Різдво у грудні: коли і як українці перейдуть на новий календар

Вже 4-ий рік в Україні Різдво Христове за григоріанським календарем (25 грудня) є державним вихідним днем. За відповідне рішення Верховна Рада проголосувала 16 листопада 2017 року.

І хоча більшість українців святкують це свято 7 січня, зростає кількість людей, що сідають за різдвяний стіл у грудні. Також зростає кількість сімей, які святкують Різдво двічі – і за старим, і за новим стилем.

Звідки взялися дві дати, чому в Україні святкують Різдво саме 7 січня, а також чи можна назвати дати святкування «правильними» чи «неправильними», ІА Дивись.info запитала у релігієзнавців і священнослужителів.

 Чому існує дві дати Різдва і коли вони виникли

Церкви самі вирішують, коли і що святкувати. Держава їм жодного рішення нав'язати не може, розповідає релігієзнавець Дмитро Горєвой. Просто є два різні календарі, якими послуговуються віряни: «Юліанський календар був створений ще імператором Гаєм Юлієм Цезарем за часів його життя (а це І століття до нашої ери). За цим календарем, за його підрахунками, Земля має зробити повний оберт навколо Сонця за повних 365 діб і 6 годин. І, власне, тому в році 365 днів, а решта 6 годин складалися в одну додаткову добу за 4 роки. Але хоча давні римляни створили передовий на той час календар, він мав певну похибку. Справа в тому, що Земля робить повний оберт не за 365 діб і 6 годин, а за 365 діб, 5 годин і 49 хвилин – 11 хвилин похибки. Здається, що ця похибка не є якось суперважливою, але за роки набігають години і дні. Тобто за 128 років набігає цілий день. За півтори тисячоліття набігло 10 днів похибки, тобто календар змістився. І ці події, зокрема астрономічні, вони змістилися в календарі.

І от папа Григорій XIII у ХVI столітті вирішив виправити цю помилку, ввівши значно точніший григоріанський календар. Із того часу Західна Європа – католицькі, протестантські церкви – живуть за григоріанським календарем, а православні – за старим, юліанським. Потім, на початку XX століття, більшість православних церквов, під впливом світських урядів (наприклад, у Греції, Румунії, Болгарії) перейшли на так званий новий юліанський календар. Він збігається з григоріанський, але там Великдень вираховують по-іншому. Виходить щось посереднє між старим юліанським і новим григоріанським. От, власне, з тих пір і є таке розділення».

Релігієзнавець вважає, що перейти на святкування 25 грудня потрібно.

«Адже за 80 років юліанський календар дасть ще більшу похибку, і вже наступного століття наші нащадки святкуватимуть Різдво не 7, а 8 січня, – каже Горєвой. – Насправді ми всі живемо за григоріанським календарем і церква теж. Якщо в храмах проводять служби, молебні чи інші урочистості, то завжди пишуть дату за григоріанським календарем, ніхто не вказує дату за юліанським. Коли ми святкуємо якісь дати – в офіційних листах, запрошеннях і навіть у церковному діловодстві – все за григоріанським календарем».

У чому полягає проблема із переходом на григоріанський календар

Православні українці і греко-католики живуть за старим стилем. За словами релігієзнавця, колись питання святкування Різдва для них було питання не лише богослужбовим, але й питанням історичної та національної ідентичності.

Так греко-католики на Галичині за часів Австрії чи Польщі відрізняли своїх від чужих за календарем, за датою святкування. І навіть зараз на Галичині це не «Різдво за григоріанським календарем», а «польське Різдво», для закарпатців – «угорське Різдво». Тобто сама дата ставала маркером етнічності.

Ще один важливий момент, кажуть релігієзнавці – повний перехід на новий календар. Адже йдеться не лише про Різдво, змістяться дати святкування всіх інших свят.

«Миколая треба буде святкувати не 19-го, а 6 грудня, Покрови не 14-го жовтня, а першого. Деякі свята є ще й державними (як-от Покрови – День захисника України), їх також потрібно буде переносити. І це вже питання змін законодавства, змін до Кодексів закону про працю. Тобто йдеться про цілий комплекс.

Звичайно, що є прихильники переходу. Нещодавно я почув у ЗМІ інформацію, що 60% вірян проти переходу. Я не знаю, звідки є ця соціологія, але погоджуюсь, що є ті, хто за, і ті, хто проти», – каже Горєвой.

Що можна зробити

Релігієзнавець Андрій Юраш припускає, що наразі українське суспільство ще не готове до таких кардинальних змін. Утім про суспільну думку мають дбати церковнослужителі: «Думаю, що це дуже актуальне питання і воно обговорюється. Втім, наше суспільство доволі консервативне і в багатьох ситуаціях не готове до таких радикальних зрушень. Мабуть, його треба поступово готувати.

Більшість церковних ієрархів готові до календарної реформи. Але є таке бачення, що, власне, домінуючою  у прийнятті цього рішення має бути церковна громада. Особисто я не зовсім погоджуюсь з таким підходом, бо церковні ієрархи також повинні самостійно запропонувати моделі розвитку і руху вперед спільноти, повинні бути тими, хто пропонує модерні підходи і нові концепції.

Зауважу, що в багатьох громадах на Заході, для прикладу, в греко-католицькій церкві, в українських громадах уже почався рух за перехід на новий календар –  новоюліанський. І хоч православна церква в Україні має абсолютну більшість, думаю, що всі ієрархи свідомі того, що більшість православних церков у світі також уже перейшли на новий календар.

Якщо католицька церква свій церковний літургійний рік побудувала повністю на григоріанському календарі, то православні церкви використовують у більшості (крім Фінляндської автономної церкви) так званий новоюліанський календар, коли весь церковний рік є вибудуваний за григоріанським календарем і лише Великдень, а також свята, які залежать від Великодня, вираховуються за юліанським. Тобто такий компромісний варіант. Я думаю, що ця модель цілком може бути застосована в Україні».

Однак Андрій Юраш зазначає, що на сьогодні  не бачить  тієї структури, яка готова взяти на себе ініціативу щодо початку системного діалогу і ознайомлення суспільства.

«Якщо така структура знайдеться, то я переконаний, що вона буде мати великі дивіденди і зможе в такому варіанті стати для суспільства певним промотором ідей і багатьох ініціатив.  Треба шукати консенсус і вести за собою громаду, пропонуючи їм і переконуючи їх у тому, що це абсолютно логічний крок», – резюмував Андрій Юраш.

Дмитро Горєвой припускає, що цю проблему можна вирішити певною «церковною децентралізацією» – віддати більше повноважень парафіям. Принаймні в тому, що стосується календаря.

«Кожна окрема громада буде вирішувати, за яким календарем вона живе. Я передбачаю, що більшість з тих, хто хоче перейти на новий календар – це будуть парафії у Західній Україні, на Галичині. Якщо це буде загальний перехід, то це будуть робити обидві церкви - і УГКЦ, і ПЦУ. Адже православні кажуть, що ми будемо разом, і навпаки.

Але якщо буде здійснена така-от передача повноважень, тоді ми зможемо уникнути ситуації, що будуть незадоволені. Адже хто як собі захоче, так і буде святкувати. Не буде якогось нав'язування згори. Думаю, що така модель доволі робоча. От, для прикладу, православна церква у сусідній Словаччині. Вони так і вчинили. Там є люди, які живуть за старим стилем, а є громади, які живуть за новим стилем. У них немає жодних суперечок, адже кожен святкує за своїми переконаннями», – каже Горєвой.

Коли церкви дозріють до ухвалення такого рішення - прогнозувати складно, кажуть релігієзнавці. У діаспорі вже є наші парафії, які святкують Різдво 25 грудня, а є ті, які святкують 7 січня. Наші православні у Румунії (етнічні українці на Мароморощині), хоч і належать до румунської церкви, все одно живуть за старим стилем (хоч вся румунська церква живе за новим). Для них це таки питання ідентичності. Таким чином вони відстоюють свою самобутність, не змішуються і не асимілюються з іншим населенням.

Коли ж насправді народився Ісус 

Точного числа народження Ісуса немає, але через опосередковані ознаки у Євангелії можна вирахувати, що це приблизно день зимового сонцестояння. Тобто 21 -22 грудня.

Дата 25 грудня виникла тому, що офіційно Церква почала святкувати Різдво у IV столітті. До того часу юліанський календар уже давав похибку в три дні, а тому зимове сонцестояння, яке має бути 21-22 грудня, зсунулося до 25 грудня. Відтак Різдво святкують саме 25 грудня, хоча взагалі воно припадає на день зимового сонцестояння.

Що кажуть священники

Священник церкви Володимира і Ольги (УГКЦ) Михайло Димид:

«У Святому письмі не вказана жодна дата народження Ісуса Христа. Те, що ми святкуємо 25 грудня чи 7 січня – це всього лише умовності. Тобто нема прив'язаності до історично-біблійної дати. Дуже важливо це розуміти. Це все є умовно – так само, як календар. Адже всі знають, що він не є точним, відповідно до місяця, зорів... В цьому контексті Церква подумала, що треба визначити свято оплочення, коли Ісус Христос став чоловіком.

Спочатку християнство не святкувало Різдва. Було спільне свято, яке називалось Одкровення. В ньому було три свята водночас - народження, богоявлення і перше чудо, де Христос проявив себе чудотворцем у Кані Галілейській. Його святкували 6 січня.

А вже в IV столітті 25 грудня Різдво стало окремим празником як визначення лише народження Ісуса Христа. Це зробив папа Ліберій. На той час у Римській Імперії святкували сонцестояння як свято непереможного сонця. На той день Папа визначив свято непереможного Бога – Ісуса Христа. З того часу християни почали святкувати Різдво як окреме свято.

До слова, вірмени донині не святкують Різдо як окреме свято. 6 січня Вірменська церква святкує водночас два свята - Різдво і Богоявлення, як це робили ще ранні християни у третьому столітті.

Зауважу, нині календар спізнений на 13 днів, а раніше був спізнений на 10 днів. У 2100 році буде вже 14 днів, і наші родичі будуть святкувати Різдво Христове 8 січня.

Зараз усі святкують 25 грудня. 7 січня – то також 25 грудня, але за старим календарем. У старому календарі не написано 7 січня. Там є 25 грудня, але це 25 грудня припадає на 7 січня.

Чи треба різні календарі скоординувати? Звичайно, що так. Адже в XVI столітті більшість країн світу погодились з пропозицією, крім українських земель і Російської імперії, які на той час перебували (і зараз, до речі залишаються) під впливом російської пропаганди.

Ми живемо тут в дезорієнтаційному інформаційному полі. Очевидно, що варто святкувати всім християнам разом. Адже ми є одне цілим з усіма християнами світу. І це не є справа віри чи догматів, це є просто умовна справа дати. 25 грудня припадає тоді і тоді святкуємо. І не будемо жити в умовному світі, в умовному календарі.

Як на мене, в кожній парафії потрібна розмова – треба це все пояснювати і обговорювати не один день. Тоді з часом це промовить до людей і вони будуть готові. На сьогодні вважаю, що люди ще не є готові. Нема всенародного обговорення, а лише окремі голоси ентузіастів. Але цього замало. Бо це не має бути наказ згори. Самі парафії після дискусії, яка триватиме кілька років, скажуть свої думки».

Понад 53% львiв’ян пoзитивнo стaвляться дo святкування Різдва 25 грудня, ще 25% опитаних – нейтрально. Прo цe свiдчaть рeзyльтaти oпитyвaння, прoвeдeнoгo дoслiдницькoю aгeнцiєю Fama.

Тетяна ЯВОРСЬКА