дивись.info

Припинення повноважень суддів КСУ: відновлення справедливості чи антиконституційний переворот

Припинення повноважень суддів КСУ: відновлення справедливості чи антиконституційний переворот

Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, яким пропонує припинити повноваження суддів Конституційного Суду.

Проєкт закону містить дві статті: «Неправосудність рішення, прийнятого у власних інтересах» та «Відновлення конституційного судочинства». А в пояснювальній записці йдеться: рішення КСУ, за поданням 47 нардепів, не мало належного обгрунтування та виходить за межі конституційного подання.

«Відтак існує необхідність забезпечити збереження європейського та євроатлантичного вибору українського суспільства, дотримання принципу верховенства права конституційними органами, усунути загрозу для національної безпеки України та забезпечити дотримання принципу верховенства права, встановленого Конституцією України», – йдеться у записці.

В Єдиний реєстр судових розслідувань внесено кримінальне провадження щодо захоплення державної влади суддями Конституційного Суду.

Крім того, під стінами КСУ пройшла акція протесту. Водночас законопроєкт, винесений на розгляд президентом, став топ-темою для обговорення – від цілковитого схвалення до засудження.

Віктор Таран, політичний ескперт, стратегування кампаній, засновник Центру «Ейдос»:

«Немає жодного сенсу обговорювати юридичну складову цього законопроєкту. Він апріорі шкідливий, оскільки його ухвалення веде до узурпації влади в країні з боку Зеленського.

Лише за сам факт подання цього законопроєкту проти Зеленського має бути порушена кримінальна справа і розпочата процедура імпічменту».

Дмитро Богуславський, адвокат:

«На жаль, в цій історії немає правильної відповіді. Прийняття цього закону, можливо, і виглядає справедливим та доречним (якщо його метою є прийняття), але він прямо суперечить чинному правовому порядку. Спочатку через коліно переламають юридичне управління Верховної Ради, яке дає висновки щодо законопроєкту, а потім будуть ламати всю Україну (громадян, посадовців, суди), щоби цей закон виконувався. І судді КСУ, повноваження яких, згідно з цим законом, припинено, нікуди не підуть. На їхньому боці Конституція. Це війна».

Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук»:

«Законопроєкт, ясна річ, суперечить Конституції, і має ознаки узурпації влади з боку президента і парламенту. На мою думку, доцільніше було б звільнити суддів, які голосували з конфліктом інтересу, за те, що вони зламали присягу, а скасовані закони ухвалити повторно, але це було б лише тактичним рішенням. Стратегічно ж проблему варто вирішувати шляхом повного перезавантаження судової системи, передусім Вищої кваліфікаційної комісії та Вищої ради правосуддя. Але нинішня влада не зможе цього зробити, тому проблему можна вирішити тільки після дострокових парламентських та президентських виборів».

Олексій Буряченко, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридична асоціації впливу:

«Даний законопроєкт (невідкладний) поданий Президентом України, за наслідками засідання РНБО, є абсолютно юридично безграмотним, незаконним та антиконституційним! Він немає жодних перспектив прийняття у ВРУ, навіть враховуючи, що у Зеленського юридично є не просто більшість, а «моно більшість». Чому? Усе дуже просто, тому що будь-який правник першого курсу юридичного факультету вам скаже, що легітимізація норм визнаних Конституційним Судом України, як неконституційні через Верховну Раду України, може трактуватися КСУ як тиск, а таке рішення ВРУ – як антиконституційне! А враховуючи, що не знання закону не звільняю депутатів ВРУ від можливої відповідальності і те, що голосування у ВРУ є персональним, чи погодяться депутати, навіть з «монобільшості», проголосувати умисно за завідомо антиконституційний законопроєкт. Враховуючи, що на порядку денному ще гостро стоїть питання бюджету 2021 року, прогнозую, що саме ці два резонансних питання і розколють так звану «монобільшість».

Насправді, вихід із цієї «конституційної кризи» є і він є логічним та послідовним. Враховуючи рішення КСУ, підготувати зміни до чинного законодавства, зокрема змінити статус НАЗК з «центрального органу виконавчої влади» на «правоохоронний орган», тим самим вивівши НАЗК з безпосереднього підпорядкування Кабінету Міністрів України, а отже, виконавчої гілки влади.

За наслідками виправлення вищезазначених юридичних колізій, які гармонізують і збалансують «законодавче поле», пояснити та заспокоїти наших, зокрема міжнародних партнерів, що курс України до Європейського Союзу є незмінним, а Конституційний Суд України обгрунтовано діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України та Конституцією України. І хоча його рішення викликало великий суспільний резонанс, воно унеможливило подальше порушення Конституції та множення юридичних колізій у вітчизняному законодавстві. Дана корекція правового поля є дієвим інструментом для подальшої реалізації антикорупційних ініціатив та ефективної роботи уже існуючих інституцій.

Хочу нагадати, що Конституційний Суд України і фактично, і юридично, і за своїми функціями та повноваженнями взагалі не є судом у класичному його розумінні. Це єдиний та найвищий орган конституційної юрисдикії в Україні, рішення якого є обов’язковими до виконання. А має він лише дві функції: 1) вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та 2) офіційне тлумачення Конституції України! Тому перезавантаження судової вертикалі не має безпосереднього відношення до Конституційного Суду та його можливого перезавантаження.

Щодо того чи вийшов президент за рамки своїх повноважень, подаючи такий законопроект, то це запитання, мабуть, риторичне. Якщо президент України, як безпосередній суб’єкт подання законодавчої ініціативи та Гарант Конституції України, вносить до ВРУ завідомо антиконституційну та незаконну ініціативу, як це називається? Це називається так, що президент України може перестати фактично бути гарантом Конституції України, оскільки умисно намагається її порушити.

Не можна робити усе, що заманеться, якщо тобі щось не подобається, навіть якщо ти президент України! Система стримування та противаг, зазначена у нашій Конституції, тоді може просто знищитись і настануть «темні часи» правового нігілізму та анархії! Держава та її громадяни мають жити в рамках стабільного та збалансованого суспільного договору (юридичної рамки), який називається, в нашому випадку, Конституція України!».  Президенту потрібно бути дуже обережним, щоб не перетнути ту невидиму грань, яка розбалансує гілки влади та може призвести до авторитаризму або анархії, або якогось іншого негативного сценарію, якому точно будуть раді наші зовнішні та внутрішні вороги».

Анатолій Яровий, адвокат, керівний партнер АО «Яровий і партнери»:

«Законопроект Зеленського є прикладом спроби узурпації влади, оскільки замість правового механізму реагування на неправові (ймовірно) дії Конституційного Суду президент України, який має бути гарантом дотримання Конституції, пропонує рішення, що протирічать Основному закону.

Замість того, щоб внести до Верховної ради законопроєкт про упорядкування системи антикорупційних органів та їхніх повноважень, виключивши протиріччя, на які вказав у своєму рішенні Конституційний Суд, президент вирішив піти шляхом звільнення людей, які ухвалили (нібито) незаконне рішення. Але хто вирішив, що рішення незаконне, «зухвале» та «прийняте у власних інтересах» суддів (як вказано в законопроєкті)? Президент (як автор законопроекту)? Рада національної безпеки? Відповідно до норм Конституції, людина є невинуватою у вчиненні злочину, доки суд не винесе відповідного вироку.

Фактично глава держави цим законопроєктом та низкою інших дій демонструє, що будь-яке рішення суду, яке не подобається певній частині людей/активістів/державних чиновників – без відповідної правової оцінки може закінчитися звільненням суддів, які ухвалили таке рішення. Замість того, щоб бути прикладом, взірцем дотримання положень і норм Конституції, президент вирішив грати у «бої без правил». Рано чи пізно це матиме негативні наслідки і для Зеленського, і для його оточення. Адже, як показує приклад Віктора Януковича і Петра Порошенка – кримінальне переслідування колишнього президента за діяльність протягом каденції уже не є «табу» для наступників.

Той факт, що президент та уряд своїми рішеннями «дозволили» НАЗК не виконувати рішення суду, це ще й кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України – невиконання рішення суду, дії Зеленського можна кваліфікувати як пособництво або як підбурення, або навіть як співвиконавство у цьому злочині. В ідеалі Державне бюро розслідувань повинно було б порушити за цим фактом кримінальну справу – саме так було б в Польщі або у Франції.

Не кажучи вже про те, що звільнені відповідно до такого закону (в разі його ухвалення) судді Конституційного Суду з відносною легкістю поновлять свої права в Європейському суді з прав людини і ще й отримають компенсації від держави Україна за недолугі рішення її керівників, як це вже було з фігурантами справ про люстрацію, незаконно звільненими суддями і прокурорами.

Що стосується судової реформи, то зараз в публічному полі відбувається підміна понять. Адже Конституційний суд формально не є частиною великого судового механізму, не входить в одну вертикаль із районними чи господарськими судами. Його роль – тлумачення і перевірка законів на предмет відповідності Конституції, і з іншими судовими структурами його «ріднить» хіба що наявність слова «суд» в назві. Однак деяким активістам та низці зацікавлених осіб у владі кортить під виглядом «перезавантаження» поміняти не лише Конституційний Суд, але й судову гілку влади, зокрема змінити керівництво Вищої ради правосуддя, можливо, здійснити ротацію в Верховному суді, переформатувати Окружний адміністративний суд Києва, який розглядає справи щодо порушень вищих органів влади. Це потрібно робити, але окремо, не в сум’ятті довкола КСУ».

 

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.