Джаз-діва зі Львова, яка стала першою леді польської діаспори

У Польщі пам’ятають джаз-діву Ренату Богданську, у Великій Британії — генеральську дружину Ірену Андерс. А йдеться про Ірину Яросевич, доньку капелана Січових стрільців і жінку непересічної долі.

Окрім того, що була українською (на цьому не акцентувала уваги, однак і не приховувала такого факту) і польською естрадною співачкою, театральною акторкою, кіноактрисою, була ще й капітаном польської армії.

Псевдо – Рената Богданська виникло після роману Ірини з акордеоністом Богданом Веселовським на прізвисько «Бонді». На честь хлопця обрала собі прізвище Богданська. А назвалась одним з найпопулярніших імен в Польщі того часу – Рената.

Так на сцені з’явилась джаз-діва Рената Богданська.

Дитинство і юні роки Ірини Яросевич

Ірина Яросевич народилася у м. Фройденталь (Австро-Угорщина, тепер це м. Брунталь в Чехії.), де її батько — священик Микола Яросевич — кілька років служив капеланом греко-католицьких вояків у австрійській армії.

Мати — Олена з Нижанківських — теж була з священицького роду. Її рідний брат - український диригент і композитор Остап Нижанківський. Ірина Яросевич, хоч і провела частину дитинства на Прикарпатті, здобувала освіту у Львові. Сюди родина переїхала в 1925-му, коли батько отримав посаду в капличці психіатричної лікарні.

Вже через 4 роки Ірина вступила до музичного інституту імені Миколи Лисенка, де вчилась вокалу та грі на фортепіано. Однокурсником Ірини за фортепіанним класом був майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Проте академічна кар’єра недовго захоплює Яросевич. У середині 30-их років вона стала солісткою львівського гурту «Ябцьо-джаз» - оркестру Леоніда Яблонського («Ябця»). Спочатку «Ябцьо-джаз» грають по барах на позичених інструментах. З часом популярність зростає: вечірки, весілля, сольні концерти. Учасниками оркестру були, зокрема, композитор Анатолій Кос-Анатольський і Богдан Веселовський. Ірина співала їхні пісні, а з Богданом Веселовським її єднало почуття першого юнацького кохання.

Друга світова війна змусила їх піти різними шляхами. Веселовський виїхав до Канади, де продовжував створювати сучасну українську танцювальну музику. Ірина стала відомою співачкою та акторкою.

«Теа-джаз»

«Я виховувалася у Львові в родині, де шанували й свято берегли мистецькі традиції. Моя мама чудово грала на фортепіано, її рідний брат був знаним музикантом. Звісно, що я не могла не піти в життя без музичної долі. Відтак навчалася мистецтву співу та гри на піаніно у Львівському музичному інституті. Там почала й свої співочі виступи. Завжди любила й шанувала оперне  та музичне класичне мистецтво, але мене тягнуло до такої форми сценічної експресії, в якій би відображалися елементи сатиричні…Проте вибух війни зламав усі мої плани, і, звичайно, як і у всіх, ціле життя», — згадувала Ірена, пише видання День.

У 1939 році Львів окупує Червона армія, Західна Україна входить до складу СРСР. Назустріч радянській владі з захопленої вермахтом Польщі біжать комуністи та євреї. Серед них композитор Генрік Варс, який втік з табору для польських військовополонених, дістався Львова та влаштувався у філармонію. З таких саме єврейських біженців Варс збирає колектив Tea-Jazz (український варіант — «Тео-Джаз»). Вокалісткою запрошує Ренату Богданську. «Теа-джаз» заснували на суміші музики, театру й оперети, велику роль у якому відігравали вокальні номери й елементи вистав.

Влітку 1940-го Яросевич-Богданська разом з «Тео-Джазом» виїжджає на гастролі. Грають в Одесі, Курську, Москві та Ленінграді. У Києві Рената забігає до РАГСу та виходить заміж за іншого вокаліста «Тео-Джазу» Ґвідона Боруцького.

За місяць друге турне. У Челябінську дізнаються, що німецька армія перетнула кордон з СРСР. 30 червня 1941 року був взятий Львів, «Тео-Джазу» довелося залишитися в Росії та виступати у колгоспах за їжу.

Перша леді польської діаспори

1942 року Ірена стала членом мистецької одиниці військового формування генерала Владислава Андерса, що організовувалося у СРСР із числа польських втікачів та засланців (пізніша назва формування — ІІ Корпус у складі англійських військ). Так народився естрадний театр Polska Parada, й продовжилася творчість Ірени Яросевич (Ренати Богданської).

Пройшла весь військовий шлях армії Андерса: від Тоцька і Бузулука, через Іран, Ірак, Палестину та Італію. Ансамбль з музичним оркестром під керівництвом Генріха Варса та його солістка Ірена Яросевич (Рената Богданська) під час війни виступали перед перським шахом, в палаці короля Єгипту, а потім — після переможного бою на Монте-Кассіно на вершині гори біля монастиря заспівали легендарну пісню «Червоні маки на Монте-Кассіно» замість «Роси п’ють польську кров», яка мала шалену популярність в Польщі.

Там вона знялася у двох художніх фільмах — польському «Велика дорога» та італійському «Незнайомець з Сан-Марино», в останньому грала поряд із Вітторіо де Сіка й Анною Маньяні.

1948-го Ірена вдруге одружилася. Її обранцем став славетний генерал і політик Владислав Андерс (1892 -1970 рр.). Подружжя переселилося до Великої Британії. У них народилася донька Анна-Марія.

Ірена Яросевич здобула широку популярність серед польської еміграції. Шлюб із генералом армії «Вільної Польщі» зробив її національним символом. У Лондоні Ірена Андерс стала першою леді польської діаспори. Коли Польща остаточно скинула комуністичне ярмо, Ірена отримала найвище визнання від незалежної польської держави.

Записала приблизно тисячу пісень, біля сотні з них вийшли на платівках…

В 60-их роках вона неперевершено зінтерпретувала у супроводі оркестру Генріха Нойберта дві пісні Богдана Веселовського («Я знов тобі» на слова Ганни Чубач та «Було високе чисте небо» на слова Лесі Тиглій) для його авторської платівки-гіганта «Мрії», а також взяла участь у формуванні платівки «Мій рідний край», на яку наспівала колискову «Ой, ходить сон», народну пісню «Човен хитається».

Уже наприкінці свого творчого шляху зустрічалась з українцями-діаспорянами, записала кілька пісень українською — у співпраці разом з Володимиром та Лесею Луцівими, українським музичним подружжям, що активно діяло в українській громаді Великої Британії. У 1970-их роках вони разом виконали три українські пісні до альбому «Мій рідний край».

Володимир Луців зокрема згадує, що Ірена Андерс телефонувала йому з привітаннями на Різдво та співала українську коляду «Бог Предвічний», спілкувалася з ним тільки українською, пише Culture.pl.

Ірена Андерс двічі поверталася до Львова: уперше на початку 1990-их відвідала могили своїх батьків на Личаківському цвинтарі, вдруге — в середині 2000-их.

Померла Ірина Яросевич (Ірен Андерс) 29 листопада 2010 року у віці 93 років від інфаркту. Похорон відбувся в Лондоні 8 грудня, звідкіля після панахиди домовину з її тілом перевезли на кладовище в Мортлейку, де кремували. 21 травня її прах було поховано на італійському кладовищі в Монте-Кассіно поруч із могилою чоловіка Владислава Андерса.

Тетяна ЯВОРСЬКА