дивись.info

Між коронавірусом і виборами: львівські медіа в 2020 році

Між коронавірусом і виборами: львівські медіа в 2020 році

Колонка Марини Довженко, регіональної представниці Інституту масової інформації (ІМІ) у Львові.

Суб’єктивний погляд на головні виклики року і те, як вони вплинули на роботу львівських медіа.

2020 рік став особливим — весь світ відчув, що таке епідемія і локдаун. В Україні непростий рік «присмачили» і місцеві вибори, які у Львові прозвучали особливо гучно і стали центральною подією осені. Як пройшли львівські медіа ці два випробування і ризики, що були з ними пов’язані? Яким 2020 рік став у питанні порушень свободи слова і прав журналістів?

Виклик року: коронавірус

З березня всі медіа світу говорять лише про коронавірус (подекуди відволікаючись на політику). Для ЗМІ епідемія стала особливим випробуванням тому, що виникла потреба організувати робочі процеси відповідно до карантинних вимог або через хворобу співробітників. Вплинула на роботу медій і значна кількість фейків та неперевіреної інформації, яка з’являлася навколо коронавірусної тематики. Насамперед через те, що інформації про ковід спочатку було небагато, не була налагоджена передача інформації від влади та медичних установ, відчувався брак спікерів, які могли би компетентно коментувати ситуацію і давати оцінки. З часом комунікація налагодилася, кількість інформації зросла, проте певні проблеми залишилися.

Наприклад, львівські медійники зауважували, що існує певна проблема в тому, щоби звести статистику, яку надавали міська і обласна адміністрації, бо дані різнилися. Хоча і міська, і обласна ради комунікували з журналістами охоче. Крім того, офіційну статистику повідомляли в телеграм-каналі штабу оперативного інформування — Львів VS Коронавірус.

Зображення з телеграм-каналу «Львів VS Коронавірус».

Інтерес до коронавірусної тематики був хвилеподібним. Наприклад, у березні цій темі було присвячено 30% новин онлайн-видань, в квітні – понад половина, в травні — показник зменшився до 36%. Поступово медіа втрачали інтерес до тематики. Зараз вона вже сприймається як буденність і медійниками, і тими, хто інформацію отримує. Наприклад, в листопаді кількість таких новин становила близько 19% від усього масиву.

Окремі медіа намагалися хайпанути на темі коронавірусу, розповідали, які продукти треба їсти, щоби вберегтися від вірусу, акцентували, що особливо боятися або ж видихнути з полегкістю треба носіям певних груп крові. Траплялися в місцевих медіа і фейки з соцмереж: про побиття пасажира львівської маршрутки за те, що він кашлянув; про чіпування у львівській стоматології; запровадження комендантської години у Львові; закриття на карантин окремих сіл; хворобу відомих людей, зокрема Путіна, Папи Римського, експрезидента Грузії Михеїла Саакашвілі тощо.

Коронавірус не став для місцевих медійників масовою проблемою, що заважала виконувати професійні обов’язки: онлайн-видання доволі швидко адаптувалися до дистанційної роботи там, де це було можливо. Телевізійникам було складніше через специфіку роботу. Кілька разів на карантин відправлялася частина команди Суспільного, хворіли співробітники «Першого.Західного» – на каналі на деякий час призупинили випуски новин. Були і втрати серед журналістів. Зокрема від ускладнень коронавірусу 5 серпня померла головна редакторка районної газети “Бойківська думка” (Сколівський район, Львівська область) Іванна Русин.

Були і проблеми економічного характеру. Зокрема в травні скоротили редакцію новин «Люкс ФМ» – Роман Андрейко назвав однією з причин епідемію коронавірусу і потребу оптимізувати виробництво контенту. Не відбувся і Львівський медіафорум 2020 року – його перенесли на 2021 рік.

Коронавірус спричинив і достатньо великий відсоток перешкоджань журналістам. З 12 березня по 12 червня 10% порушень свободи слова, пов’язаних з карантином, стосувалися Львівщини. Всі вони стосувалися журналістів телеканалу «Перший Західний». 27 березня знімальну групу замкнули в магазині містечка Кам’янка-Бузька під час зйомок матеріалу про дотримання карантинних обмежень. 13 квітня журналісти каналу знімали в Самборі, в супермаркеті «АТБ», де їм перешкоджав охоронець. 13 травня кореспондентам каналу перешкоджали вже у Львові – їх вигнали з перукарні «Гламур» на пл. Соборній та заборонили зйомку. За всіма справах було порушено кримінальні провадження, що перебувають на різних етапах досудового розслідування. В цілому медійники адаптувалися до вимог карантинного часу, але ковід став реальним випробуванням для місцевих медій.

Веселощі року: місцеві вибори

Вибори – процес, який представникам ЗМІ добре знайомий. Втім, місцева кампанія 2020 року стала особливо гарячою. Львів був чи не єдиним містом, де до завершення другого туру зберігалася інтрига і було не до кінця зрозуміло, хто посяде крісло міського голови.

Медіа були активно включені до передвиборчої кампанії, особливо з огляду на те, що одним з кандидатів (і за підсумками переможцем) був Андрій Садовий. У власності родини Садового якого перебуває холдинг «ТРК Люкс», у складі якого сайт zaxid.net – один з найпопулярніших ресурсів міста. Видання активно висвітлювало перебіг кампанії, про мера розповідало позитивно, без критики, його коментарі були в матеріалах, які стосувалися як повноважень міського голови, так і в іміджевих темах. Натомість на горіхи від видання перепадало конкурентам чинного мера, зокрема представнику «Європейської солідарності» Олегові Синютці. Критика часто була підкріплена даними і обґрунтована, втім, траплялися і маніпулятивні прийоми. Наприклад, одна з новин перед другим туром в заголовку містила тезу про те, що Синютка «готовий брати участь у теледебатах лише за гроші». І хоча в самому тексті пояснювалося, що представник «ЄС» вимагав, щоби обидва учасники дебатів платили за дебати в рівній мірі, сприймався цей заголовок дещо однобоко. Також активно критикували опонентів чинного міського голови і в проєктах на ютубі, зокрема аналітичній програмі «Чорне і біле».

Натомість Андрія Садового різко критикували інші видання. Однією з тем-претензій до мера стало питання непобудованого сміттєвого заводу, ситуацію навколо епідемії коронавірусу в місті, де довший час кількість виявлених випадків була однією з найвищих у країні. Зокрема гостро критичним був ресурс «Вголос», який пов’язують з ВО «Свобода». Під час кампанії багато говорили і про вплив на видання депутата від БПП Григорія Козловського. І хоча кандидат від партії Руслан Кошулинський брав участь у кампанії, сайт помітно підтримував і Олега Синютку, транслював його меседжі. Активно «мочив» чинного мера і його партію «Садопоміч» канал НТА. Ще перед виборами на каналі заявили про тиск з боку міської влади, а протягом усієї кампанії в токшоу «Говорить великий Львів» та «Народне толк-шоу» звучало дуже багато критики Садового. Його представників там, як правило, не було.

При цьому кампанія не була аж надто брудною. Але головні конкуренти постійно шукали, чим би дорікнути опоненту. Вже на фінішній прямій, кандидату від «Європейської солідарності» закидали те, що його підтримала львівська організація «Опозиційної платформи — За життя», на фейсбук-сторінці якої з’явилися дописи на підтримку кандидата від «ЄС». А від імені Андрія Садового поширили друковану агітаційну газету з пропозиціями створити в одному з районів міста ромське поселення і таким чином продемонструвати толерантність Львова.

Використовували власні медіаресурси й інші кандидати — «Львівський портал» помітно віддавав перевагу Ігорю Васюнику, сайт «Варта» розповідав про добрі справи представників новоствореної партії «Варта» та її лідера Ігоря Зінкевича, який балотувався на посаду мера.

Порівняно невеликою була кількість маркованої реклами. Натомість «джинси» було помітно. Згідно з дослідженнями ІМІ, в жовтні лідером за кількістю немаркованої реклами була партія «Слуга народу», що не допомогло їй завести фракцію до міської ради Львова. Були зафіксовані і курйозні випадки, коли один і той же матеріал виходив у кількох виданнях, в одному був маркованим як «політична реклама», в іншому – ні. Зокрема, перед виборами однакові інтерв’ю з головою ОДА Максимом Козицьким, який очолював місцевий осередок президентсько політичної сили, опублікували 8 районок Львівської області.

Особливістю кампанії стало активне використання соціальних мереж. З одного боку, на цю активність вплинула епідемія – у кандидатів і партій було значно менше можливостей комунікувати безпосередньо з виборцями. З іншого – активне використання соцмереж стало загальносвітовим трендом і Львів намагався не відставати. Помітно багато коштів кандидати вкладали у рекламу на фейсбуці, щоправда, не завжди це допомагало досягнути бажаного результату. Наприклад, чи не найбільше в рекламу вклався Ігор Васюник, який в підсумку набрав менше 3% голосів виборців. Але те, що соціальні мережі вже стали невід’ємною частиною комунікації політиків і політиками – беззаперечно. Чимало політиків зрозуміли, що для успіху в соцмережах потрібно використовувати важку артилерію – котиків. Так, більше ніж півтисячі поширень з фейсбука львівського мера отримав допис про те, що на балкон ратуші заліз кіт і очільник міста самотужки шукав його власників. Згодом чотирилапого залишили, назвали Левчиком і завели йому сторінку в інстаграмі, де, окрім зображень кота, з’являються і світлини Андрія Садового.

Гучною подією стали дебати, що відбулися перед другим туром виборів. Інтрига була навколо того, чи взагалі вони відбудуться, але те, що Андрій Садовий і Олег Синютка зійшлися у студії Суспільного – важливий показник того, що обидва кандидати усвідомлювали роль медіа у виборчому процесі. Дебати перед другим туром викликалися провести низка місцевих медіа — «Перший Західний», де спробу подебатувати робили ще перед першим туром, але на них прийшов один Синютка, канал «ПравдаТУТ Львів», медіахаб «Твоє місто», регіональна філія Суспільного. В результаті двобій 18 листопада приймали у себе останні.

Всю осінь місцеві медіа жили виборами. На 2021 рік виборів поки що не планується, тож, вочевидь, ЗМІ шукатимуть, на чому сфокусувати свою увагу.

Погрози журналістам, напади

2020 року представникам львівських ЗМІ неодноразово перешкоджали і заважали виконувати професійну діяльність. Це були не лише випадки, пов’язані з перевірками торгівельних установ під час карантину, про які йшлося вище.

У січні журналістці сайту 032.ua Юлії Лавришин погрожували в соцмережах після публікації про Радехівський цукровий завод, який скидав викиди в Західний Буг та Київський потік.

10 січня невідомі спробували напасти на головного редактора видання «Корупція.Інфо» Дмитра Разумовського. Поліція розпочала досудове розслідування.

У червні намагалися пограбувати будинок гендиректора ТРК «Люкс» Романа Андрейка.

30 січня у Львові спалили автомобіль журналістки «Радіо Свобода» Галини Терещук. Постраждала відкинула побутові версії, а чоловік медійниці, також журналіст, висловив припущення, що це наслідок їх журналістської діяльності, до цієї ж думки пізніше схилилося і слідство. Затримали підозрюваного, потім ймовірного замовника – раніше судимого мешканця Львова, який був причетний до контрабанди та розкрадання палива зі Львівської залізниці, на прізвисько Хромий. В ході слідства виявили, що до організації злочину міг бути причетний співробітник поліції, щодо якого велося службове розслідування. Ймовірного організатора, який перебував за кордоном, оголосили у міжнародний розшук і затримали в серпні. В грудні обвинувальні акти по організаторам підпалу було скеровано до суду.

25 травня виконавця підпалу засудили до 5 років позбавлення волі з 3-річним випробувальним терміном. Це виявилося чи не єдиною справою з-поміж нападів на журналістів або пошкодження їх майна, де винних не лише знайшли, але і покарали.

Кілька випадків перешкоджання були пов’язані з спробами журналістів знімати об’єкти, пов’язані з переробкою сміття – у Великих Грибовичах і самому Львові, де перешкоджали знімальній групі «5 каналу».

Не пускали медійників на суд над волонтеркою Марусею Звіробій та депутаткою від «Євросолідарності» Софією Фединою, попри відповідні клопотання.

У вересні відбулася одна з найгучніших інтернет-атак, яка зачепила і львівський простір. 23 вересня на сайті поліції Львівської області з’явилась інформація про загибель трьох військових Збройних Сил України на Яворівському полігоні. Відділ комунікації ГУ НП у Львівській області спростував її.

На представників медіа намагалися чинити і судовий тиск. Зокрема, до суду на журналіста Захід.нет Андрія Дрозду подав активіст Іван Спринський – вимагав 100 тисяч гривень за те, що журналіст назвав його «псевдоактивістом». А саме видання виграло суд у Спілки художників України щодо спростування інформації про втрачене спілкою майно. Журналістка Вікторія Балицька виграла суд у секретаря комітету з питань запобігання і протидії корупції ВР Юрія Сорочика, який вимагав спростування посту з фейсбука про те, що патрульні зупинили біля Львова його авто через порушення правил дорожнього руху. 13 січня Галицький районний суд м. Львова зобов’язав поліцію розпочати досудове розслідування справи нападу на редакцію видання zaxid.net в грудні 2018 року.

Були і менш позитивні для медівників справи – в серпні головного редактора стрийського видання «Депеша» Володимира Ліпчанського суд оштрафував за вимагання хабара у чиновника.

2020 рік був дуже непростим для медіа – випробування коронавірусом і виборами пройшли не всі: часто медіа скочувалися до поширення неперевіреної інформації, маніпуляцій, домінування інтересів власників над суспільним інтересам. Втім, вони довели, що можуть працювати в екстремальних умовах і робити гідний контент.

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО «Інститут масової інформації» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.