Районні ради – віз без коліс

Сьогодні останньою з семи районних рад свою першу сесію проводить Стрийська, а завтра має продовжити перше пленарне засідання Львівська. Вона та ще Червоноградська райради створені з «нуля» – раніше таких рад не існувало.

Втім, відкритим залишається питання, чим займатимуться районні ради, адже владні повноваження та більшість майна передані ОТГ. Однією з перших проблем, перед якою постануть нові райради, буде фінансування власної діяльності. А новоствореним потрібно ще й зареєструватися.

«Якщо говорити про Львівські районну раду, то, згідно із законом, який вступив в силу з 6-го грудня, вона є правонаступницею районних рад, які увійшли до Львівського району – це Пустомитівська, Перемишлянська, майже вся Жовквівська, окремі сільські ради з Яворівського та Золочівского районів і майже весь Кам’янка-Бузький район. Загалом, це близько 1,2 млн мешканців.

Передбачається, що нова рада фінансуватиметься з перехідних залишків коштів, які залишилися у цих рад. Це великі території, і, мабуть, ці ради матимуть перехідні залишки. Великих коштів там не буде, бо кожна попередня районна рада намагалася максимально використати всі кошти, щоби нічого не віддавати. Тобто якісь кошти районна рада буде мати, але вона не має власних джерел фінансування, насамперед податкових надходжень. Тому буде добре, якщо цих коштів вистачить на січень, доки не почнуться якісь інші надходження», – пояснює директор Агенції регіонального розвитку Львівщини Тарас Баранецький.

Він додає, що фінансування пов’язане із здійсненням владних повноважень, а питання, чим будуть займатися районні ради, наразі відкрите.

«Районні ради – це орган, який передбачений Конституцією, і ніхто не взяв на себе відповідальність не призначати до них вибори. Тому наразі районі ради це достатньо бутафорні органи, бо немає розуміння, що вони повинні робити. Таких повноважень, щоб пояснити людям, що райрада відповідає за те і за те – немає. А якщо немає повноважень, то немає і фінансування. Тому надходження будуть хіба що від оренди комунального майна, земель, об’єктів водного господарства, які є власності районної ради. Також це може бути частина прибутку комунальних підприємств, засновниками яких є районні ради, але це доволі аморфна річ, бо здебільшого комунальні підприємства є збитковими.

Якщо цих коштів вистачить, щоби платити зарплату голові ради, секретарці і водію, то це вже буде добре, до того ж треба утримувати якесь приміщення. Зараз в окремих районних радах, коли прикинули, що в них по надходженнях, то зрозуміли, що можуть мати голову на зарплаті, але на заступника вже не вистачить. Це при тому, що в попередніх районних радах навіть невеликих районів на зарплатах були голова двоє заступників і 10-15 осіб апарату. Зараз на це грошей не вистачає», – каже Тарас Баранецький.

Не виключено, що районні ради буде дофінансовувати обласна.

«Наприклад, буде якась програма обласної ради ради і в її межах будуть йти субвенції, якими розпоряджатимуться районні ради, але коштів на власні програми райони не матимуть. Можливо, доведеться просити гроші в ОТГ», – припускає експерт.

Втім, якщо проблеми з фінансуванням вдасться вирішити, то це не вирішить головної проблеми – відсутності повноважень.

«Як сказав один новообраний голова райради: «Можемо писати запити, звернення». Тобто наразі виглядає так, що головне завдання районної ради – це організація роботи районної ради. Можливо, будуть новостворені територіальні громади, які впродовж цього першого року не справляться зі своїми повноваженнями. Наприклад, будуть маленькі громади, які не «потягнуть» освіту, і таких набереться певна кількість. Тоді ці повноваження з таких громад можуть передати на районний рівень. Хоча, думаю, на Львівщині такого не буде.

Наразі ж першим завданням деяких районних рад буде їх реєстрація як окремої юридичної особи. Це зокрема стосується Львівської, якої раніше не існувало. Другим кроком має бути ліквідація тих рад, правонаступницями яких стали нові», – каже експерт.

Якою буде подальша доля районних рад, і чи отримають вони реальні повноваження, наразі невідомо.

«Думаю, держава візьме паузу і подивиться, що буде відбуватися. Законодавство – це  реагування на практику, яка вже склалася», – підсумовує Тарас Баранецький.

Володимир ГАЛЕЧИК