Я бажав цими книгами розповісти читачам, як страждали українці, – Раймон Клярінар

Дві інші книги – «Сім потягів імператриці» та «Імперія тисячі слів» – про події періоду визвольних змагань та Другої світової війни в Україні. Раймон Клярінар написав трилогію під псевдонімом Роман Рижка. На жаль, жоден український видавець так і не зацікавився романами.

ІА Дивись.info поспілкувалася з паном Раймоном Клярінаром про його творчість та інтерес до української історії.

– Пане Раймоне, чому Ви вирішили написати книгу про Голодомор в Україні?

– Насправді я вирішив написати не тільки цю книгу. «Лани людожерів» – другий  том трилогії, який, на мою думку, неможливо розглядати окремо від першого і третього. Для мене ця трилогія представляє єдиний ансамбль, присвячений скорботі і вшануванню історії України в період з 1917 по 1947 рік. Таким чином йдеться, швидше, про бажання, ніж про моє рішення. Я завжди хотів написати про цей трагічний період історії України з надією повідомити якомога ширшим колам французьких громадян про такий жорстокий етап в історії українського народу.

– Де Ви черпали інформацію про події в Україні на початку 30-их років ХХ століття?

– Я багато читав про Голодомор, а також завдяки спогадам і розповідям у родині моєї дружини (вона українка за походженням). Її родина особливо постраждала в роки штучного виморювання голодом. До праці над книгою «Лани людожерів» я ознайомився з книгою Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і Голодомор», також «33-й: голод. Народна Книга-Меморіал» і бачив кінострічку «Голод-33» Олеся Янчука. Це все створило історичний фон, на якому я побудував свій роман.

– Чому як жанр для написання роману «Лани людожерів» Ви обрали саме фантастику?

– Фантастика завжди була моїм способом самовираження. Я вбачаю себе не як спеціаліст з історії, а насамперед як автор фантастики (фентезі, альтернативної історії). Але історія як наука (особливо історія України) мене захоплює. Тому, якщо я хочу писати щось про історію України, майже завжди знаю, що це буде в жанрі фантастичного роману. Це тому усі три книги трилогії починаються попередженням: «Будь-яка схожість з історією України і Росії була бажаною. Будь-яка відмінність теж». Ці книги вшановують пам’ять трагічної історії України, але це не історичні книги і навіть не історичні романи, проте це романи-фентезі, безпосередньо натхненні і створені на підгрунті реальної історії України.

– Як на Вас вплинуло написання роману та українська історія про Голодомор?

– Я маю «особисті» зв’язки з Голодомором. Як я вже пояснив, родина з боку моєї дружини  безпосередньо постраждала під час цього трагічного періоду. Мати батька моєї дружини була єдиною дитиною з усієї сім’ї, яка вижила після штучного голоду. Більше того, я мав перечитати багато страшних розповідей свідків, які пережили Голодомор. Це дуже непросто писати на цю тему. Треба розповісти про страшні злочини і нелюдські страждання, зберігаючи спокійний стиль оповіді, вшановуючи пам’ять жертв, померлих  від голоду. Сподіваюсь, що я спромігся на це, навіть якщо мій роман створений як фентезі.

– Чи зверталися до Вас українські видавців щодо публікації роману в Україні?

– Безпосередньо ні. Але інший мій роман (теж в жанрі альтернативної історії), події якого відбуваються  в сучасній Україні (у червні 2013 року), «Чорна наречена» був перекладений українською мовою Петром Таращуком і опублікований видавництвом «Tempora». Я дуже цим задоволений.

– Як у Франції відреагували на роман «Лани людожерів»?

– Перший том трилогії мав певний успіх у книгарнях,  дві інших – ні і вони не були помічені критиками. Зазвичай, коли ти розповідаєш про історію України в період першої половини ХХ століття, французька публіка має доволі скептичну реакцію. Наприклад, якось я презентував мої книги в одній книгарні Ліона, і коли назвав число жертв в Україні за період визвольних змагань, Голодомору та Другої світової війни, одна жінка мене перебила і заявила: «З такими цифрами в Україні сьогодні не зосталося б жодної людини». Вона відмовлялась вірити в жахливі розміри цих людських катастроф в Україні.

– Крім роману «Лани людожерів», Ви написали ще два твори про українську історію – про визвольні змагання та про Другу світову війну і УПА. Що спонукало писати про ці історичні періоди?

– Як я вже відповів, історія України мене вражає і захоплює. Я часто запитував себе, яким було життя звичайної  сім’ї  з центральної України в період з 1914 до 1950 років. Жорстокі випробування, драми, розлуки, зникнення впродовж 40 років…Тому я волів розповісти про цей історичний період і формат трилогії мені здавався найбільш логічним: перший том «Сім потягів імператриці» розповідає про визвольні змагання, другий – про Голодомор і третій – «Імперія тисячі слів» – охоплює Другу світову війну і бої УПА з німецькими нацистами та з радянською владою. Я бажав цими книгами в стилі фантастичного роману (це тема «Чотирьох вершників Апокаліпсису») розповісти моїм читачам про те, що пережили і як страждали українці всі ці роки.

– Чи сьогодні стежите за подіями в Україні? 

– Моя дружина та я працюємо у французькій пресі і особливо по презентації новин з Україні. В зв’язку з цим, так, ми пильно стежимо за  всіма актуальними подіями в Україні.

Довідка

Раймон Клярінар народився 1961 року в місті Бержерак. Колишній аналітик Другого офісу військово-морського штабу, очолює службу перекладів тижневика Courrier international. Раймон Клярінар автор низки романів. Фахівець зі східних країн, він проаналізував медіа-трактування війни в Косово.

Оксана ДУДАР

ІА Дивись.info висловлює подяку дружині Раймона Клярінара - пані Ларисі за допомогу під час написання інтерв’ю.