Феміністка, акторка, письменниця: ким була Габріеля Запольська

01_gabriela_zapolska_
Габріеля Запольська народилась в кінці березня 1857 року на Волині.

Вона народилась на Волині, а востаннє зітхнула у Львові, була тричі одруженою, плекала фемінізм і творила по-своєму витончено та унікально.

Хто ж така Марія Габріеля Корвін-Піотровська та чому її прозвали «жіночою письменницею»? Насамперед мисткиня з чіткими поглядами на життя і витонченою манерою говорити, писати та відчувати.

ІА Дивись.info розповідає історію жінки, яка сколихнула фемінізм у Європі та залишила після себе мистецтво для всього світу.

Вона народилась Марійкою

Габріеля Запольська народилась 30 березня 1857 року у селі Підгайці, що зараз розляглось у Луцькому районі Волинської області. Була Марією, а згодом стала Габріелею — письменницею, акторкою, сценаристкою, празаїком і фейлетоністкою.

Батько Габріелі був заможним міщанином, а матір, Юзефа з Карскіх — колишньою танцівницею балету з Варшави.

На місці маєтку, у якому мешкала Габріеля з сім'єю, зараз руїни.

Скриншот

Дівчинка навчалась удома, згодом засвоювала знання в установі Sacré Coeur в Парижі, а потім здобувала вищу освіту у Львівському педагогічно-науковому інституті.

У 1876 році жінка вийшла заміж за лейтинанстом царської армії із Жемайтії Константа Шнєжко-Блоцкого, та подружнє життя у пари завершилось за кілька років.

Шлях поетки, або Література служить суспільству

У 1882 році, після розлучення із сім'єю та чоловіком, стала актрисою, виступала у Кракові, Львові, Познані та в галицьких мандрівних трупах.

Її ім'я асоціюють із жіночністю, а все тому що у творчості Габріеля Запольська виступала за неприховану ворожість до чоловічої статі. Саме звідси, кажуть дослідники, бере початок фемінізм, що через 100 років огорнув своїм впливом увесь світ.

Зокрема більшість оповідань чи повістей, які виходили з-під пера Габріелі Запольської, оспівували біди та нещастя, скоїні жінкам чоловіками. Тут не було ані канонічності, ані банальності: все, що прагнула оспівати — вона оспівувала.

Вона авторка 23 романів, 41 п'єси, 117 оповідань та 252 нарисів.

Полоністи стверджують, що інколи перебільшують мистецькі звершення жінки у межах письма, бо здебільшого така творчість вимальовувалась з метою заробітку, втім левова частка прирівнює літературну творчість Габріелі Запольської із шидевральним чтивом.

Вона вважала, що література служить суспільству, а отже, теми, порушені між рядків, повинні стосуватись суспільних проблем.

Запольська зверталася до тем, які вважалися «забороненими», таким, як проституція, венеричні захворювання — повісті «Про що не говорять» (1909), «Про що не хочуть навіть думати» (1914), що викликало звинувачення письменниці в «аморальності» . Зображала покалічені жіночі долі, зламані характери у романах «Каська-Каріатида» (1887), «Переддень пекла» (1889), «Жінка кінця століття» (1894—1896), п'єсах «Жабуся» (1896), «Бездоганна жінка» (1912).

Письменниця цікавилася єврейською культурою, виступала проти антисемітизму. У тижневику «Życie» вийшла друком повість «Антисеміт». З гуманістичних позицій зображувала життя єврейського населення в п'єсах «Малка Шварценкопф» (1897), «Йойне Фірулкес» (1899).

Зверталася також до теми патріотичної боротьби поляків — п'єси «Той» (1898); «Сибір» (1900). Проявляла інтерес до ідей соціалістів у романі «Зашумить ліс» (1899), п'єсі «В Домброве-Гурнічій» (1899).

Окрім того, є авторкою збірок оповідань «Акварелі» (1885 рік), романів «Вони» (1890 рік), «Людський звіринець» (1893 рік). Сміливе реалістичне викриття суспільних вад поєднується з натуралістичними тенденціями у романі «Райський птах» 1906 року.

Габріелю Запольську критикували та оббріхували, втім вона 1992 року обійняла посаду делегатки письменницького Форуму польських жінок.

Лаштунки театрів і вибухи емоцій

Театр для Габріелі Запольської став місцем сили. Вона проводила тут весь вільний час, вдосконалювалась, надихалась і творила.

Її виступи бачили парижани, поляки, львів’яни та росіяни, а вона, мов та троянда, розквітала, відчуваючи енергію слухачів.

Мистецтво письма та акторської гри у дівчини кардинально відрізнялись, та щоразу це було по-особливому та неймовірно.

З 1897 року професійно займалась акторською діяльністю, однак вважала, що її майстерність не була належно оціненою. Через постійні конфлікти із театральним середовищем вона змушена була в 1889 році виїхати у Париж задля  вдосконалення акторських талантів та більшої слави. Там працювала у складі відомого «Вільного театру», а згодом — модерністичного «Théâtre de L'Oeuvre».

Згодом стала акторкою-мандрівницею, яка виступала у трупах і паркових колективах. Після цього опинилась у краківському театру, де й досягла значного успіху та визнання, втім критика з боку заздрісників і тогочасних ненависнів ніяк не стихала.

Якби Європа вчасно й правильно сприйняла та зрозуміла «мораль пані Дульської», не виключено, що Гітлер так і залишився б єфрейтором, - пишуть історики.

Габріеля та Львів

1904 року Марія з Волині переїхала до Львова та залишилась тут до кінця життя.

Її другий чоловік, живописець Станіслав Яноський, підтримав жінку в створенні театральної трупи, згодом Габріеля Запольська разом із іншими акторами об'їздила з виступами всю Галичину.

Коли настав час Першої світової війни, Габріеля поселилась у віллі «Скіз» на Личакові, де провела свої останні роки життя.

Вілла "Скіз", де мешкала Габріеля до останнього подиху

Пізніше вулицю назвали її іменем і вона існує до сьогодні.

У грудні 1921 року її серце перестало битися, а поховали знамениту Габріелю Запольську на Алеї Заслужених на Личаківському цвинтарі.

Габріеля Запольська померла 17 грудня 1921 року в перші роки після закінчення Першої світової війни

Габріеля Запольська, що прожила 64 роки, завжди була прикладом жіночності без надміру емоцій та холодним пронизливим поглядом. За всі роки вона так і не наважилась оголосити про те, що знову стала Марією — дівчинкою, яка народилась на Волині. Багато пошуків себе, рішучість, наполегливість та байдужіть до нелюбів, нещасливе кохання, вулкани з емоцій — це все вона Габріеля Запольська — жінка зі сцени театрів, письменниця, журналістка і феміністка. У цій історії ніколи не поставлять крапки, бо вона триватиме поряд із пам'яттю, а мистецтво, воно вічне.02

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: