Відомий і невідомий Франко: сьогодні виповнюється 164 роки з дня народження письменника

ІА Дивись.info вирішила розповісти кілька маловідомих фактів з життя літератора.

Марія Кульчицька – мати Івана Франка походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас. Вона була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.

У гімназії сидів на останній парті, але міг майже дослівно переказати розповіді вчителів на заняттях. У п’ятому класі під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі. Залишившись без батьків, Франко ще під час навчання почав заробляв на життя репетиторством. За зароблені гроші  зібрав бібліотеку з понад 500 томів.

Австрійська влада чотири рази ув’язнювала Франко (1877, 1880, 1889 і 1892 року). Через перший арешт змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте відновив його у 1878—1879, прослухавши загалом 7 семестрів. Повну вищу освіту завершив пізніше, у 1890-1891, навчаючись у Чернівецькому університеті 8-ий семестр, необхідний для докторату.

Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень у готелі він написав повість «На дні» й на останні гроші надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки Прут.

Прозові художні твори Франко писав трьома мовами: українською, польською та німецькою. Часто перекладав українською ті, що їх написав спершу чужими мовами. Загалом знав 14 мов (польську, німецьку, грецьку, латинську, старослов'янську, чеську, російську, французьку, англійську, болгарську, угорську, італійську, ідиш).

В Івана Франка було близько ста псевдонімів, зокрема Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко тощо.

З Ольгою Хоружинською Іван Франко одружився 1886 року. Щоправда, прямуючи на вінчання, письменник ледь не запізнився на власне весілля. У кабінеті батька нареченої знайшов стару книжку і переписував із неї рідкісного вірша.

На сніданок письменник любив каву із булкою, на обід – квашені овочі та легкий суп з додаванням квасу, кропиви, грибів. Він ніколи не палив, а випити міг хіба що пива чи чарку вина «Золота Ріца». Іван Якович сам смачно готував каву. І понад усе любив збирати гриби, які варили, смажили, сушили на зиму.

У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова 4,9 сотих землі і розпочав будівництво своєї вілли. Його сусідом був Михайло Грушевським. Сам письменник дуже любив тварин, зокрема мав кількох собак. Через їхнє гавкання Грушевський часто скаржився Франкові.

Івана Франка вважають засновником туристичного руху в Галичині. Він був першим професійним туристом, який організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами. У 1884 році він організував першу українську студентську пішу мандрівку.

Іван Якович обожнював риболовлю. Але він не любив вудок, натомість надавав перевагу сітям чи ятерам власного виробництва. Франко міг вмів ловити форель голими руками.

Франко відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого життя кожних два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок. Він став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя написаним.

Іван Франко відстоював думку про єдину українську літературну мову, вироблену на наддніпрянських діалектах і збагачену західноукраїнськими говірками. За праці на відтинку філології Харківський університет 1906 року нагородив Франка почесним докторатом, крім того, він був членом багатьох слов'янських наукових товариств. Пропозиція Олексія Шахматова і Федора Корша про обрання Франка членом Російської АН не була здійснена через заборону царського уряду.

1911 року митрополит Андрей Шептицький спробував купити архів і бібліотеку Івана Франка, щоби передати її в Національний музей. Виручені кошти могли б згодитися Франкові, який на той час лікувався від стрімко прогресуючої хвороби. Однак він не погодився на пропозицію, заповівши архів і бібліотеку Науковому Товариству ім. Т. Шевченка.

Останнє десятиріччя Франкового життя минало переважно в самоті та фізичних і психологічних стражданнях. З 1900 дружина Ольга періодично лікувалася у клініці для душевнохворих, а починаючи з 1908, і сам Франко страждав від інфекційно ревматоїдного поліартриту. Останні 7 років провів із паралізованою правою рукою, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.

Помер Іван Франко без передсмертної сповіді, хоча бажання висповідатися мав. Однак не вдалося знайти священника, якому поет зміг би відкрити свою душу. Крім того, Франкова смерть позначилася конфліктом з духовенством. Отець  Андрій Білецький, який заступав митрополита Андрея Шептицького, коли той перебував під арештом в Росії, не дав дозволу на церковний похорон Івана Франка, але отець Василь Давидяк, побоюючись помсти з боку прихильників Франка, не виконав офіційного розпорядження церковної влади і доручив провести церковний похорон отцю Володимиру Гургулі.

Читайте також: Полювання на відьом: як на Галичині під час епідемій переслідували підозрюваних у чаклунстві 

Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були в армії, дочка – в Києві, дружина – в лікарні. Спочатку поховали Івана Яковича в чужому склепі. І лише через 10 років його останки перенесли в окрему могилу.

Іван Франко дуже любив вишиванки, яких мав цілу колекцію, подарованих приятелями та приятельками, зокрема Оленою Пчілкою, Трегубовою, Альбрант, Алчевською, Кобринською, Кравченко, Бохенською та інших. Але за іронією долі, письменника похований був у чужій сорочці, адже в той момент під рукою не знайшлося «ні однієї порядної сорочки».