Йосиф Сліпий: цікаві факти з життя патріарха

ІА Дивись.info вирішила нагадати цікаві факти з життя глави Української греко-католицької церкви.

Йосиф Коберницький-Дичковський народився у селі Заздрість на Тернопільщині. Дід його мaв сільськe прізвиськo «Сліпий»: зa лeгендoю, цей псeвдoнім пoхoдив від oднoгo з прeдків, якoгo 1709 рoку мoскoвити oсліпили зa тe, щo він вoювaв під Пoлтaвoю прoти цaря Пeтрa І нa боці гeтьмaнa Івaнa Мaзeпи тa швeдськoгo кoрoля Кaрлa XII.

Майбутній митрополит, навчаючись у Тернопільській гімназії, захоплювався філософією. Згодом він згадував, як «ревно плакав», коли читав Сократа.

Перша зустріч Йосифа Сліпого із Андреєм Шептицьким відбулась у гімназії під час візиту до школи митрополита. Хлопець співав у хорі і виділявся високим зростом (майже два метри) та красивим потужним басом.

Сліпий був різкою і категоричною людиною, сучасники пригадували, що тих, хто на його думку, не проявляв достатньо кмітливості, владика називав «гусячою головою».

1945 року Йосифа Сліпого заарештували вперше. Судові процеси над митрополитом відбувалися в 1953, 1957, 1962 pp. Були заслання до Новосибірська, Боїмів, Печори, Інти, Потьми в Мордовії. Сліпий був політв’язнем номер один у Радянському Союзі. Загалом Йосип Сліпий провів у таборах ГУЛАГу – 18 років, а вийшов на волю у 70-річному віці.

У ГУЛАГу владиці вдавалось проводити Служби Божі та висвячувати священиків, і навіть одного єпископа – Василя Величковського, який згодом очолив греко-католицьку церкву. Сліпий знав літургію напам’ять. Сестри надсилали йому родзинки, аби він робив вино для Богослужінь.

Визволенню митрополита сприяли політичні, культурні й релігійні діячі з усього світу. Микиту Хрущова, незважаючи на влаштовану ним грандіозну антирелігійну кампанію, вдалося переконати, що хоча б цю видатну людину потрібно звільнити. Справа зрушила з місця після того, як до першого секретаря звернулися президент США Джон Кеннеді та папа Іоанн XXIII (ініціатор II Ватиканського собору, реформатор світового католицизму). 1963 року владику було звільнено за умови негайного виїзду з СРСР

25 січня 1965 року Йосиф Сліпий, перший серед служителів української церкви, увійшов до священної колегії кардиналів католицької церкви; титул кардинала надав йому Папа Римський Павло VI. 1969 року. Синод УГКЦ ухвалив патріархальний устрій, 1975 року владика Йосиф був коронований титулом патріарха.

1977 року на «Трибуналі Сахарова» у Римі він звинуватив радянський режим: «Я – каторжник, я ношу сліди їхнього терору на моїм тілі... На нашій Батьківщині — Україні — вже майже 60 років народ зазнає важкого релігійного і національного переслідування... Я роблю це обвинувачення тут, перед історією і перед світом, щоб про несправедливість, кривду, топтання людських прав мого народу, яких ніхто не бачить чи не вірять, що таке діється, — почув з моїх уст цілий світ і знала історія».

Під час прийому Йосифа Сліпого на аудієнції Папа Римський Іван-Павло II, висловлюючи повагу, підвівся та сам підійшов його привітати, що йшло врозріз із протоколом.

Йосиф Сліпий помер у Римі 7 вересня 1984 року на 92-му році життя. 1992 року (століття від його дня народження) прах митрополита було перенесено зі собору святої Софії в Римі до крипти в соборі святого Юра у Львові.