Що у дитинстві отримували під подушку найсильніша людина України, артистка, письменниця та священник у Криворівні

Своїми історіями з дитинства та роздумами про свято святого Миколая із ІА Дивись.info поділилися казкарка Леся Кічура, заслужена артистка України Руслана Лоцман, спортсмен Василь Вірастюк та улюблений священник молоді з Криворівні Іван Рибарук.

Леся Кічура, письменниця й казкарка, лауреатка премії ім. Н. Забіли (2020 рік):

«Відколи себе пам’ятаю – для мене свято Миколая завжди було більшим святом, аніж власний день народження. Адже відчуття дива та магії перед отриманням невідомого подарунка від чарівного дідуся не можна було зрівняти ні з чим.

Одного разу ввечері хтось подзвонив у двері. Тато сказав піти відчинити (мами в той час, звісно, не було, бо вона була в ролі доброго чарівника для всіх діток наших сусідів). Коли ж я смикнула за клямку, то побачила за дверима велику картонну коробку, а в ній  – по вінця забавок. То були дарунки для нас із сестро. Вона на 4 роки старша від мене. Були плюшеві іграшки, настольні ігри, ляльковий телефон – ух, я його любила… Він мав ще годинник та рахівничку. Такий собі модний ґаджет того часу яскраво-червоного кольору. А ще були лижі для нас обох: для сестри– дерев’яні, а для мене– пластмасові, жовті, маленькі. Я ці лижі обожнювала. Бо падіння на п’яту точну у них було обов’язковим на будь-якому снігу.

Іншого року пригадую, як прокинулася від того, що посеред ночі побачили над головою величезний пакунок (тоді спала на ліжку, котре мало скриню-схованку для білизни). Звісно, сон наче рукою зняло, мусила вже розпакувати той шарудливий пакунок і зазирнути до середини. Там був плюшевий ведмедик, коричневого кольору. Я любила його до неймовірності, більше аніж будь-яку ляльку. Возила у колясці та возику аж до свого першого класу. Тож він бачив всі околиці мого села. Він і досі є. Наразі мешкає у моєму гардеробі. Двоє старших моїх малят набавилися ведмежам, а малюк 4-х місяців ще доростає, бо наразі ведмедик значно більший за нього у зрості.

Навіть зараз, коли я стала багатодітною мамою, моя любов до цього свята не минула. Щоразу, коли пакую дарунки для своїх дітей, відчуваю оту внутрішню радість. Її не можна сплутати ні з чим іншим. Вона родом із дитинства, як і віра у казку.

Гадаю, щ онавіть на моє казкотворення ця любов впливає неаби як. Адже казки про зиму, Миколая, подарунки та різдвяні дива пишуться мені дуже легко та швидко. Щоразу, коли з неба злітають перші сніжинки, я заварюю гаряче какао, вмикаю різдвяні мелодії і сідаю творити дива на папері, які згодом стають казковими історіями для малечі всієї України і не тільки, бо багато моїх книг замовляють українці за кордоном!»

Руслана Лоцман, співачка, заслужена артистка України:

«Як і всі діти, ми чекали його в гості. Навіть більше, ніж новорічну ніч, бо святий Миколай був щедріший на подарунки. Ми були чемними, гарно вчилися, тому отримували завжди подарунки. Звичайно, не дуже дорогі, стримані, потрібні. Але я вважаю, що головне вірити у казку і створювати цю казку. Не знаю, що я просила у святого Миколая в дитинстві, але знаю, що завжди чекала його. Дівчатка теж його чекають, а ми для вас на День святого Миколая підготуємо всім сюрприз. Ми готуємо програму (онлайн-концерт), який презентуємо 19 грудня і заспіваємо для всієї України пісень, аби святковий настрій був у всіх, хто дивитиметься пісенний щоденник того дня. І не лише в Україні, а й по світі, бо багато українців по світі стежать за нами і виховують дітей у дусі українства».

Василь Вірастюк, стронгмен:

«Свято святого Миколая було для мене важливішим, ніж святкування Нового року, бо ми завжди отримували подарунки саме на Миколая. Але, відверто кажучи, це не було щось там надзвичайне, це було щось просте, що батьки могли собі дозволити, бо батьки були робітничих професій: мама – швея, тато - водій. Це були або мандаринки, або теплі шкарпетки, якась розмальовка, якщо це були ранні роки дитинства. Особливо нас не балували, але подарунок повинен був бути. Я був більше нечемною дитиною, аніж чемною, але різочки не отримував (сміється). Різочку отримував в інші дні, але не під подушку. Для дітей, звісно, теж готуємо подарунки, але лише для тих, які були чемними, цього року подарунок отримає лише молодший син.

Я думаю, що подарунок такий, як планшет (те, що хотів мій середній син, але не отримає) це достатньо хороший і дорогий подарунок. Але все залежить від того, що можуть собі дозволити батьки.

Святого Миколая, звісно ж, я вважаю крутішим за Діда Мороза. Це реальна людина, яка колись жила та продовжує надихати і зараз. У цей день більше треба робити радість та щастя, даруючи подарунки і допомагати знедоленим, якщо маєш на це можливість».

Іван Рибарук, протоієрей, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці в селі Криворівня:

«Коли подорослішав, почав сам подарунки батькам під подушки класти. Діда Мороза не існує. Це я розповідаю своїм дітям. Про Снігурону розповідаю, що це холодна відьма слов’янської міфології.

Чому нам необхідний святий Миколай? Він є правдивий християнин, який дбає про сиріт, ув’язнених, дівчаток на виданню, про науку церви. Не забуваймо про те, що святий Миколай ударив привселюдно по обличчю єретика Арія, який доводив, що Ісус Христос не є Богом. Своєю постаттю Миколай доводить, яким має бути християнин: захищати знедолених, немічний, тих, хто потребує нашої допомоги».

Олександра ГЕРЦЮК-БАГАЧ