договорянків із забудовниками з метою будувати на землях не приватного статусу. Не дозволяти будівництво на територіях громадських центрів, автотранспортних підприємств, озеленених територіях загального користування, установ охорони здоров’я, садово-городніх кооперативів, вищих навчальних закладів та гаражів й автостоянок. На жаль, зараз це – буденна практика.