дивись.info

Нам пишуть нащадки вояків армії УНР з різних куточків світу, – Павло Подобєд

Нам пишуть нащадки вояків армії УНР з різних куточків світу, – Павло Подобєд
Фото із сайту проєкту.

«Імена самостійної України» – проєкт під такою назвою кілька місяців тому започаткував Благодійний фонд «Героїка».

Волонтери шукають в архівах документи про військових, що служили в українській армії в період з 1917 по 1924 рік, оцифровують ці документи та дають можливіть нащадкам дізнатися про участь їхніх родичів у визвольних змаганнях.

Про історію створення та мету проєкту говоримо з керівником благодійного фонду «Героїка» Павлом Подобєдом.

– Як з’явилася ідея проєкту, це було швидше професійне чи особисте зацікавлення?

– Сама ідея створення бази даних вояків армії УНР пов’язана з благодійним фондом «Героїка», який вкладав ресурси в цей проєкт, шукав однодумців, які б погодилися його реалізувати, зокрема команду айтішників. Загалом моє особисте захоплення цією темою розпочалося 2007 року, коли я побачив довідник історика Ярослав Тинченка «Офіцерський корпус армії УНР». Гортаючи цей довідник, я зацікавився біографіями своїх земляків з Херсонщини і вже тоді в мене виникла ідея, що добре було б дізнатися про інших вояків, не лише  генералів і старшин. У ході меморіальної роботи, коли ми займалися  спорудження пам’ятників, присвячених воякам Української Народної Республіки, у нас виникав етап підготовки історичного обгрунтування – збору інформації про тих людей, кому буде присвячено той чи інший пам’ятник. Щоразу потрібно було десь цю інформацію брати – йти в архів і переривати всі документи. Це було як пошук голки в копиці сіна. Відтак, починаючи з 2010 року, виникла думка про те, що варто будь-які біографічні довідки, архівні документи занотовувати в окремий файл,  який згодом перетворився в документ бази даних Access. І в такий спосіб  з року в рік ця база даних розширювалася. Торік виникла думка, що слід цю базу використати як потужний просвітницький ресурс. І уже нинішнього року розпочалася безпосередньо технічна робота з програмістами, які погодилися безкоштовно надати свій інтелектуальний продукт для втілення цього проєкту.

Торік виникла думка, що слід цю базу використати як потужний просвітницький ресурс

– Як діє ця система?

– Ми здійснили приблизний статистичний розрахунок і у нас вийшло, що через лави українських військ у період 1917-1924 років, а ми маємо на увазі війська Центральної ради (армію Української держави, армію Української Народної республіки, Українську Галицьку армію) пройшло приблизно 300 тисяч вояків. Також, за нашими підрахунками, в українських архівах зберігається інформація про 35-45 тисяч військовослужбовців українських військ. Тобто можна припустити, що з часом вдасться знайти імена 10-20% особового складу. Очевидно, ми не можемо стверджувати, що за результатами пошуку та або інша людина зможе напевно сказати чи служив її дід в українському війську, чи ні. Але ми поставили собі на меті, аби українець, який бажає довідатися більше про історію власного роду, міг швидко, а головне безкоштовно перевірити, чи принаймні в наявних базах є згадки про його діда чи прадіда. На нашому сайті достатньо набрати прізвище, щоби результати пошуку вивели облікові картки на тих чи інших вояків Української Народної Республіки.

Система працює в такий спосіб, що навіть якщо в документах було допущено помилки і прізвище змінилося, то в програмі є модуль похибки, який дозволяє одержати результат, якщо він несуттєво відрізняється від запиту. Тобто, незважаючи на те, як прізвище було записано колись в документах, пошукова система зробить відповідні обчислення і запропонує людині кілька варіантів результатів. Кожен вже може самостійно відкривати ці облікові картки і дивитися чи ця особа дійсно є її пращуром. Якщо результатів пошуку надзвичайно багато, можна уточнити їх за ім’ям. Щодо інформації, яку можна почерпнути, то це може бути прізвище, ім’я, по батькові, точна дата народження, місце народження, точна дата смерті або загибелі, місце та обставини смерті або загибелі, місце поховання людини, коротка біографічна довідка з посиланням на архівні джерела, можливо, портретна світлина. Головне, над чим працює наш сайт – це електронні копії архівних документів. У нас є план наукової роботи, за яким ми рухаємося.

За кілька років користувач за своїм запитом може побачити не лише коротку біографічну довідку, але й скани найрізноманітнішим документів

Ми маємо укладені меморандуми про співпрацю з державним архівом та національним  військово-історичним музеєм України, згідно з яким ми можемо користуватися ресурсами цих установ. Тому ми послідовно опрацьовуємо певні блоки документів. Наприклад, зараз ми працюємо зі списками українських дивізій станом на лютий-березень 1921 року, тобто на момент інтернування цих дивізій у таборах у Польщі. Зокрема зараз опрацьовуємо списки Другої Волинської стрілецької дивізії. Незважаючи на назву, там служили уродженці практично усіх історичних земель України. Далі будемо рухатися до більш ранніх списків. Опрацювавши цей блок документів, візьмемося за особові справи, особові картки, нагородні листи. В результаті за кілька років користувач за своїм запитом може побачити не лише коротку біографічну довідку, але й скани найрізноманітнішим документів, різного періоду і профілю, такі як посвідки, рапорти командирів, списки підрозділів. Ці відомості важко отримати самостійно, шукаючи в архівах, бо це титанічна робота цілої команди людей, помножена на роки праці.

– Тобто у вас роботи ще на кілька років?

– Так, для розуміння проблеми наведу кілька цифр. Станом на 1921 рік, на момент інтернування в Польщі, лише в одній дивізії могло бути від 1500 до 2300 вояків, а таких формацій було 8. На опрацювання списку однієї дивізії, тобто на завантаження всіх цифрових копій документів, розшифрування всіх текстів потрібно близько півтора місяці. Якщо нам вдасться залучити ширше коло волонтерів чи кошти жертводавців, то працю можна буде  пришвидшити. Наразі ж можемо розраховувати лише на працю добровольців. Але ресурс волонтерської праці є обмеженим. Ніхто з нас за свою працю не отримує винагороди, хоча хотілося б мати можливість принаймні частину роботи оплачувати. Зараз звернулися до одного з фондів, який надає грантову підтримку. Якщо пощастить, зможемо хоча б хостинг сайту, доменне ім’я, обслуговування сайту оплачувати не за власні кошти. Також хотілося б покращити мобільну версію сайту, бо бачимо, що більшість відвідувачів заходять до нас з мобільних пристроїв.

– Скільки зараз задіяно людей до опрацювання документів?

– Зараз більш-менш щоденно працює три особи, ще чотири – ситуативно. Тобто це сім осіб, які щонайменше один день на тиждень можуть присвятити цій праці. Якщо це, наприклад, набір документів, допомагають в цій праці співробітники музеїв, вчителі. Є ще приблизно 12 осіб, які долучаються епізодично, допомагаючи з вузькопрофільними завданнями, наприклад, з реставрацією старих світлин. Тому хотів би згадати нашу  волонтерську команду і хоча б у такий спосіб їм подякувати. Оцифровка та набір документів: Юрко Яворський, Дмитро Ткаченко, Катерина Барановська, Тетяна Сунка, Наталка Шаманова, Вадим Шара, Ігор Шминдрук, Юрій Романюк, Юлія Цитрицька, Мазепа Святослав, Олег Безкоровайний, Роман Величко, Наталія Фізіяр, Олександр Ком’яков, Тарас Гладенький, Ігор Копестинський, Юлія Чернова. Науковий супровід (співробітники Національного військово-історичного музею): Дмитро Махтаров, Дарина Арабська. Розробка та підтримка сайту: Максим Горковчук, Василь Хижиий.

Наразі за УГА ми ще не бралися, але це не значить, що галичан у нашій базі даних мало

– Чи плануєте опрацьовувати військові формування Західної України?

– Наразі за УГА ми ще не бралися, але це не значить, що галичан у нашій базі даних мало. В армії УНР їх служило досить багато. Наприклад, 6-та Січова стрілецька дивізія під командуванням генерал-хорунжиого Армії УНР Марка Безручка, 5-та Херсонська стрілецька дивізія, де служило багато галичан. Над списками останньої плануємо працювати вже наприкінці жовтня.

– Скільки людей уже відвідало ваш сайт, чи маєте відгуки відвідувачів?

– За серпень наш сайт відвідали понад 6700 людей, у вересні – 2000, але водночас зріс час перебування на сайті та кількість переглянутих документів. За статистикою, 80% відвідувачів є з України, понад 7% – зі США, Польща – 2,5%, ще 2% – Росія та 1,5% – Канада. Ми отримали величезну кількість листів зворотного зв’язку з різних куточків світу, включаючи Австралію та Латинську Америку. Здебільшого пишуть нащадки вояків. Наприклад, написала жінка з Росії. Спочатку ми навіть подумали, що це якийсь жарт і детально перевіряли інформацію. Жінка написала, що є нащадком вояка армії УНР і на сайті не зазначені обставини загибелі її дідуся, який був схоплений більшовиками у полон, а потім відбував ув’язнення в Іркутській області. Цей чоловік, росіянин за походженням, був одним з керівників Волинської повстанської армії, яку сформували вояки армії УНР, що після Другого Зимового походу залишилися в Україні. Ця жінка надіслала нам скани деяких документів. Також нам написав з Німеччини нащадок Григорія Скиби, який взяв участь у двох визвольних змаганнях: спочатку був козаком-сірожупанником в армії УНР, а пізніше – конотопським окружним провідником ОУН(б). В такий спосіб ми отримали багато інформації та документів, яких немає у наших архівах. Для нас це велике заохочення до подальшої  праці.

Володимир ГАЛЕЧИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.