дивись.info

Кого обрати 22 листопада? Відповідь є!

Кого обрати 22 листопада? Відповідь є!

Колонка голови Львівської обласної ради Олександра Ганущина.

Поділюся і я своїми  враженнями  про  кандидатів на посаду міського голови Львова напередодні 22 листопада.  Обидва кандидати репрезентують міську/обласну еліту вже тривалий час. Тож за 14 років мав достатньо часу придивитися до обох. Настільки, щоб мій вибір цієї неділі був чітко усвідомлений.

АІС

Далекий 2006, коли, завдячуючи покійному голові Львівської ОДА Петру Олійнику, Садовий отримує щасливий квиток стати міським головою Львова, і все перше скликання міський голова дійсно подавав надії.  Особливо за уряду Тимошенко, котрий вирішив одвічну проблему Львова – цілодобове водопостачання. Заслуги у цьому самого Садового рівно стільки, як Володимира Зеленського у «Великому будівництві». Команда попередника Любомира Буняка розробила всі технічні рішення, тандем «Кміть-Садовий» домігся рішення про виділення коштів. Вода і відсутність конкурентів дозволили обратися вдруге.

Усе змінилося з приходом Януковича до влади у 2010. Запопадливість Садового перед донецькими почала зашкалювати. І справа була навіть не в легкому хлібі, пов’язаному з Євро-2012. Усі ці «Львів гаваріт по рускі», постійна особиста відсутність на заходах, приурочених національній пам’яті, врешті вилилася у два ганебні явища.

Саме Садовий Андрій особисто до кінця вагався, чи підтримати Майдан і Революцію Гідності. І саме він у вкрай критичному для української державності 2014 році записав відосик про «програну війну». Проте у 2015-му для чинного очільника міста склалася унікальна ситуація, коли  не знайшлося серйозного кандидата-опонента, а Кошулинському львів’яни не повірили, бо зірка «Свободи» вже котилася донизу, і чого вартою була хіба  «Свободівська більшість» у постійних піддавках з Садовим в залі Ратуші.

У третю каденцію міський голова виріс і йому стало затісно в Ратуші. Взятий курс на посаду номер один у державі, постійне «руління» фракції в парламенті відібрало в Садового весь час міського голови Львова. Управлінський час очільника міста було згаяно на київські ігри, відтак, ключові питання – транспорт, соціальна інфраструктура, сміття залишилися поза увагою. Ні, «потуги» з вирішення цих питань ще жили на сторінках і телеекранах сімейного пулу Андрія Садового,  але не в його помислах і реальних діях. Сміттєва криза добряче підкосила особистий рейтинг у Львові, проте допомогла стара добра тактика. Дочекавшись обрання Володимира Зеленського президентом України, Садовий поспішив в обійми до нової «зеленої влади» і знову досяг, здається, немислимого.  Команда нового президента сприймає його за свого, чаює і частується шашликами з очільником міста. І замість того, щоби відправити останнього послом, приміром, у Канаду, – скеровує на посаду голови ЛОДА колишнього висуванця політичної партії «Самопоміч». Саме  депутат від  «Самопомочі» у міській раді висувається «Слугою народу» на посаду міського голови Львова.

Здається, все мало скластися, однак політична кон’юнктура починає підводити. Тож «слуги» пролітають на виборах до мерії, а після першого туру Садовий Андрій прогнозовано стає суперопозиціонером до Володимира Зеленського.

СОМ

Після невдалого експерименту з Миколою Одухою у своїй першій каденції міський голова Львова Садовий Андрій призначає своїм першим заступником запрошеного з Івано-Франківська Синютку Олега. Усі питання господарки міста покладають на нього, для себе мер залишає політику, перемовини з депутатським корпусом.  Тож усій управлінській вертикалі від ЖЕКу  до міськради так і запам’яталося – Синютка робить усю роботу, Садовий «робить» усю політику. І так тривало до 2014-го, коли  представники команди Президента України Петра Порошенка порадили останньому забрати вмілого управлінця до своїх лав і призначити головою Львівської ОДА.

Упевнено можу сказати, що вперше за історію відносин «другого» і «третього» поверхів на Винниченка у 2015-2019 роках було порозуміння і додана вартість для Львівської області. Ні, це не означає, що все було гладко, але ключовим була довіра і слово. Це саме той елемент, котрий хронічно бракує Садовому Андрію. Дане ним слово, обіцянка, зобов’язання зазвичай ревізуються і забуваються. Інколи в дуже гротескних формах.

То ж в час, допоки Андрій Садовий марив президентськими амбіціями і забув за господарку міста, область показувала нечувану динаміку. Саме ця динаміка, а також реальна згуртованість більшої частини еліти Львівщини навколо Петра Порошенка зумовила результат на виборах президента України у 2019. То ж приязнь Володимира Зеленського до Андрія Садового мала  цілком утилітарні розрахунки – треба ж було на когось опертися.

Після звільнення з посади Синютка обрався депутатом парламенту, і саме з того часу на порядку денному стало питання кандидата від «Європейської солідарності» на виборах міського голови Львова.

Звісно, якби президентська політсила оголосила місцеві вибори у вересні 2019 року, ми мали  б сьогодні міського голову Львова від «Слуги народу» під прізвищем Садовий.

Проте наміри завершити децентралізацію і коронавірус внесли свої корективи. Відтак, незважаючи на високі рейтинги у березні Руслана Кошулинського, починає визрівати рішення про висування саме Синютки Олега на посаду міського голови міста Львова.

Ріст «Європейської солідарності», особиста підтримка Порошенком, з одного боку, і водночас якась розхристаність кампанії Садового дозволила саме Синютці вивійти в другий тур з дуже пристойним результатом.

І висновки

Вчорашні дебати вкотре засвідчили. Маємо вибирати між минулим і майбутнім. Якщо хочете – між розманіженим мімішним пуделем і бульдогом. Між інформаційним образом, створеним  медіа Катерини КІТ, чи управлінцем твердої руки і реальних досягнень. І так – між фаворитом Володимира Зеленського і дійсно близьким представником Порошенка.

Той, хто осилив довгий текст голови Львівської обласної ради VII скликання, зрозуміє і мою мотивацію. Слово, виконані обіцянки і відвертість мені є куди важливішими між балачками про баланс, «єсівських забудовників» і «прочая, прочая, прочая» від секти імені АІСа.

Тож 22 листопада казатиму: «До побачення, Андрію Івановичу!»

І Ви теж скажіть!

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.