Політична криза у США, або Чому Трампу можуть оголосити імпічмент

Як наслідок – йому можуть оголосити імпічмент навіть після завершення президентського терміну.

6 січня прихильники президента Трампа, який програв вибори демократу Джо Байдену, вдалися до спроби захопити Капітолій. О 18-ій годині того ж дня мер Вашингтона Мюріель Боузер оголосила комендантську годину до 6 ранку 7 січня. Під час заворушень загинуло п’ятеро усіх, серед них і правоохоронець – співробітник поліції Капітолію.

Події у Вашингтоні засудили як в США, так і світові лідери. Дуже жорстко висловилося четверо колишніх президентів Сполучених Штатів – Барак Обама, Джордж Буш, Білл Клінтон і Джиммі Картер.

Республіканець Шварценеггер проти республіканця Трампа

А колишній губернатор Каліфорнії, республіканець Арнольд Шварценеггер записав відеозвернення, передає Цензор.НЕТ.

«Я хотів би сказати кілька слів своїм співвітчизникам-американцям і нашим друзям по всьому світу про події останніх днів. Я виріс в Австрії і дуже добре знаю про Кришталеву ніч або Ніч битого скла. Це була ніч антиєврейської люті, яку 1938 року вихлюпнули ті, хто так схожий на сьогоднішніх «гордих хлопців».

Середа стала днем розбитого скла прямо тут, в Сполучених Штатах. Скло були розбите у вікнах Капітолію США. Але натовп не просто розбив вікна Капітолію – він знищив ідеї, які ми приймали як належне. Натовп не просто виламали двері будівлі, в якій перебувала американська демократія, він знехтував самими принципами, на яких була заснована наша країна.

Я виріс на руїнах країни, яка втратила демократію. Я народився 1947 року, через два роки після Другої світової війни. Коли я ріс, мене оточували зламані люди, які заливали випивкою провину за свою участь у найзліснішому режимі в історії. Не всі з них були запеклими антисемітами або нацистами, багато просто пішли цією дорогою, крок за кроком. Це були люди, що живуть по сусідству. Я ніколи не розповідав про це так відкрито, тому що це болючий спогад, але мій батько раз чи двічі на тиждень приходив додому п'яний, він кричав, бив нас і лякав мою матір. Я не вважав його повністю винним, тому що наш сусід чинив так само зі своєю сім'єю, як і інший сусід. Я чув це на власні вуха і бачив своїми очима. Вони відчували фізичний біль від осколків в їхніх тілах і емоційний біль від того, що вони бачили або робили. Все почалося з нескінченної брехні і нетерпимості.

Тож будучи родом з Європи, я на власні очі бачив, як все може вийти з-під контролю. Я знаю, що в цій країні і в усьому світі є побоювання, що щось подібне може статися прямо тут. Я не вірю, що це можливо, але я вважаю, що ми повинні усвідомлювати жахливі наслідки егоїзму і цинізму. Президент Трамп намагався скасувати результати виборів, справедливих виборів. Він домагався перевороту, вводячи людей в оману брехнею. Мій батько і наші сусіди також були введені в оману брехнею, і я знаю, до чого ця брехня веде.

Президент Трамп – лідер-невдаха. Він увійде в історію як найгірший президент

Президент Трамп – лідер-невдаха. Він увійде в історію як найгірший президент. Радує те, що він скоро стане недоречним, як старий твіт.

Але що ми повинні робити з тими обраними посадовими особами, які допустили його брехню і зраду? Я нагадаю їм, що сказав Тедді Рузвельт: «Патріотизм означає підтримку своєї країни. Він не означає підтримку президента». Джон Ф. Кеннеді написав книгу під назвою «Профілі мужності». Багато членів моєї партії через свою безхребетність ніколи не побачать своїх імен у такій книзі, я вам гарантую. Вони солідарні з тими, хто ніс прапор лицемірного повстання в Капітолій. Але це не спрацювало. Наша демократія встояла. Через кілька годин Сенат і Палата представників приступили до роботи в інтересах народу і засвідчили перемогу обраного президента Байдена, що стало чудовим проявом демократії.

Я виріс католиком, ходив до церкви, у католицьку школу, вивчав Біблію і катехізис, і з тих днів я пам'ятаю фразу, яка актуальна досі – серце слуги. Це означає служити чомусь більшому, ніж ти сам. Що нам зараз потрібно від наших обраних представників? Так це серце державного службовця. Нам потрібні державні службовці, які служать чомусь більшому, ніж їх власна влада чи партія. Нам потрібні державні службовці, які будуть служити вищим ідеалам, на яких заснована ця країна і на які дивляться інші країни.

У ці дні друзі з усього світу телефонували мені. Вони були в розпачі і великій тривозі за нас як націю. Одна жінка плакала за Америкою, це були сльози ідеалізму про те, якою має бути Америка. Ці сльози повинні нагадувати нам про те, що Америка значить для світу. І я сказав всім, хто телефонував, що як би несамовито все це було, Америка залишить позаду похмурі дні і засяє знову.

Бачите цей меч? Це меч Конана. Щодо мечів: чим більше ви загартовує меч, тим міцнішим він стає. Чим більше ви б'єте по ньому молотком, а потім нагріває в вогні, кидаєте в холодну воду, знову стукайте, знову опускаєте в вогонь і воду, чим частіше ви робите це, тим міцнішим він стає. Я кажу вам все це не тому, що хочу, аби ви стали майстрами з виготовлення мечів, а тому, що наша демократія подібна на цей меч: чим більше вона загартовується, тим міцнішою стає. Наша демократія гартувалася війнами, несправедливістю і повстаннями. Я вважаю, що як би ми не були вражені подіями останніх днів, ми станемо сильнішими, тому що тепер розуміємо, що можна втратити.

Нам, звичайно, потрібні реформи, щоб цього більше ніколи не повторилося. Ми повинні притягнути до відповідальності людей, які привели нас до цих непростих подій. І нам слід крізь пальці дивитися на себе, свої партії та розбіжності і ставити нашу демократію на перше місце. Всім нам потрібно зцілитися від жаху того, що щойно відбулося. І ми повинні зцілитися не лише як республіканці або демократи, але і як американці. І щоб почати цей процес, незалежно від вашої політичної приналежності, я прошу вас приєднатися до мене і сказати обраному президенту Байдену: «Обраний президенте Байдене, ми бажаємо вам великих успіхів як нашому президенту. Якщо ви досягнете успіху, наша нація доб'ється успіху. Ми всім серцем підтримуємо вас у вашому прагненні об'єднати нас». А ті, хто думає, що вони можуть наплювати на Конституцію Сполучених Штатів, знайте: ви завжди зазнаєте поразки. Обраний президент Байден, ми стоїмо з вами сьогодні, завтра і на віки віків, захищаючи нашу демократію від тих, хто їй загрожує.  Нехай Бог благословить всіх вас, і нехай Бог благословить Америку».

США, світ та Україна

Події у США позначилися не лише на внутрішній політиці країни, а й мають і матимуть вплив на зовнішньополітичні вектори. Про це ІА Дивись.info запитала в експертів.

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:

«Головними темами політичного порядку денного у Вашингтоні залишаються запланована на 20 січня 2021 року інавгурація Джо Байдена, очікувані призначення в його адміністрації та боротьба за ці посади між різними фракціями Демократичної партії, запланована процедура імпічменту 45-го президента Дональда Трампа. Напередодні інавгурації лунають погрози скоєння терористичних атак як «відплати за вбивство 8 січня 2019 року іранського генерала Сулеймані». Але, найімовірніше, інавгурація відбудеться без пригод, що вже є справою честі для американських спецслужб. Так само без публічних скандалів мають обійтися призначення на ключові посади в адміністрації. Керівником апарату Білого дому призначений Р.Клейн, державним секретарем Е.Блінкін, радником президента з питань національної безпеки став Дж.Салліван. Є подання на міністра фінансів. Це Дж. Йєллен та міністра оборони Л.Остін. Однак ліві ліберали в Демократичній партії на чолі А.Окасіо-Кортес не отримали впливових посад, що може стати приводом для внутрішньопартійної напруги. Анонсовано, що імпічмент Трампу за підбурювання до заколоту 6 січня 2021 року може відбутись і після його відставки. Це потрібно, аби він більше не мав права балотуватись на публічні посади. Однак ця справа може посіяти розкол у середовищі Республіканської партії, яка заражена «трампізмом». Тож внутрішньополітична напруга в США зберігатиметься ще певний час.

Загалом зовнішньополітичний курс США обіцяє бути більш послідовним, традиціоналістським і прогнозованим

Найбільші сподівання на Байдена має Європа. Йдеться про повернення до Паризької угоди 2015 року про зміни клімату, можливе відновлення переговорів про створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі. Безумовно, Байден відновить євроатлантичну солідарність та опікуватиметься ідею «союзу демократій проти авторитарних лідерів». Щоправда, це може внести напругу у відносини США і Туреччини. На зниження напруги у торговельній війні зі США розраховує Китай. Але це навряд чи відбудеться швидко. Загалом зовнішньополітичний курс США обіцяє бути більш послідовним, традиціоналістським і прогнозованим. Головним ворогом вважатиметься Росія. Більше уваги може бути спрямовано на зміну режимів у Білорусі, Венесуелі, КНДР, Кубі, Ірані. Але така активна зовнішня політика буде можлива за умови стабілізації внутрішньополітичного становища у США.

Росія стає головним ворогом США, що зобов'язує адміністрацію Байдена більше уваги приділяти Україні, зважаючи на наявний російсько-український конфлікт. Але ступінь цієї уваги залежатиме від стану внутрішньополітичного порядку денного у США. Опоненти Байдена актуалізують тему Гантера Байдена у контексті його зв'язків з Україною та Китаєм. Тож обидві ці теми за умов їхнього використання республіканцями можуть перетворити українську проблематику на токсичну для президента Дж. Байдена. Але, ймовірно, гору візьме прагматизм, тому принаймні буде збережено нинішній рівень українсько-американських відносин».

Геннадій Шкляревський, професор історії у Bard College (США):

«Сьогодні ситуація залишається все ще дуже невизначеною. Протистояння між тими, хто підтримує правління еліт, і тими, хто потребує широкої демократизації політичної практики в країні, триває. 20 січня відбудеться інавгурація Байдена. Однак перед ним уже стоять серйозні проблеми. По-перше, примирення населення. Поки ні Байден, ні еліти не зробили суттєвих кроків у цьому напрямку. Мабуть, навіть навпаки, вони погіршують загальну ситуацію атаками проти Трампа, який зберігає свою популярність серед 75 мільйонів виборців, атаками на свободу слова, спробами залякати прихильників демократизації тощо. Програма Байдена теж може мати різні ускладнення. Він не вирішив проблему зростання американської і світової економіки. Його симпатії щодо перерозподілу багатства і загравання з соціалізмом тільки підсилюють поділ у країні. Його заходи щодо запобігання змін клімату, на мій погляд, неспроможні як з теоретичної, так із практичної точки зору. Головним у його вирішенні цієї проблеми є скорочення виробництва і споживання, а значить і трудової зайнятості населення. Це не сприятиме ні вирішенню проблеми клімату, ні вирішенню проблеми зростання. За всіма ознаками Байден буде продовжувати робити ставку на расову карту і на зміну культурних цінностей та спадщини Америки. Для американських патріотів це просто неприйнятно. Навіть серед чорного населення ці заходи не мають підтримки. Це всього лише деякі головні проблеми, які стоять перед Байденом. Політика, яку він проводитиме, значною мірою визначить наслідки кризи.

Я не думаю, що Україна буде відігравати велику роль в американській політиці найближчим і навіть не найближчим часом. Загальні проблеми, які стоять перед США, дуже серйозні і зажадають сил та часу. Причому ймовірність вирішення цих проблем залишається дуже невизначеною. Я думаю, що Україні і українцям залишається поки сподіватися тільки на себе».

Оксана ДУДАР