Нещодавно у селі Хоросно біля Львова відкрився незвичний музей – Музей загиблих літаків. Сьогодні там можна побачити уламки 12 авіасуден, хоча ентузіасти дослідили 40 місць авіакатастроф.

Як все починалося

Одним із засновників та ініціаторів музею є відомий львівський дослідник та мандрівник Андрій Риштун.

«Починалося все, як завжди, дуже давно. Ми займалися і диггерством, і туризмом, і всім решту. Інформацію про свої дослідження, знахідки викладали на сайт Експлорер», – розповідає Андрій.

Тут зібралися люди зі спільними інтересами. І ось на форумі з’явився чоловік, який розповів, що знає, де у Карпатах лежать літаки.

«Уявляєте?! Не гриби ростуть, а літаки лежать. Ми пішли у гори, знайшли цього літака, а інформацію виклали в інтернет. Нам почали писати, що потрібно це передати у музей. Але, зрозуміло, що жодному музею цей брухт не потрібен, хоча це й частина нашої історії. Тож коли вже назбиралося багато літаків, ми на ділянці, яка у нас була, взялися за створення музею. Можна сказати, для себе. Але він подобається іншим людям, які приїжджають до нас подивитися експонати», – розповідає Андрій Риштун.

Першим знайденим літаком був Junkers-88, виявлений біля гори Яйко-Ілемське (Долинський район Івано-Франківської області). Це великий німецький бомбардувальник. Літак був розроблений компанією Гуґо Юнкерса в середині 1930-их років і мав стати швидшим за будь-який винищувач того періоду. Бомбардувальник став одним з найбільш універсальних бойових літаків війни.

«Потім був літак, знайдений біля Буковеля – Ju-52, далі – Heinkel-111, виявлений біля Долини. Там були встановлені імена пілотів (авіасудно впало 25 березня 1944 року. На борту було четверо членів екіпажу: двом виповнилося по 25 років, одному – 24 і наймолодшому – 23). Пошук літаків – це ніби квест. За тими маленькими деталями маєш встановити борт, номер літака, за можливості – ідентифікувати його. Цим і займаємося», – веде далі Андрій.

Символ примирення

Протягом двох років було досліджено близько чотирьох десятків місць падіння літаків на території Львівської, Волинської, Тернопільської, Франківської, Рівненської та Закарпатської областей. Найстарший експонат – польський літак, який розбився 1939 року, найновіший – 1945-го.

«Не всюди можна встановити, що це за борт. А в музеї ми виставили 12 експонатів, які мають цікаву історію», – пояснює дослідник.

У дворі музею встановлена модель літака, спаяна з уламків 12 знайдених літаків: Ju-52, Ju-88, He-111, Fw-190, Міг-3, Іл-2, Сб, Дб-3а, Бостон-А20, Аерокобра-Р39 , Як-9 , Іл-4. Розмах крил – 2,1 метра, вага – 80 кілограмів.

«Тут є німецькі літаки, російські. Ось це все залізо, яке тут можна бачити, колись літало десь над Москвою чи Берліном. Літаки впали, і ми вирішили створити такий символ примирення, адже війна давно минула. Нам не треба ось цього «дєди ваєвалі», – каже Андрій.

За словами дослідника, коли люди почули про музей, то стали надсилати деталі від літаків, які у них десь зберігалися чи вони їх знайшли у лісі.

«Втулку від гвинта, хвіст від авіабомби тощо. Знаєте, чому в хвості авіабомби є ось такі отвори? Для того, щоб вона свистіла. Здавалося б, навіщо скидати бомби на цивільне населення – жінок, дітей? Як у такий спосіб виграти війну? Основна ідея була у залякуванні, тобто пригніченні морального духу. Зрозуміло, коли бомба свистіла, ефект був значно сильніший, – пояснює Андрій. – А ось це циліндр від двигуна Junkers -52, знайдений у Карпатах. Ми це виставили, щоби показати, як виглядають залишки від літаків, щоби люди могли побачити і зрозуміти, що це не від трактора».

А біля входу у приміщення музею стоїть колесо літака, підняте з дна моря. Це частина шасі від дуже раритетного румунського IAR 80, 1939 року випуску. Таких суден було випущено усього 50.

«Знайшли його аквалангісти. Ще місяць тому воно лежало під водою, обліплене мушлями. Тут написано Dunlop – це найстаріший у світі бренд автошин, заснований в 1889 році у Великобританії. Вони ще досі випускають шини. А тут напис «Made in Britain». Тобто цілком реальне колесо від літака», – каже Андрій Риштун.

Від смертоносних машин до купи уламків

Кожен сьогодні представлений експонат мало нагадує смертоносні авіамашини Другої світової війни – здебільшого це купа металевих уламків.

«Люди часто нас запитують, дивлячись на стенди, звідки ми знаємо, що це літак? Лежить собі якесь залізо, ну, нехай і лежить собі. Але першою ознакою літака є заклепки та алюміній, з якого не виробляли автомобілі чи трактори. Тобто коли знаходиш алюміній, а поряд може лежати чорний метал, то вже розумієш, що цей чорний метал від літака», – веде далі Андрій.

Експозиція – це окремі стенди з розміщеними  деталями літаків і вся відома інформація.

«Наприклад, Junkers -52 добре має пам’ятати старше покоління за поїздкою Ріббентропа до Москви. Він прибув саме на такому літаку, і це показувало телебачення – як він виходив з Junkers -52. Ці літаки були розроблені у 30-их роках минулого століття, але вони ще досі літають. Їх можна побачити в Альпах і навіть покататися на них. Особливість Junkers -52 – рифлена обшивка. Тобто якщо знаходиш таку обшивку, то це практично гарантія, що це Junkers. Далі вже питання знайти борт та номер. Саме цей літак був знайдений біля села Мислівка на Івано-Франківщині. З нього у нас є двигуни», – розповідає засновник музею.

Пошук будь-якого літака розпочинається з того, що хтось повідомляє про нього, якісь деталі. Бо навіть якщо площа пошуку – кілометр на кілометр, каже Андрій Риштун, можна шукати увесь день і нічого так і не знайти. А місцеві мешканці під час, наприклад, збирання грибів чи ягід виявляють якісь уламки. Вони вже також орієнтуються, що коли це алюміній, значить це, найімовірніше, місце авіатрощі.

«А ось тут Junkers-88, – показує на стенд дослідник. – З цим літаком теж була цікава історія. Хтось з місцевих сказав: «Ось тут, на цій горі, впав літак. Я точно знаю». Та, як з’ясувалося, найстаршій жительці села стільки років, що вона тоді ще й не народилася. Ми пройшли все і знайшли лише одну маленьку деталь. Цього замало, бо коли літак падає, то знайти можна багато усього. Почали шукати, їздити сусідніми селами. І в кожному стверджували, що літак впав саме біля їхнього населеного пункту. Ми увесь день шукали, копали, усі були в болоті, але таки знайшли. Звісно, багато чого вже забрали до нас, а тут виявили якусь деталь, наче від трактора. Вирішили помити і подивитися, що воно таке. Виявилося – капсуль від касетної бомби. Потім місцеві жителі розповіли, що там справді кілька людей підірвалися. А ми відразу не повірили. Бо коли літак падає, то відбувається вибух, значить вибухнули б і касетні бомби. Але історія така – літак встиг скинути бомби, а тоді впав. Ми цю гору об’їхали з усіх боків, поки вдалося щось з’ясувати».

Ще один цікавий експонат, представлений у музеї, – уламки літака Бостон-20, який 1945 року летів з Москви до Берліна і був збитий вояками УПА з кулемета. Після авіакатастрофи бійці ще тримали оборону, не підпускаючи НКВСівців, щоб забрати все з літака.

Пазли історії

Пошук літаків здійснюється за допомогою металодетекторів. Великі деталі, звісно, і так можна знайти, а для дрібних потрібен спецзасіб.

«Шукаємо, відкопуємо, веземо додому, відмиваємо, бо тільки тоді можна буде розгледіти якісь характерні написи, деталі. Викладаємо фото в інтеренет. У нас група у Фейсбуку – дуже часто допомагають люди, які коментують, ідентифікувати літак», – розповідає Андрій Риштун.

Крім того, пошуковці намагаються встановити імена екіпажу.

«Після цього зв’язуємося, наприклад, з німецькою стороною. Бо щодо радянських пілотів, то здебільшого є лише статистика – вилетіло 20, повернулося 5. А в німців документувалося все скрупульозно. Якщо є, то надсилаємо номер жетону. А вони надсилають номер екіпажу, маршрут. Наприклад, літак Focke-Wulf  впав недалеко від Миколаєва. Це був навчальний політ», – пояснює дослідник.

Дізнатися все, що відомо про літак, відвідувачі музею можуть, зісканувавши QR-код.

В окремій шафі зберігаються предмети, які не пов’язані безпосередньо з представленими літаками. Це, наприклад, кріплення від парашута, німецька військова нагорода – хрест, який знайшли у річці.

«Цей хрест знайдено у Полтві. Він не має стосунку до літаків, але це стандартна німецька нагорода. Ось тут навіть є фото одного з німецьких асів і в нього на грудях такий самий хрест.  Також у нас можна взяти собі додому частинку історії. Є сувеніри зі шматків металу літака. Крім того, ми цього року вже видали книжку про знайдені літаки. Плануємо видати ще одну вже про ті літаки, які знайшли нинішнього року», – пояснює Андрій Риштун.

До речі, уламки літаків можна виявити не лише десь у горах. Один із пошуковців, який, до речі, найдовше займається дослідженням місць авіатрощ, Андрій Киріянов нещодавно описав цікаву історію у спільноті «Пошук літаків ДСВ в Україні» у Фейсбуку. Йдеться про Messerschmitt Bf-109, який розбився у Стрийському парку. Пілота і крупні деталі прибрали одразу, решту просто засипали, а в 90-их роках «поховали» уламки під будівельним сміттям. Тож, ймовірно, частини німецького літака досі лежать десь у парку.

«Ми створили цей музей, бо нам цікаво. Так само сюди приїжджають люди, яким це цікаво. Вони діляться власними історіями.  Наприклад, пілоти нам багато чого пояснюють. Ми розвиваємося, і можливо, настане весна, мене карантин, і будемо розширяти музей. Всі хочуть бачити великий літак. Маленьких ми вже знайшли досить. Тепер треба шукати щось велике. Це важче, але будемо працювати», – резюмував Андрій Риштун.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.