Щедрий вечір: традиції і звичаї святкування у різних регіонах України
18 січня православні та греко-католики святкують другий Святий вечір, який також називають і Щедрим вечором, або «Бабиним вечором».
Він пов’язаний із Хрещенням Христа у ріці Йордан та появою Святого Духа, що зійшов на Ісуса у вигляді голуба.
У храмах сьогодні відбуваються богослужіння з освяченням води - головний обряд свята. Вода, освячена в церкві, – вечірня вода вважається святішою, ніж з Водохреща, вона відганяє всяке лихо.
Традиційно, вечеряють з першою зіркою, як і в Святвечір на Різдво. Страви на столі мають бути пісними, але їх може не бути дванадцять. Головними залишалися кутя та узвар.
На святковий стіл намощують сіна, кладуть зубці часнику по кутах та застеляють все скатертиною, щоб зверху ставити пісні страви. Окрім страв, на стіл ставлять дідуха на покуття.
Господар з родиною приступав до окроплення дому свяченою водою. Всі були в чистому, святковому вбранні. Перед самою вечерею знову окроплювали хату свяченою водою та обкурювали зіллям. Далі господар замішував кутю (з маком, медовою ситою, горіхами), набирав її у ложку й, ставши перед вікном або на порозі, закликав мороз (бурю, вовка) куті їсти. Натомість просив не зашкодити людям, полям, посівам і худобі. В деяких регіонах при цьому приказували, звертаючись до злих сил: «… не дамо вам Святої вечері… будьте голодні, холодні, неприкаяні. Згиньте з голоду…». Звідси, вважається, й походить назва «Голодна кутя».
В інших регіонах України вважали, що на «Голодну кутю» подавати слід 12 пісних страв, та вже не запрошували святих душ, які, вважалося, знову повертаються на «той світ», а тому це й для них був голодний Святвечір.
Загалом же вважається, що в Богоявленську ніч небо відкривається, і чого в нього просили, те й збудеться, тому годилося зустрічати свято благоговійно з молитвами.
Традиції свята
У переддень Водохреща всі християни йдуть в церкву святити воду. Перед цим вони квітчають посуд — глечики, пляшки — різним оздобленням. Зазвичай це може бути «безсмертник» або сухі васильки — «щоб Бог милував від злої напасти».
Після освячення священником святої води, люди несуть її у свої домівки. Батькові ж прийнято брати посудину з свяченою водою і кропилом кропити усіх присутніх у хаті, примовляючи: «Дай, Боже, і на той рік діждатися».
Далі він іде кропити в сінях, у коморі та навколо хати. Іноді, — як де ведеться, — господар ще міг кропити тварин свяченою водою, промовляючи: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи». Молодший син також може брати в руки три пироги та йти вслід за батьком. Перший пиріг він залишає в сінях, другий — в коморі, а третій — надворі.
Існує також ще звичай малювати на дверях та вікнах хрестики, які були захистом для домівки та оберігали від нещасть. Колись у давнину такі хрестики робили із соломи, а згодом почали вирізати з паперу, потім малювали їх крейдою. Такі хрестики повинна була мастити господиня або старша дочка, щоби зберегти будинок від нечистої сили.
Зранку християнським сім’ям прийнято вмиватися просто водою (освячену не брали, щоб її не псувати і не виливати потім), особливо дівчатам, які додавали у воду монети, щоб бути красивими і багатими цілий рік. Після цього монети збирали і роздавали між усіма членами родини – вони вірили, що монети мають приносити удачу.
І починаючи з Водохреща 19 січня і аж до свята Стрітення Господнього 15 лютого, священники повинні відвідувати домівки парафіян і з молитвою благословення окроплювати оселі святою водою.
Особливості святкування у різних регіонах
На Поділлі перед Святим вечором батько бере освячену воду і кропить нею всю рідню, оселю і навіть худобу. Вода, освячена під час вечірньої служби, за повір’ям, має навіть більшу силу, ніж Йорданська. З цієї води перед Святою вечерею жінки замішують тісто на вареники.
На Наддніпрянщині батько також освячує оселю, але не звичайним кропилом з соломи, а особливим – з васильків. Протягом кроплення діти ходять за батьком, а старший син малює на дверях і вікнах хрест крейдою, щоб захиститись від нечистої сили.
На Галичині яскравим звичаєм є щедрування. Поки по всій Україні щедрують під час Щедрого вечора 13 січня, на Галичині – під час Голодної куті. Також традиційно перед вечерею уся родина молиться перед образом і лише після цього сідає за стіл.
На Київщині цікавою традицією є «розмова» з худобою. Вважається, що тварини на Святвечір можуть говорити, однак слухати їх не можна – лише розмовляти під час годівлі й дякувати за добру роботу в цьому році.
Другий Святвечір увібрав у себе багатовікові звичаї й традиції українського народу та став одним з найочікуваніших свят різдвяного циклу.
Голодна Кутя та Водохреща завершують святковий період, в ці дні востаннє звучать щедрівки та колядки, а люди потроху повертаються до звичайних домашніх справ.
Підготувала Тетяна ЯВОРСЬКА