дивись.info

Біля Трускавця археологи виявили пам’ятку, якій понад сім тисяч років (фото)

Біля Трускавця археологи виявили пам’ятку, якій понад сім тисяч років (фото)

Сьогоднішнього тижня археологи НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України закінчать розкопки, де розпочалося будівництво об’їзної дороги Трускавця. Науковці тут виявили пам’ятку, якій понад сім тисяч років.

Спочатку – розкопки, потім – будівництво

Нинішні роботи носять рятівний характер. Тобто археологи збирають і документують інформацію про пам’ятку, яка буде знищена при будівництві. Це дасть максимум знань щодо цього поселення.

«Це ділянка будівництва нової об’їзної дороги Трускавця, довжина якої 3 км 840 м. Саме тут тривають археологічні роботи. Дорога з обох кінців матиме кільцеві дворівневі розв’язки по три з’їзди, по одній смузі у кожен бік і ширину понад 7 метрів. Також дорога у трьох місцях перетинатиме річку. У тих місцях будуть встановлені спеціальні залізобетонні труби. Бюджет будівництва дороги становить понад 250 мільйонів гривень. Цього року передбачено понад 120 мільйонів. Нову дорогу маємо закінчити наступного року. Зараз тут завершують свою роботу археологи, до того часу ми не можемо нічого робити», – розповів Іван Бондар, представник Служби автомобільних доріг у Львівській області.

Іван Бондар.

Дозвіл на проведення розвідкових досліджень у цьому місці археологи отримали ще 2018 року на етапі проєктування обходу. Очолює експедицію Олександр Сілаєв.

Олександр Сілаєв.

«У нас вже були уявлення, що у цьому місці десь мають бути поселення, оскільки за наявними бібліографічними даними дослідження тут проводилися ще у 20-их роках минулого століття дослідниками у польський період. Було знайдено декілька поселень на захід від селища Стебник. Однак точну локалізацію ми не знали. Тому треба було провести детальні розвідки, щоби встановити, де знаходяться поселення. У цьому місці на поверхні нам вдалося знайти досить скупі матеріали, але принаймні ми отримали уявлення, на якій площі розташовані поселення», – розповів Олександр Сілаєв.

Після цього археологи отримали дозвіл від Служби автомобільних доріг на проведення археологічних досліджень на початковому етапі будівництва.

«Ми майже повністю закрили археологічні розкопки і змогли зловити основний центр поселення, розкрити головні об’єкти і отримати найбільшу інформацію про це поселення. Маємо надію, що до початку наступного року ми виконаємо основний об’єм робіт і будемо здійснювати лише археологічний нагляд під час роботи важкої техніки. Якщо під час цієї роботи будуть виявлені якісь об’єкти за межами основного ареалу поселення, будемо просити їх призупинити і шурфами дорозкрити ці об’єкти», – пояснює науковець.

Від Рейну до Дніпра

Виявлена археологами пам’ятка – це неолітичне поселення, яке налічує понад сім тисяч років.

«На території України це вважається одна з найбільш яскравих пам’яток епохи неоліту – пам’ятка культури лінійно-стрічкової кераміки. Ця культура займає величезний ареал – від Рейну до Дніпра. І вона загалом є знаковою для епохи неоліту, коли відбувалася революція у суспільному житті людей, оскільки з’явилося багато винаходів. Зокрема людина починає приручати домашніх тварин і займатися землеробством. Тобто той, хто каже, що трипільська культура – перша землеробська культура трохи неправий. Лінійно-стрічкова кераміка на півтори тисячі років до трипільців починала освоювати сільськогосподарські культури. Ясна річ, це не було розвинуте сільське господарство, вони вели частково мандрівний спосіб життя, оскільки мали змішане господарство і досить часто переміщалися, коли виснажували територію, на якій вони проживали», – веде далі Олександр Сілаєв.

Археолог пояснює, що такі поселення бували від маленьких до великих, однак, як правило, налічували не більше як 200-300 жителів. І характерною їхньою особливістю була наявність домів зі стовповою конструкцією, по центру яких знаходилися ями або господарські об’єкти.

«У цьому місці була класична житлова споруда культури лінійно-стрічкової кераміки. Це був так званий довгий дім, який мав плетені стіни і підпірні стовпові конструкції. Крім того, були інші споруди господарського призначення, у деяких випадках ми можемо хіба здогадуватися про їхнє призначення. На даний момент нам вдалося знайти досить багато таких об’єктів.

Зараз ми маємо одну велику споруду, а також сліди, ймовірно, ще однієї такої споруди. Крім того, ми виявили три великі об’єкти і невеличкі стовпові  або господарські ями, які розкидані по усій площі розкопок», – веде далі Олександр Сілаєв.

Максимальна глибина розкопок становить 70 сантиметрів. Науковці не виключають, що велика частина об’єктів культури лінійно-стрічкової кераміки могла бути знищена під час оранки, адже саме на цій території раніше знаходилися городи.

«Ми стараємося дослідити заглиблені об’єкти, адже у давні часи люди жили або у напівземлянках, або у прихованих під землею спорудах. Споруда має приблизно 23 метри на 8.  Однак вони бувають і 40 на 20 метрів. На наше враження, знайдене поселення не було великим за своїми розмірами. Тут могло жити приблизно 50 осіб. В Україні відомо понад 50 дуже великих пам’яток цієї культури, найближча – у Дрогобицькому районі, село Котоване, а також у Стрийському районі. Пам’ятка не є унікальна, але вона знаходиться найближче до Карпат», – каже археолог.

Під час розкопок археологам допомагає техніка – вони використовують невеликий екскаватор з планувальним ковшем. Оператор дуже повільно і обережно знімає шар за шаром грунт. За роботою спостерігає кілька археологів. Якщо вони помітять якийсь об’єкт, екскаватор зупиняється, натомість дослідники беруть у руки лопатки. У такий спосіб було виявлено два розвали горщиків.

«Машина дозволяє зекономити мускульну робочу силу і відкривати набагато більші площі», – пояснює керівник експедиції.

Камінь, кремінь та обсидіан

Під час розкопок археологи виявили низку артефактів.

«Станом на сьогодні маємо не численну, але достатньо виразну колекцію, яка дозволяє визначити культурну приналежність даного поселення. Найбільш виразною є колекція виробів з кременю – це як і заготовки, так і готові вироби. Маємо зокрема сребки, вкладення до серпа тощо. З дуже характерних для цієї культури знарядь маємо кам’яне шліфоване тесло. У літературі воно отримало назву знаряддя у вигляді шевського копита чи шевської колодки через свою характерну форму. Щодо функціонального призначення, раніше було багато версій, як його могли використовувати. Називали і сокирою, і теслом, навіть мотикою. Але сьогодні більшість дослідників зійшлись на думці, що його використовували як тесло під час обробки деревини. Щодо самого виробу, то він є характерним і для інших культур на території України», – розповів заступник керівника експедиції Микола Шніцер.

За словами науковця, щодо керамічного посуду, то найцікавішим є розвал кухонної посудини.

«На жаль, на сьогодні не маємо виразних фрагментів їхнього столового посуду, який характеризується багатим орнаментом, дуже хорошим випалом і якістю керамічного тіста. Сам орнамент складався з ліній, які утворювали стрічки. Звідси культура і отримала свою назву лінійно-стрічкової кераміки», – пояснює пан Шніцер.

Дуже цікавим знайденим артефактом науковці називають знаряддя із обсидіану, який не був притаманним для цієї місцевості.

«У ці часи люди ще не користувалися металом, тобто основним матеріалом для виробництва знарядь були камінь, кістка і кремінь. На північ від Карпат основною сировиною для них був кремінь, а на південь, у Дунайській котловині, тобто на території Угорщини та Словаччини, – обсидіан. Тому що там є вулканічні родовища, а обсидіан – це вулканічне скло. І поява такого відщепу означає або широкі контакти, або те, що це поселення переміщалося на південь від Карпат. Тобто вони могли прийти звідти або торгувати із тими, хто жив на південь від Карпат», – зазначив Олександр Сілаєв.

З вулканічного скла робили ножі, вкладення для серпів, скребки для вичинки шкіри.

За підрахунками науковців, виявлене поселення проіснувало приблизно 5-10 років.

«Вони займалися екстенсивним сільським господарством. Тобто приходили на ділянку, вирубували дерева, випалювали, примітивно мотикою обробляли грунт, за кілька років його виснажували і переносилися в інше місце. В основному вирощували зернові культури. Розводили всі види тварин, крім коней», – розповідає Олександр Сілаєв.

Коли ділянка вже не була придатною для життя, мешканці поселення збирали свої пожитки і йшли в інше місце.

«Є дискусії чи вже у цей період було винайдено колесо. Але більшість дослідників сходяться на думці, що воно з’явилося у бронзовий період. Тому переважно волокли пожитки. Для цього брали дві жердини з’єднані перекладиною. Абсолютна аналогія і рівень розвитку – це корінні американці у період прибуття європейських колонізаторів. У них дуже схожі знаряддя, способи пересування тощо. Збиралося плем’я, хтось впрягався у жердини і тягнули за собою увесь скарб», – розповів керівник експедиції.

Основний об’єм археологічних досліджень археологи планують закінчити до кінця наступного тижня. Далі буде здійснюватися тільки археологічний нагляд.

Щодо артефактів, то їх передадуть або у Дрогобицький краєзнавчий музей, або у Львівський обласний краєзнавчий музей у Винниках.

Оксана ДУДАР

Фото: НДІ «Рятівна археологічна служба»

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.