Протести у Білорусі: «Майдан в екзилі» і чому мовчить Захід

ІА Дивись.info поспілкувалася з експертами про нинішню ситуацію у Білорусі та сценарії її розвитку.

Чи можуть протести у Білорусі набути позиційного затяжного характеру?

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

«Ми можемо спостерігати феномен, коли протести проти Олександра Лукашенко будуть не на території Білорусі, а на території інших держав. «Майдан в екзилі». Чому? Перша хвиля опозиційних лідерів у Білорусі покинула межі країни, протестний рух всередині країни залишився без яскравих та головне – впізнаваних, медійно відомих лідерів. (Ми маємо приклади, коли лідер за кордоном, навіть з надвисоким рейтингом, втрачає підтримку, оскільки він усе-таки поза межами країни). Це дає суттєвий виграш обраному президенту Білорусі у вигляді часу для маневру, протягом якого Лукашенко намагатиметься швидко зміцнити «тонкі місця». Чи вдасться йому це? Багато що залежатиме від стосунків обраного президента Білорусі з «силовиками». Що ж до протестного руху, позиційні виступи, як показав досвід ПАРНАСа і Навального у РФ, не спрацьовують. Але! Безумовно, Лукашенка триматимуть у тонусі Росія та США, тому протестний рух даватиме про себе знати, знову ж таки за алгоритмом Навального. Це, так би мовити, ймовірний сценарій. Але відомо, що методи тиску, до яких вимушений буде схилитися Лукашенко, викликають суттєву протидію, тому особисто я не виключаю раптового загострення ситуації в Білорусі аж до румунського варіанту. З огляду на те, що білоруські події зацікавлено коментує Сі Цзіньпінь, конфронтація у Лукашенка могла бути не стільки з Путіним, скільки з китайськими інвесторами».

Віктор Таран, політичний експерт, стратегування кампаній:

«Станом на сьогодні шанси на те, що протести набудуть затяжного характеру, мінімальні. Складається враження, що безлідерність і мережевість, яку на початку протестів називали перевагою, зараз грає з білорусами злий жарт. Відсутність єдиного центру управління не дозволяє закумульовувати та координувати сили мітингувальників. Попри свою чисельну перевагу, мітингувальники не можуть сконцентрувати свої сили в єдиний протестний кулак.

Олександр Хмелевський, експерт:

«Білорусь опинилася в центрі геополітичного протистояння між Росією та Заходом. Кожна зі сторін прагне встановити свій контроль над країною. Лукашенку протягом багатьох років вдавалося лавірувати між двома геополітичними центрами. Тому усунення Лукашенка від влади та заміна його на більш лояльну фігуру є основною ціллю для обох сил. У випадку Росії можливий також інший варіант: домогтися суттєвого ослаблення Лукашенка та відрізати йому шлях до контактів із Заходом. Слід відзначити, що основні суперники Лукашенка на виборах мали не лише фінансову, але й інформаційну підтримку з боку Росії. Також є підстави вважати, що принаймні частина протестувальників перебуває під впливом російських спецслужб. Тому попри те, що владі вдалося на першому етапі впоратися із заворушеннями, суспільне протистояння триватиме. Вона набуде менш гострих форм. Зокрема організатори протестів пропонують блокаду доріг та страйки на підприємствах. Проте навряд чи ця тактика буде мати успіх».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Звісно, така ймовірність існує, але сумніваюся, що це відбудеться. Динаміка протесту і дії влади у відповідь свідчать, що протести довго не триватимуть. Протестувальники не змогли організувати цілодобові протести, збудувати барикади, захопити адмінбудівлі та закріпитись на певній території. Силові підрозділи не дають активістам такої змоги. Акції мають несистемний, стихійний характер. З одного боку, це позитив, адже протести не зупиняться з арештами кількох лідерів. З іншого – відсутність лідерів не дозволить зробити чітку координацію дій, а тому протестна енергія марнуватиметься і спадатиме. Значно більшою є ймовірність створення і діяльності підпільних організацій, які продовжуватимуть свою діяльність після зниження активності й навіть після завершення публічних акцій».

Юрій Шуліпа, правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

«Протестна динаміка в Республіці Білорусь має незворотний характер. Поступово протестний потенціал буде збільшуватися, і варто відзначити, що до протесту приєднуються не тільки молодь і міський середній клас, а й цілі великі підприємства, які є одними з основних наповнювачів бюджету Білорусі. Зупинка великих білоруських підприємств і залучення в протест сотень тисяч білорусів здатне переламати ситуацію в бік народу і вибити важелі впливу у тирана й узурпатора Олександра Лукашенка».

Чи доєднаються до протестувальників – молоді та міського середнього класу – інші соціальні групи?

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

«Шанси на це невеликі. Олександр Лукашенко тривалий час використовував події в Україні як наочний посібник для білорусів «що буде з вами без мене». У розгортанні подій за українським сценарієм не зацікавлені люди достатку нижче середнього. Вони навчилися використовувати українські та російські майданчики для ведення бізнесу, але високо оцінюють соціальні стандарти та гарантії держави. В умовах карантину економічні та соціальні питання виходять на перший план, а хвиля соціальних криз і протестів, яка очікується восени у Західній Європі та на Балканах, змусить цих людей триматися того, що є, аби не втратити й цього. «Те, що є», – це Лукашенко».

Віктор Таран, політичний експерт, стратегування кампаній:

«На цьому етапі, на мою думку, єдиний варіант шляху до перемоги – масовий вихід людей на вулиці. Не десятки тисяч як зараз, а хоча б сотні. А то й мільйони. Однак шанси на всебілоруський страйк мінімальні. В Білорусі відсутній як потужний профспілковий рух, так і незалежні бізнес-асоціації. А без єдиного мобілізаційно-організаційного центру змобілізувати людей на страйк надскладно.

Олександр Хмелевський, експерт:

«Жорстокість, з якою силовики придушували протести, викликала справедливе обурення в широких верствах суспільства. Проте це не означає, що нові маси людей приєднаються до протестувальників. Найімовірніше, вони будуть обурюватися в себе вдома чи соціальних мережах. Однак, силові дії влади суттєво знизили підтримку Лукашенка та послабили його режим».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Інші соціальні групи або не є громадсько активними, або підтримують чинний режим, а тому їх підтримка протестів малоймовірна. Молодь та середній клас залишатимуться соціальною основою протесту».

Чи готовий Захід відреагувати на події у Білорусі?

Лілія Брудницька, експертка Центру структурної політології «Вибір»:

«Захід реагує мляво, тому Лукашенко намагається отримати офіційну реакцію Європи якомога швидше, доказ цьому – заява МЗС Білорусі про звернення до західних країн по допомогу на тлі загрози зовнішнього втручання у президентські вибори (11 серпня 2020 року). Але ЄС відмовчується. Що ж до Штатів, Дональд Трамп навряд чи стане псувати відносини з Китаєм через Білорусь, хоча має стратегічні інтереси у регіоні. До того ж у Трампа є негативний досвід Венесуели. Та й активне коментування білоруських подій для Білого дому нині не на часі: по-перше, є умовно негативний досвід Венесуели, по-друге, активна позиція не по Білорусі узгоджуватиметься з проголошеною стратегією скорочення присутності Штатів в інших регіонах та справах, по-третє, є події у Лівані, котрі напряму стосуються бізнес-інтересів потужних американських корпорацій (Близький Схід). Тому Штати вичікуватимуть, хоча у ЗМІ та у неофіційних висловах будуть засуджувати придушення протестів.  Доки ключові фігури не зрозуміли, хто насправді грає у Білорусі, вважатимуть за доцільне не втручатися».

Віктор Таран, політичний експерт, стратегування кампаній:

«Доти, доки не почнуться чисельні жертви серед протестувальників, реакція Заходу буде мінімальна. Максимум – не чисельні заяви».

Олександр Хмелевський, експерт:

«Протести вже призвели до погіршення економічної ситуації в Білорусі. Зокрема знижується курс національної валюти. Захід також вже відреагував на події в Білорусі та погрожує санкціями. В очах Заходу Лукашенко остаточно перетворився на кривавого диктатора, з яким ніхто не хоче мати справи. Все це буде штовхати Білорусь в обійми Росії. Не виключено, що вже незабаром процес об'єднання Білорусі та Росії отримає новий імпульс».

Читайте також: «Бацька» та «відчайдушна домогосподарка»: чи готові білоруси до протестів

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Захід реагуватиме на події в Білорусі, як і у випадку подібних подій в Україні – офіційними заявами, переговорами, висловленням занепокоєності, наданням політичного притулку опозиційним діячам, можливо, введенням санкцій, проте не більше. Змінити це може поведінка сусідньої Росії, а саме – її можливе втручання. Якщо дійде до військового втручання – Білорусь матиме всі підстави звертатись по військову допомогу. Якщо Білорусь обере опір російській окупації, то у такому разі країни НАТО можуть допомогти білоруській армії зброєю та боєприпасами. Але найбільше зацікавленою у збереженні незалежності Білорусі залишається Україна, яка мала б допомогти Білоруській республіці аж до введення на її територію наших військ».

Оксана ДУДАР