Благодійність на смак: у Львові відкриють кафе, де працюватимуть люди з обмеженими можливостями

Це довели двоє львів’янок, які мають на меті досягнути запланованого результату будь-якою ціною, навіть ціною власного часу і фізичних навантажень.

Дві Уляни – депутатка Львівської обласної ради від «Громадянської позиції» Уляна Дорош і її подруга Уляна Кузик, засновниця власного благодійного фонду – задумали втілити в життя соціальний проєкт. Йдеться про кафе, в якому могли би працювати ветерани АТО/ООС і люди з обмеженими можливостями. Виручені кошти планують віддавати на благочинність.

Спокійне італійське життя змінив Майдан

Уляна Кузик 17 років жила в Італії. Коли в Україні розпочалася Революція Гідності, а згодом і війна – зайнялася волонтерською роботою.

«Ми збирали та передавали ліки та продукти. Коли почалася війна, я повністю переключилася на збір допомоги. Передавали вже ширший перелік речей – бронежилети, тепловізори, одяг, медикаменти. Тоді дедалі частіше почала приїжджати в Україну. А от нещодавно, то й взагалі переїхала. Наша діяльність стала настільки широкою, що створила благодійний фонд», – каже Уляна Кузик.

Трохи пізніше, коли держава підключилася до вирішення потреб армії, «Благодійний фонд Уляни Кузик» зайнявся допомогою сім'ям військових – поранених ветеранів і їхнім дітям. Потім почали допомагати й інших потребуючим категоріям – соціально незахищеним, людям з інвалідністю, пенсіонерам.

«Увесь цей час категорій тих, хто потребував допомоги, ставало більше, а приміщення залишалось все ж таким невеличким, – розповідає благодійниця. – Врешті Львівська міська рада після 8-ми місяців постійних запитів і звернень надала приміщення для благодійного фонду на Чупринки, 67 на пільгових умовах – на три роки по 1 гривні за квадратний метр. Згодом виникла ідея – використовувати приміщення не лише просто під офіс і для прийому/видачі допомоги, але й відкрити там кафе «Базилік». Із соціальною місією, звичайно».

Дві жінки і мільйон труднощів

«Коли вже врешті надали благодійному фонду це приміщення, я подивилась, і майнула така думка, яку я насправді виношувала багато років – в частині цього приміщення облаштувати соціальне кафе, – розповідає депутатка обласної ради Уляна Дорош. – Люди, які приходять до нас по допомогу, часто не мають роботи. Тому ми дамо їм можливість працевлаштуватись і заробляти на себе».

Від ідеї до її втілення, кажуть ініціаторки, чималий шлях. І кожен крок на цьому шляху є складним. На оформлення документації та дозволів іде багато часу. Та й саме приміщення було в не найкращому стані, м’яко кажучи.

«Якби ми, коли отримали приміщення, мали, скажімо, мільйон гривень – то просто найняли би майстрів і керували, що і як робити. Але в нас нема того мільйона, тому маємо мільйон труднощів», – жартують Уляни.

Від приміщення залишилися тільки стіни – стяжку збивали власноруч. Спочатку допомагали хлопці-добровольці з «Правого сектору». Потім навчилися давати раду й без них.

«Якоїсь суботи було так, що не було дуже кому нам допомогти, але ми вирішили не гаяти часу і щось робити. Я перфоратором довбала підлогу, Уляна в іншій кімнаті збивала стелю. Ми перед тим вже бачили, як ним хлопці працювали, то й вирішили спробувати. За роботою нам зробили фото і ми жартували, що створимо свою бригаду майстрів», – згадує Уляна Дорош.

«Щоб зекономити, ми вирішили покрити стіни рідким склом. Трохи часу погуглили, що й до чого, і почали експериментувати. Вийшло дуже навіть симпатично, ще й дешевше. Дизайн нам розробила моя коліжанка безкоштовно, бо кажуть, що вартість такого задоволення коштує 7 доларів за квадрат», – розповідає Уляна Кузик.

За деякі матеріали взагалі не довелося платити.

«Нам наші спонсори привезли безкоштовно керамічну плитку. Щоправда, вона трохи побита, але майстри зробили красу з неї. Виклали візерунком і  гарно виглядає», – тішаться Уляни.

Загалом в облаштуванні кафе допомагає сила-силенна людей. Хтось фізично, хтось матеріалами, хтось добрим словом – просто каже, що помолиться за ініціаторів доброї справи.

«Ще рік тому я б не могла подумати, що буду розбиратись у будівельних матеріалах, – сміється Уляна Дорош. – Якось нам спонсори дали бетон, аби залити стяжку. А я ще подумала, якщо дають бетон, то може мають і щебінь? Вони мене питають: «А яка фракція?» То я й відповіла «Громадянська позиція». Звідки мені було знати, що щебінь, як і обласна рада має фракції? Тепер дізналася багато різних нових і потрібних у житті речей. І тепер я можу вибрати не лише, яку сумку купити, але й обрати щебінь за фракцією. Коли мої родичі та друзі побачили фото, то вони запитали: де це я і що роблю. Мене не зовсім співставляли з цією роботою. А я щиро всіх запросила сюди – подивитись і спробувати також помайструвати».

Зробити добро, посмакувавши італійською піцою

Уляна Дорош називає головною метою проєкту працевлаштувати людей з особливими потребами, які хочуть працювати, а не мають можливості. Персонал наразі ще не набрали, але точно 70 відсотків від загального штату соціального кафе мають бути з вразливої категорії осіб.

«Поки ми владнали всі бюрократичні моменти, минуло трохи часу, почався карантин, і ті, кого нам підібрали у службі соцзахисту, вже працевлаштувалися. Наразі є лише жінка, яка працюватиме офіціанткою, вона виховує дитину-аутиста». Не кожен підприємець захоче взяти маму, яка може працювати не 8 годин, а лише 4», – каже Уляна Дорош.

Кафе, звісно ж, буде облаштоване для маломобільних людей з особливими потребами. Однак тут чекають на всіх.

«Тут довкола є адмінбудівлі, тому маємо надію, що відвідувачі будуть. Будемо домовлятись, що тут можна буде замовити комплексні обіди. Поряд є Франківська адміністрація, Франківський суд, сподіваємося мати постійних клієнтів», – каже Уляна Кузик.

Клієнтів також заманюватимуть смачною кухнею.

«Щодо меню, то буде італійська кухня. Мої деякі знайомі шеф-кухарі погодились приїхати сюди з Італії, щоби провести майстер-клас, як, скажімо, приготувати смачний соус до пасти чи лазанью. Один овариш-дегустатор з Італії Жан-Лука вперше приїде в Україну і писатиме статтю про «Базилік». Тобто про кафе вже знають навіть в Італії», – веде далі Уляна.

Також до Львова планують запросити відомого ресторатора, аби він допоміг пропрацювати меню, внести у нього якусь особливу перчинку. Наприклад, лазаньї у «Базиліку» планують робити не лише традиційні, але й грибні, гарбузові, овочеві, м’ясні та рибні.

А ще позичать в італійців не лише кухню. Адже на Апеннінах дуже активно долучаються до різних благодійних проєктів у своїй країні.

«Ми завжди стикаємось зі збором грошей. А тут нарешті проєкт, в якому благодійний фонд вміє не лише просити, але й дає можливість заробити. В Італії держава дуже допомагає в таких проєктах. Там благодійний фонд – це крутіше, ніж якесь власне підприємство. Бо ти робиш щось для людей, і держава тебе у цьому підтримує», – розповідає Уляна Кузик.

А загалом Уляни вже в передчутті важливої події – відкриття. «Базилік» планує відчинити двері для відвідувачів наприкінці жовтня.

«Тим, хто має таку ж мету, як ми – долучитись до чогось доброго і корисного – не треба нічого боятись. Стукайте всюди і вам мають відчинити. Думаю, це буде гарний проєкт і він стане хорошим прикладом для тих людей, які мріють, але щось їх завжди зупиняє. Нас, наприклад, увесь час тримало те, що така велика кількість людей вже повірила в те, що ми почали. А головне – для кого і з якою метою ми це робимо», – наголошує Уляна Дорош.

Відтак уже невдовзі кожен львів’янин зможе зробити добру справу і отримати від цього не лише моральне, але й цілком фізичне задоволення. Адже гроші, заплачені за смачну їжу в соціальному кафе «Базилік», підуть на допомогу тому, хто її справді потребує.

Тетяна ЯВОРСЬКА

Фото Микити ПЕЧЕНИКА