Хто такі репетитори і чого вони вчать дітей на карантині

У час коли ніхто не знає, яким буде новий навчальний рік, дедалі більшої популярності набирають так звані альтернативні підходи до навчання, де репетитори стають з’єднуючим ланцюжком між радянськими методами навчання і викликами сучасного життя.

Коронавірус змусив учитись всіх      

Якщо до карантину вчитель був вищий за своїм статусом від учня і він вчив, розповідаючи, що правильно, а що ні, то сьогодні педагоги вчаться разом з учнями, а деколи і від них: освоюють нові техніки подачі інформації, комп’ютерні програми, роботу онлайн. Проте система заганяє в рамки навіть найбільших фанатиків. Пояснювати, як у житті використовувати ту кількість знань, яку пропонує засвоїти школа, банально не вистачає часу – потрібно вкластись у програму. Це намагаються виправити на індивідуальних заняттях репетитори.

«Головна проблема, яка постала перед вчителями і батьками під час карантину – це перехід в онлайн. Якщо для вчителів було складно освоїти нові технології, то у батьків був психологічний аспект. Вони боялись, що заняття онлайн не такі ефективні, як тоді, коли дитина бачить вчителя. Але вся ця ситуація з карантином допомогла зрозуміти, що це не так. Насправді за ефективністю вони однакові», – розповідає Ельвіра Пивовар, засновниця репетиторського центру, викладач в спеціалізованій школі імені Марії Крушельницької.

Як зазначає жінка, онлайн-заняття вирішують проблему нестачі часу, особливо для випускників у великих містах, для яких дорога до репетиторів і назад відбирає левову частку дня.

«Звичайно, бувають такі випадки, коли я чую, що дитина займається чимось не тим, комусь пише або щось шукає в Інтернеті. Тоді я кажу, що батьки платять за це гроші, і їй потрібно вирішити або вона на цей час відкладає свої справи і займається, або нам треба це припинити», – розповідає репетиторка.

У центрі готують дітей до ЗНО з основних предметів, також є програми для дошкільнят. У планах – суботня школа математики. До пандемії працював логопед-психолог, яка займалась і з дітьми з особливими потребами. Проте під час карантину залишилась без роботи, тому що її діяльність перевести в онлайн практично неможливо. Загалом у центрі скоротили десяток вчителів, частина з них оформились як приватні підприємці.

«Справа в тому, що в Україні система не сприяє малому бізнесу, у нас невигідно працевлаштовувати людей, тому що за ту роботу, де людина «пахає», потрібно платити близько сорока відсотків податку, зараз нема з чого – оплату за заняття ми не піднімали. А обіцянки влади допомогти нас ніяк не торкнулися», – розповідає пані Ельвіра.

З іншого боку, якщо додаткові заняття із підготовки до ЗНО – це те, без чого складно обійтися, то англійською для дошкільнят батьки, які втратили роботу, можуть пожертвувати, можливо, почавши приділяти більше уваги своїм дітям.

Чим займається репетитор

Репетитор сьогодні – це людина, без якої майже неможлива повноцінна освіта у класичній українській школі для середньостатистичного учня.

«Репетитор – це не тільки вчитель, ще психолог, няня, лікар, який має визначити проблему. Наприклад, приходить дитина готуватись до ЗНО, яка не засвоїла дроби з різними знаменниками у шостому класі. І все – звідси проблеми накопичуються, до десятого класу він вже не розуміє, що не розуміє, і думає, що нічого не знає, – розповідає Ельвіра Пивовар. – Тому завдання репетитора визначити цю проблему і вирішити її. Після цього дитина розквітає і починає добре вчитись. Був у мене такий учень, який прийшов на додаткові заняття, його вчителька вже звикла, що він погано вчиться. Але після того, як ми пропрацювали всі проблеми, він вступив, куди хоті,в і навіть пішов у науку».

З іншого боку, заняття з дошкільнятами важко назвати репетиторством, вони відбуваються у формі гри, де дитина вчиться комунікувати з іншими і пізнає щось нове. Найважливіше – не упустити, що дитина щось не зрозуміла у той час, коли мала це зрозуміти.

«У нас ще радянська система освіти, яка готувала дітей до того індустріального світу, в якому всіх чекала робота. Наприклад, з математики, яка майже не змінилася, раніше було шість годин, а тепер три, в деяких школах – чотири, і за ці години потрібно втиснути всю програму. Діти не розуміють навіщо це, їм нецікаво. Половину можна прибрати, і це роблять репетитори, – говорить вчителька. – Крім того, наші діти не вміють застосовувати ці знання у житті. Це підтвердили дослідження якості освіти PISA. Тому на додаткових заняттях я їх вчу прораховувати ту ж собівартість кави, розуміти, які вітаміни їм купувати в аптеці, вираховуючи у відсотках склад, користуватись своїми смартфонами, за допомогою карт вираховувати, скільки часу вони можуть простояти в корку, і те, що їм знадобиться. Це потрібні речі для життя».

Наша програма є часто відірваною від реального життя.

«Якщо за кордоном математика дуже пов’язана з економікою, де діти вчаться рахувати і розуміти, де це використовувати, то в нас вони вчать тригонометрію, яка ніколи їм в житті не знадобиться. Нашим дітям бракує логічного мислення, тому що у нас нема предмету логіка. Звичайно, життя їх навчить. Але краще, щоби цього вчили з дитинства. Цим ми займаємось на додаткових заняттях», – ділиться думками Ельвіра Пивовар.

Треба чи не треба. Суперечки тривають

Потрібні дітям додаткові заняття чи вистачить лише шкільних уроків – вічна суперечка, і рішення тут за кожним із батьків. У будь-якому випадку все індивідуально. Одні вважають, що репетитори допомагають розвиватись, інші – надмірне навантаження калічить дитину, позбавляючи її дитинства. Ось що про це думають львів’яни.

«Я добре ставлюсь до репетиторів, бо вважаю, що дитячу енергію треба направляти у правильне русло, інакше діти починають займатися різними дурницями. Коли дитина зайнята справою, то їй легше адаптуватись і не потрапити під дурний вплив», – говорить Роман Соломонюк.

З іншого боку, додаткові заняття потрібні тоді, коли дитина стає свідомою і розуміє, чого вона хоче.

«У нас був випускник цього року і ми наймали репетиторів з англійської та української мови, тому що син – математик і йому мови даються важко. Раніше він вчився у слабенькій школі, але потім перейшов у Львівський фізмат ліцей. Тому брати репетиторів з математики, навчаючись там – це нонсенс, викладачі з математики і фізики викладаються на повну, без репетиторів він набрав 197 балів на ЗНО з математики.

Чи треба брати репетиторів? Треба. Коли дитина починає займатись з репетитором, то починає думати, стає більш свідомою. У класі багато дітей, вчитель не може приділити увагу кожному, та й вчителі не завжди розуміють, за що вони працюють, давайте чесно. А з репетитором дитина займається індивідуально, він повністю підлаштовується під дитину, там нема в кого списати. Але потрібно добре вибирати людину, не кожен репетитор є хорошим – ми шукали за відгуками і нам дуже пощастило. А от коли треба починати ці заняття – все дуже індивідуально. В основному діти починають займатись з десятого класу, сильніші – з одинадцятого, під час підготовки до ЗНО. А от в середній школі – це вже за ситуацією. Найкраще починати заняття з репетитором тоді, коли дитина вже свідома, чого вона хоче і що їй потрібно. Наприклад, мій син вчив інформатику у школі, але сказав, що йому це не цікаво, тому що мова програмування, яку вони вчать, вже застаріла і її не використовують. В такому випадку краще ходити на індивідуальні заняття або курси. Але батьки мають пам’ятати, жоден репетитор не виховає дитину замість них. Треба слідкувати за тим, як дитина вчиться, чи не йде в холосту той час. Наприклад, у нашому випадку треба було підтягувати розмовну англійську, і чоловік почав спілкуватися з сином англійською», – ділиться досвідом Ольга Дунайська.

Та важливо не перевантажувати дитину, щоб не покалічити.

«Будучи мамою і репетитором з англійської та французької мови для дорослих, я проти того, щоб навантажувати малих дітей репетиторами, особливо дошкільнят. У сучасних дітей і без того мало дитинства, а різними гуртками і репетиторами батьки несвідомо калічать своїх дітей. В дитинстві дітям потрібно максимально проводити час із іншими дітьми, так розвиваються елементарні навики комунікації. Зі свого досвіду скажу: мене у школі навантажували з другого класу. Математика, малювання, купа гуртків, балет, класичні танці, художня гімнастика. В результаті я була дуже правильна, багато знала, але у мене не було друзів, були постійні конфлікти з однокласниками. Мені хотілося, щоб у мене було більше дитинства. Звичайно, тут право кожного вирішувати, але моє особисте бачення – завантажувати дітей репетиторами з раннього дитинства – це неправильно.  Тут також відіграє роль і очікування батьків – батько чи мати платять гроші, вони хочуть бачити результат. Знаючи теперішніх батьків, розумію, що вони хочуть, аби їхні діти показували результати. Якщо ходить на англійську, то щоб розмовляв нею уже. А в дитини може не виходити, і тоді вона почуває себе винною, з’являються комплекси. Тому краще самим батькам більше часу приділяти своїм дітям», – ділиться думками львів’янка Наталія Вангауд.

Кожен має власну думку з приводу необхідності додаткових занять, та важливо одне – поки в Україні система освіти не відповідатиме реаліям сучасного часу – попит на якісні послуги репетиторів тільки збільшуватиметься.

Христина ПАВЛУЧКОВИЧ

Фото: ua.depositphotos.com