Повне припинення вогню на Донбасі: бути чи не бути миру

Досягнута домовленість передбачає:

• заборону на наступальні та розвідувально-диверсійні дії, а також заборону на використання будь-яких видів літальних апаратів сторін;
• заборону на застосування вогню, включаючи снайперський;
• заборону на розміщення важкого озброєння в населених пунктах та їхніх околицях, насамперед на об'єктах цивільної інфраструктури, включаючи школи, дитячі садки, лікарні та приміщення, відкриті для громадськості;
• ефективне застосування дисциплінарних заходів за порушення режиму припинення вогню і повідомлення про них координатора ТКГ, який повідомляє про це всіх її учасників;
• створення і залучення координаційного механізму з реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння СЦКК в чинному складі;
• вогонь у відповідь у разі наступальних дій (будь-які спроби змінити позиційне розміщення військ, яке склалося на момент прийняття даної заяви – ред.) допускається тільки в тому випадку, якщо він відкритий за наказом відповідного керівництва Збройних Сил України і керівництва збройних формувань ОРДЛО після безуспішної спроби використовувати вищезгаданий координаційний механізм. Про видання таких наказів буде повідомлена ТКГ;
• вищезгадані заходи не можуть бути повністю або частково дезавуйовані ніякими іншими наказами, в тому числі секретними.

Це рішення викликало неоднозначну реакцію. Якщо в Офісі Президента досягнуті домовленості назвали проривом, то низка експертів відверто не вірить у здатність російських найманців дотримуватися режиму тишу. Так само не вірять й у щире бажання РФ піти на поступки заради миру, який Росії, за великим рахунком, не потрібен.

Чи сприятиме підписаний документ про всеосяжне припинення вогню з 27 липня встановленню миру на Донбасі і реальному припиненню бойових дій, чи сприятиме це рішення політичному врегулюванні ситуації та які можливі наслідки цього рішення, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика:

«У досягнутих домовленостях найбільше насторожує те, що ними фактично поставлено знак рівності між керівництвом Збройних Сил України і «керівництвом збройних формувань ОРДЛО». Попри те, що 22 липня на засіданні ТКГ «додаткові заходи щодо посилення режиму припинення вогню» були погоджені Україною та Росією й підтримані ОБСЄ, йдеться, фактично, лише про «дві сторони» збройного конфлікту без будь-якої згадки про участь і роль Росії.  Як повідомила спецпредставник ОБСЄ в ТКГ Гайді Грау: «Вогонь… допускається лише в тому разі, якщо його відкрито за наказом відповідного керівництва Збройних Сил України та керівництва збройних формувань ОРДЛО… керівництво ЗСУ та збройних формувань ОРДЛО має публічно заявити про видання наказів з перерахуванням усіх зазначених заходів…». Така новація, як «створення і залучення координаційного механізму щодо реагування на порушення режиму припинення вогню за сприяння СЦКК у нинішньому складі», не розшифровує, хто саме братиме участь у цьому механізмі.

Досягнутих домовленостях фактично поставлено знак рівності між керівництвом Збройних Сил України і «керівництвом збройних формувань ОРДЛО»

Якщо до його складу увійдуть  представники української сторони та ОРДЛО, це буде додатковим аргументом на користь уявлення про війну на сході України як «внутрішній конфлікт» або «громадянську війну». Що повністю відповідає наполегливим намаганням Москви представити ці події саме таким чином і, відповідно, позбавити Росію статусу країни-агресора, яка незаконно окупувала ОРДЛО. Цей крок є також небезпечним ще й тому, що він послаблює позиції України у справі про порушення міжнародної Конвенції про заборону фінансування тероризму, згідно з позовом проти Росії, який наразі розглядається по суті у Міжнародному суді ООН».

Василь Мельничук, експерт:

«Ніякого суттєвого впливу на ситуацію ці чергові домовленості мати не будуть. Саме по собі розведення військових у певних пунктах не усуне загального протистояння і наявності лінії розмежування (фактично лінії фронту).  Віддалення ворожих сторін від лінії фронту не означає припинення протистояння, як і не може гарантувати відсутності бойових сутичок у майбутньому, що і показав рік встановлення миру від Зеленського – бойові сутички продовжувалися, були вбиті і поранені.

Примітно, що президент Зеленський кілька разів наголосив, що змістом формули Штайнмаєра є законодавче закріплення особливостей місцевого самоврядування в ОРДЛО після проведення там місцевих виборів, згідно із законодавством України: «Ми ніколи не підемо на те, щоби проводити вибори, якщо там будуть військові… – сказав він. «Якщо там будуть будь-які війська, то виборів бути не може…» – така позиція Зеленського призначена для внутрішньоукраїнської аудиторії як гарантія проти звинувачень у зраді. Очевидно, що повного виведення бойовиків з ОРДЛО і демілітаризації цієї території не буде, а отже, і не буде виборів, відповідно до законодавства України. Ми спостерігаємо політику України на затягування конфлікту в часі і намагання знизити його гостроту. Нічого іншого Зе-команда наразі запропонувати не може.

Віддалення ворожих сторін від лінії фронту не означає припинення протистояння, як і не може гарантувати відсутності бойових сутичок у майбутньому

Проблеми  «ДНР-ЛНР» і Криму можуть бути вирішені лише в контексті принципового покращення відносин РФ і України. Але для такого покращення відносин між країнами потрібні інші, свіжі підходи. У політичних еліт України та РФ таких свіжих підходів наразі немає. Слід виробити абсолютно нові підходи до налагодження відносин України та РФ, і тільки в контексті налагодження добросусідських відносин можуть бути вирішені й проблема Донбасу, і Криму. А допоки цього немає, сторонам залишається лише тягнути час, підписувати чергові домовленості про встановлення перемир'я/миру/припинення бойових дій, розв'язувати питання обміну окремих полонених, звинувачувати одне одного в порушення перемир'я тощо.  Ніякого суттєвого впливу на ситуацію такі дії не мають і не матимуть».

Олександр Хмелевський, експерт:

«Вже багато разів підписувалися угоди про припинення вогню на Донбасі. Проте вже через короткий проміжок часу режим припинення вогню порушувався, і бойові дії поновлювалися. Нинішнє припинення вогню не буде виключенням, вже через деякий час бойові дії відновляться. Росія прагне, щоби Донбас надовго залишився кривавою раною на тілі України. Тому бойовики вже скоро знову будуть обстрілювати українські позиції.

Росія хоче легалізувати сепаратистські утворення, при цьому зберегти свій фактичний контроль над ними

Припинення вогню не наблизить і політичне розв'язання військового конфлікту. Переговори зайшли в глухий кут. Росія хоче легалізувати сепаратистські утворення, при цьому зберегти свій фактичний контроль над ними, а також перетворити Україну на конфедерацію, що призведе до повного знищення Української держави. Україна готова надати особливий статус Донбасу лише тимчасово та провести місцеві вибори лише після відновлення контролю над кордоном. Ці позиції є діаметрально протилежні. Жодна зі сторін не піде на поступки».

Натомість політолог Михайло Басараб на своїй сторінці у Фейсбуку так прокоментував дивне «припинення вогню»:

«Давно зрозуміло, що Кремль бажав перемоги Зеленського на виборах не для того, щоби подарувати йому «мир».

Зеленському було відведено роль президента, який мав би дискредитувати ідею опору агресору. Саме таким був задум Москви. Тому зараз росіяни раптом погодилися на «припинення вогню» лише з двох причин:

1. Або Зеленський погодився на чергові поступки Кремлю.
2. Або «припинення вогню» насправді призведе до погіршення ситуації на фронті і до більших втрат з нашого боку. Так траплялося не раз. Це додатково дискредитує Зеленського і створить ще більшу напругу в Україні.

В актуальних обставинах у Москви не було іншого мотиву з якогось дива погоджуватися на припинення вогню».

Оксана ДУДАР