Кучма пішов. Що далі?

Пресслужба Офісу Президента на це рішення відреагувала так: «Володимир Зеленський вдячний другому президенту України Леоніду Кучмі за його роботу на чолі української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ).

Глава держави наголосив, що робота Леоніда Кучми в Мінському процесі була надзвичайно важливою та водночас складною, і зазначив, що з шаною та повагою ставиться до його рішення про припинення участі в діяльності ТКГ».

Невдовзі з’явилася інформація, що тимчасово Леоніда Кучму на цій посаді замінить профільний віцепрем’єр-міністр, перший заступник голови делегації в Тристоронній контактній групі Олексій Резніков.

До речі, про бажання Кучми покинути ТКГ стало відомо ще у травні нинішнього року. І саме Леонід Данилович запропонував кандидатуру Олексія Резнікова.

Журналіст Денис Казанський, який у червні нинішнього року увійшов до складу ТКГ і трав участь у її засіданнях, повідомив на своїй сторінці Фейсбуку, за цей час жодного разу не бачив Леоніда Кучми.

«Сьогодні (учора – ред.) з’явилася новина, що Леонід Кучма покинув ТКГ, і більше не братиме участь у переговорах. Насправді, це фактично відбулося раніше. Принаймні я жодного разу не перетинався з ним за період своєї участі у політичній підгрупі», – написав Денис Казанський.

ІА Дивись.info запитала в експертів, що означає такий несподіваний крок з боку Леоніда Кучми, чи означає це переформатування переговорного процесу, внаслідок якого за столом перемовин вже буде не Росія, а представники ОРДЛО і, зрештою, хто може очолити українську делегацію?

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

«Леонід Кучма не вперше виявляє бажання піти з ТКГ. По-перше, це пов’язано зі станом здоров’я. Леонід Кучма вже відходив від активних дій у ТКГ, пояснюючи це самопочуттям. Цього разу він звертався з пропозицією про відставку у травні 2020 року. По-друге, різка реакція Володимира Путіна на постанову ВР щодо місцевих виборів свідчить, що або Україна втілює всі пункти паризького плану, або РФ заявляє про зрив Мінського формату. Оскільки у Путіна внутрішня ситуація ускладнюється (Хабаровськ, ЛДПР), у нього звужується простір для маневру і в українському питанні. Треба діяти стрімко та рішуче. Вікно можливостей може закритися у листопаді, з фіналом президентських перегорів у США. Отже, Путін діятиме рішучіше, для Кучми за краще відійти на другий план. Тим паче нічого нового українська сторона, як, до слова, і російська, не запропонує. Якщо ж запропонує, це буде, скоріш, гуманітарний план, аніж дипломатичний. Якесь співробітництво, якісь незрозумілі групи. РФ налаштована вийти з Мінського формату ще й тому, що неоднозначною стає ситуація у Білорусі. Єдині, хто тримається за Мінськ, – європейці. Але вони просто поставлять процес на паузу, пославшись на коронавірус. Отже, Росія спробує виплутатися з Мінського формату, доки є можливості та час.

Різка реакція Володимира Путіна на постанову ВР щодо місцевих виборів свідчить, що або Україна втілює всі пункти паризького плану, або РФ заявляє про зрив Мінського формату

Щодо того чи немає загрози, що у разі переформатування переговорного процесу за столом перемовин вже буде не Росія, а представники ОРДЛО, то навряд чи. Для цього потрібен статус, бодай якийсь (мається на увазі, юридичний або дипломатичний), а представники ОРДЛО його не мають і мати не можуть. А от посилення присутності США на берегах Мінського формату більш ніж ймовірне.

Вихід Кучми, звісно, знижує статус ТКГ. Він сам назвав Олексія Резнікова, профільного віцепрем'єра. Окрім іншого, це означає, що будь-які впливові групи, окрім тих, що стоять за Зеленським та чинною командою на Банковій, знімають із себе відповідальність за Мінський процес. Можна зробити висновок, що між групою Кучми та групою Єрмака виникли непорозуміння. Кучма може зробити крок назад за лаштунки, як свого часу вчинив пан Богдан. Зеленський міг би призначити у ТКГ не менш статусну фігуру. Наприклад, Петра Порошенка. Але це був би занадто зухвалий крок. Леонід Кравчук не погодиться, Віктор Ющенко не буде сприйнятий російською стороною (зав’язка на інтереси США). Зеленському нічого не залишається, як призначити технічну фігуру або себе. Ось це був би яскравий крок, бодай для піару. Але ми розуміємо, що це неможливо».

Зеленський міг би призначити у ТКГ не менш статусну фігуру. Наприклад, Петра Порошенка. Але це був би занадто зухвалий крок

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:

«Леонідові Кучмі 9 серпня виповнюється 82 роки. Це поважний рік, аби здійснювати «човникову дипломатію» між Мінськом і Києвом на регулярній основі. Другий президент України був серед, хто підписував першу редакцію Мінських угод у вересні 2014 року. Друга редакція від лютого 2015 була тільки «дорожньою картою» їхнього виконання. Зрозуміло, що дедлайн виконання всіх положень угод вичерпано п'ять років тому. Тому модернізація угод неминуча. Саме зараз триває дипломатична боротьба за зміст цієї модернізації тексту Мінських угод. До завершення виборчої кампанії у США навряд чи Вашингтон буде готовий дотиснути РФ, аби безпосередньо долучитись до переговорів. Велика Британія більше зайнята глухим кутом на власних переговорах щодо оформлення виходу з ЄС і потребує прихильності до компромісів з Берліном і Парижем. Тож новий міжнародний формат переговорів на заміну нормандському виглядає малоймовірним. За столом переговорів й так перебувають з 2015 року представники ОРДЛО, а РФ на переговорах так чи інакше теж представлена. Всі «маскування» цієї реальності не більше ніж інформаційна мішура. Представником України в ТГК є Резніков, за потреби долучаються інші наближені до Володимира Зеленського особи. Але питання не в особі, яка очолює ТГК, а у директивах на переговори».

Саме зараз триває дипломатична боротьба за зміст модернізації тексту Мінських угод

Олександр Хмелевський, експерт:

«Леонід Кучма в контактній групі виступав проти реалізації формули Штайнмайєра та проти перетворення України на конфедерацію. Не виключено, що його вихід пов'язаний з небажанням брати на себе відповідальність за реалізацією домовленостей Зеленського та Путіна. Крім того, основні переговори проводяться між Єрмаком та Козаком, що значно знизило статус контактної групи. Схоже, вона лише імплементує рішення, прийняті на вищому рівні. Не виключено, що слідом за Кучмою групу залишить Гризлов. Після виходу Кучми з великою ймовірністю українську делегацію очолить Олексій Резников. Що стосується представників ОРДЛО, то вони з самого початку присутні в контактній групі. Якщо домовленості будуть зірвані, то не виключено, що Росія спробує вийти з контактної групи, залишивши Україну сам на сам з представниками ОРДЛО».

Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридичної асоціації впливу:

«Показовий демарш Леоніда Кучми, як одного із основних перемовників найвищого рівня та гаранта виконання Мінських домовленостей українською стороною, говорить про відсутність конструктиву та логіки поточних перемовин, в межах ТКГ, і як наслідок, глухий кут у вирішенні питання ОРДЛО в чинній конфігурації Мінських домовленостей.

Кучма у своїх інтерв'ю з обережним песимізмом ставився до зміни складу перемовної групи зі сторони України, навіть незважаючи на те, що її юридичний рівень значно підвищився. Найімовірніше, чинні члени Кабінету Міністрів України та «так звані» представники окупованих територій настільки почали розводити «деструктивну самодіяльність», що в якийсь момент Кучма зрозумів, що він абсолютно не контролює ситуацію і є фактично «весільним генералом», а знаючи характер Кучми, на таку роль він точно згоди не давав!..

Кучма у своїх інтерв'ю з обережним песимізмом ставився до зміни складу перемовної групи зі сторони України, навіть незважаючи на те, що її юридичний рівень значно підвищився

Також, переконаний, що важливим мотивом такого рішення міг стати фактичний стан здоров'я самого Кучми, а враховуючи, що робота в ТГК не із найспокійніших, Кучма вирішив поберегти свою нервову систему. Та і виведення капіталів Пінчука з України, зокрема фактична відмова від продовження фінансування партії «Голос», могли стати суттєвим мотиватором для прийняття такого рішення паном Кучмою.

Мінську потрібне перезавантаження, і це факт! Виконати їх у тому вигляді, в якому вони підписані – це стало навіть не політично, а суто юридично неможливо! Оскільки в Україні фактично завершилася адміністративно-територіальна реформа та в стадії завершення реформа децентралізації, а на окупованих територіях ці реформи навіть не розпочинались і розпочатись не зможуть, оскільки для цього передусім потрібен контроль над територією! І, як наслідок, провести вибори в ОРДЛО, що і є прописаною кінцевою метою Мінських угод, наразі стало фактично та юридично не можливо!

Потрібен або новий Мінськ, або, до прикладу, Париж..., а можна просто прописати алгоритм дій та дорожню карту покрокового виконання домовленостей в межах чинного Мінська, але для цього потрібно глибоко розуміти ситуацію і мати бажання чути один одного! Популізм та піар в цій ситуації є абсолютно зайвими речами.

Україна в жодному разі офіційно не сяде за стіл перемовин з представниками незаконних формувань в ОРДЛО і, тим паче, не підпише за їх участю жодного документа! Оскільки це фактично легалізує сторону перемовного процесу і буде прямо чи опосередковано означати, що Україна визнає відповідні сепаратистські утворення на території ОРДЛО. Росія, в будь-якому варіанті зацікавлена нав'язувати усім сторонам своє реноме держави-миротворця, оскільки без фактичного та юридичного завершення конфлікту на Донбасі з неї ніколи не знімуть ні фінансові, ні індивідуальні санкції! Тому з дуже високою ймовірністю РФ буде продовжувати представляти інтереси невизнаних республік на офіційних міжнародних майданчиках.

Важко сьогодні дати відповідь на питання, хто очолить українську делегацію в ТКГ, але, прогнозую, що це точно не буде пан Резніков, враховуючи останні заяви секретаря РНБО Олексія Данілова,  оскільки він уже стільки разів змінював свою офіційну позицію, що це точно не зможе дати суттєвого імпульсу для поновлення ефективних перемовин в рамках ТКГ і навіть, можливо, в напрацюванні Мінська-3. А так-званим Мінськом-3 також може вважатися підписання реалістичної дорожньої карти виконання Мінська-2, враховуючі нові юридичні та фактичні обставини сторін».

Оксана ДУДАР