Охоронці кордону: як у Кінологічному центрі готують службових собак (фото)

IMG_6211

Понад чотири сотні собак щороку вирушають служити на кордон після навчання у єдиному в Україні Кінологічному центрі Держприкордонслужби.

Одні – шукають наркотики, вибухівку, цигарки, інші – затримують порушників.

Щоби побачити, як вирощують і навчають чотирилапих охоронців кордону, ІА Дивись.info вирушила до Кінологічного навчального центру, що у Великих Мостах.

Сапфір та Чемпіон

Сам центр займає чималу площу практично у лісі. Навчальні, адміністративні корпуси, спортивні та тренувальні майданчики, розплідник зусібіч оточені соснами. Хоча того дня неабияк притискав мороз, та це ніяк не могло завадити навчанню.  На майданчику, посеред корпусів, двоє військовослужбовців зі своїми чотирилапими підопічними готуються до тренувань. З одного боку розкладені валізи і дорожні сумки, з іншого – спеціальні закриті колби.

Шукати наркотики і вибухівку будуть бельгійські вівчарки Сапфір та Чемпіон. Перший – випускник, нещодавно закінчив навчання, другий – тільки розпочинає опановувати майбутню «професію».

Тетяна Рижак.

«Цей різновид бельгійської вівчарки називається малінуа, – пояснює пресофіцер Кінологічного центру Тетяна Рижак. – Ця порода широко застосовується і досить добре себе проявляє в різних напрямках. Малінуа – універсальний собака. Вони можуть використовуватися як спеціальні, так і розшукові. Тобто шукати і затримувати порушників».

До служби на кордоні залучають собак різних порід: лабрадорів, спанієлів, німецьких і бельгійських вівчарок, фокстер’єрів, яхдтер’єрів, біглів, доберманів, ротвейлерів.

«Загалом близько 20 порід зустрічається на службі. Вівчарки охороняють «зелену ділянку» кордону, менші породи більше підходять для служби в пунктах пропуску», – веде далі Тетяна.

Тим часом Сапфір обнюхує щось на кшталт колб. Інструктор тримає собаку на повідку і по черзі рукою вказує на колби. Щойно Сапфір вловлює знайомий запах, вмить завмирає і вже не зрушить з місця, незважаючи на те, що кінолог показує на іншу колбу. Собака жодного разу не помилився, і як нагороду отримував свою улюблену іграшку.

Як пояснює пресофіцер, перше, що визначає чи собака має задатки службової – бажання шукати іграшку.

«Цуценят у такий спосіб перевіряють – щоб вони були активними, бігали за м’ячиком, валичком чи ганчірочкою. Якщо є така зацікавленість, то наступний етап – пошук своєї улюбленої іграшки. Спочатку собаки шукають свою улюблену іграшку, а згодом до неї додають запахові носії. За свою улюблену забавку вони готові будь-що робити. У кожного собаки своя реакція на знайдений предмет – хтось спокійно сидить, хтось лягає, а хтось гавкає. Головне – в кінці отримати свій улюблений предмет. М’ячик, до речі, найпоширеніша улюблена іграшка. Хоча було, що кінолог приїхав з собакою, в якого це був зайчик. Собака з ним з дитинства не розставався», – розповідає Тетяна.

Щойно Сапфір виконав на відмінно роботу, відразу ж почав тулитися мордочкою до кінолога, вимагаючи, аби його ще й погладили: мовляв, дивіться який я молодець.

Тим часом Чемпіон разом зі своєю інструкторкою готується до перевірки багажу. Це геть юний собака і він тільки розпочав навчання. Чемпіон теж жодного разу не помиляється, але, знайшовши потрібний предмет, накидається на валізу чи сумку і починає шкрябати. Від цієї звички його доведеться відучувати, бо навряд чи власникам багажу сподобається така бурхлива реакція. Як і Сапфір він теж вимагає уваги до своєї персони.

Тетяна пояснює, що надто бурхлива реакція собаки може бути наслідком того, що він недостатньо гуляв. Перед тим, як приступити до навчання, пес має бодай годину вибігатися, а така порода, як малінуа – навіть дві.

Як стати кінологом

До навчання собаки приступають приблизно у 8-місячному віці. Головне – щоб тварина мала робочі якості.

«Якщо собаки з нашого розплідника, то вони змалку перевірені. А якщо військовослужбовці самі собі купують псів, то їх тестують тут. Зараз саме триває процес перевірки робочих якостей. Собаку можна купити будь-де.

Багато залежить від родословної. Якщо батьки були активні, використовувалися на службі, то дуже висока ймовірність, що їхнє потомство теж буде придатним для служби. А якщо тварина куплена з рук, то в неї може не бути необхідних робочих якостей. Це геть не залежить від породи», – пояснює Тетяна Рижак.

Більшість кінологів центру – це контрактники, але є й строковики.

«Коли відбувається призов на строкову службу в ДПСУ, у наш центр на місяць присилають строковиків, щоби вони пройшли первинну підготовку. А вже з їхнього числа відбирають тих, хто захоче продовжити свій півторарічний термін служби кінологом. Центр їх забезпечує собаками, і вони тут навчаються три місяці», – розповідає пресофіцер.

І додає, що кінологами стають тільки за бажанням, адже собака – це велика відповідальність, а тим паче строковики несуть службу на зелених ділянках кордону, де застосовують розшукових собак, а це великі породи – німецькі, бельгійські вівчарки.

«Якщо хлопці виявляють бажання і набирається група, то їх протягом трьох місяців готують у центрі – вчать комунікувати з собаками. Бо що таке розшуковий собака? Він бачить порушника, йому дають команду «фас» і він біжить затримувати. Солдат має знати, як собаку забрати, заспокоїти, зробити так, аби він слухався», – розповідає Тетяна.

Серед військовослужбовців-кінологів десь 20-30% дівчат. А ось у розпліднику з найменшими чотирилапими працюють практично лише дівчата, адже тут треба виявляти більше любові та ласки, а хлопцям це менш притаманно. Поміж себе розплідник військовослужбовці називають дитячим садком.

Зараз початок року. Заняття тільки почалися з вивчення теорії. До практики ще тижні два-три. Теорія включає прикордонні дисципліни і все, що стосується кінології – теорія і практика дресирування службових собак, основи ветеринарної медицини.

«Тобто те, що має знати людина про свого собаку, аби розуміти його – темперамент, стан здоров’я тощо. Спочатку теоретично вивчають, як подавати команди – сидіти, лежати, до мене… А потім усе це закріплюється на практиці», – розповідає Тетяна Рижак.

Після навчання собаки заступають на службу на кордоні. На «пенсію» вони виходять здебільшого у восьмирічному віці.

«Але зазвичай, коли собаці виповнюється 8, перевіряють її робочі якості. Якщо вона досить активна, жвава, добре шукає, то комісія може продовжити цей термін на рік, а то й на два. Державні собаки закінчення служби йдуть на охорону – на підприємства тощо. Можуть залишитися в центрі на охороні об’єктів. А якщо собака належить кінологу, то він його забирає додому», – пояснює Тетяна Рижак.

Милі і небезпечні

Тим часом продемонструвати свої неабиякі навики готуються розшукові собаки Бостон і Барс. Такі пси служать на зелених ділянках кордону і їхні завдання виявляти та затримувати порушників.

Двоє курсантів одягають дрескостюми.

«Кожен кінолог має пройти через це – не тільки пускати собаку, а й відчути, як це, коли вона біжить і хапає тебе зубами. Розшукових вчать затримувати, переслідувати, йти слідом порушника за межами пунктів пропуску, тобто на зелених ділянках кордону», – розповідає далі Тетяна.

Поки говоримо, дуже милі, на перший погляд, Бостон і Барс, вже наздоганяють «порушника». Мертвою хваткою вони хапають його за рукав. Мить – і хлопець долілиць лежить у снігу. Інструктор голосно наказує відпустити «жертву». Ще хвилина і «небезпечна зброя» знову спокійна й очікує на винагороду. Бостон і Барс так само вимагають, аби їх похвалили та погладили за хорошу роботу.

Після демонстрації бойових навичок кінолог просить собаку показати «зайчика». І той, який щойно намертво схопив свою «жертву», чемно сів, схрестив лапки і схилив голову з абсолютно невинним виглядом, неначе зайчик.

Від серйозних ушкоджень хлопців, яким доводиться виконувати роль «жертв», рятують дрескостюми, але часто все одно на тілі залишаються синці.

З дитинства на службі

Ще один чи не найцікавіший пункт нашої екскурсії Центром – розплідник. Саме тут народжуються майбутні охоронці кордону. Дорогою до розплідника минаємо літній клас, де у теплу пору навчаються курсанти.

«Ось імітація ділянки кордону, – показує Тетяна Рижак, – спостережна вежа, прикордонні стовпи. Тут контрольно-слідова смуга. На ній прокладають сліди і вчать курсантів визначати за ними напрямок руху порушника, яким чином порушник пересувався чи не використовувалися якісь хитрощі на кшталт копит тощо».

Олександр Котвінський.

Дорогою зустрічаємо заступника начальника відділу відтворення собак Олександра Котвінського, який розповів, що головне завдання розплідника – забезпечити Держприкордонслужбу цуценятами, які згодом нестимуть службу на кордоні. Щороку це приблизно 60 цуценят. Водночас відділ відтворення собак також закуповує тварин віком від 4 місяців.

Біля розплідника є тренувальна смуга для собак-підлітків, трохи далі – для найменших, двомісячних, де їх вчать не боятися висоти і долати свої найперші перешкоди.

Зараз геть маленьких у розпліднику немає, найменшим – 4-5 місяців. На територію заходити не можна – карантин. На тренувальну смугу троє дівчат виводять своїх підопічних – це малінуа і дві німецькі вівчарки – одна зонарно-сірого окрасу, інша чорна. У кожного з них своя улюблена іграшка: в одного – м’ячик, в іншого – валик, а в третього – ганчірочка. Вчити шукати, наприклад, вибухівку, можна починати з 7 місяців, а розшукових – лише з 8-ми. До того віку собаки залишаються у розпліднику. Це ніби молодша кінологічна школа.

Катерина Миронощенко.

Катерина Миронощенко – начальник лабораторії генетики у відділі відтворення собак.

«Ми займаємося відтворенням малінуа, німецької вівчарки (зонарно-сіра, чорна, чепрачна), голландської вівчарки. Зараз у нас більше розшуково-пошуковий напрямок. Тобто це собаки, які служать на зеленому кордоні. До двох місяців цуценята перебувають у групі вирощування цуценят. Там вони проходять різні тестування. У два місяці ми вже можемо сказати, яка генетика передалася цуцику, що йому більш цікаве – м’ячик чи валик. Тоді ми вже розуміємо чи собака йде на спеціальну підготовку, чи на розшукову. У чотири місяці вони переходять у стройову групу, де інструктори вже займаються з ними за напрямками. Це дуже мінімальна підготовка. А у 8 місяців ми вже можемо передавати їх на курс навчання», – розповідає Катерина.

Розведення службових собак з відповідними якостями – справа вкрай складна.

«Ми відбираємо племінне поголів’я, визначаємо, коли собака буде тічкувати, підбираємо їй пару, в’яжемо, визначаємо день, коли це будемо робити. На 40-ий день робимо УЗД-дослідження. Є пологове приміщення», – пояснює генетик.

Зізнається, що у собак все, як у людей – бувають легкі пологи, а трапляються ускладнення. Коли наближається час народжувати треба бути на вахті постійно.

«Бувають складні пологи – і кесарів розтин, і треба стимулювати. Ідеальна племінна собака, коли пологи відбуваються швидко. Після першого цуцика другий народжується за 20 хвилин, далі третій і так далі. А буває, що троє народилися, а четвертий застряг. Тоді вже треба допомагати», – веде далі Катерина Миронощенко.

Після цього у розпліднику визначаються, як годувати цуценят, оглядають чи не мають вони якихось генетичних вад – прибулих пальчиків, неправильного прикусу тощо. Потім цуценят вакцинують і ставлять на забезпечення. У два місяці проводять тест за Кемпбеллом.

Вільям Кемпбелл – американський зоопсихолог, який присвятив більшу частину своїх досліджень взаєминам собаки і її господаря. У 1975 році він видав книгу «Behavior Problem in Dogs» (Проблеми поведінки собак).

За допомогою тесту можна з'ясувати, наскільки собака довірлива до людей і яка у неї схильність до послуху.

«Наприклад, цуцика тримають на руках і дивляться на його лапки, якщо вони рівно, він не виявляє жодного спротиву – у нього флегматичний характер і для розшукової служби він не підійде, а лише для спеціальної. Якщо ж собака на висоті активно веде себе, то навпаки – для розшуку», – пояснює генетик Катерина.

Водночас дуже рідко, але все ж трапляється, що у собаки немає якостей, потрібних  для несення служби на кордоні. Таких собак вибраковують.

«Засідає комісія. Я як генетик досліджую, чому так сталося, від кого з батьків були передані негативні якості. Якщо собака вибраковується, то ми можемо передавати її на державні чи комунальні підприємства для охорони. Все це врегульовано законодавством», – розповідає фахівець.

Собака у плем’я ставиться з 18 місяців. Для племінного поголів’я є свій раціон – каша з м’ясом двічі на день, о 8 та 16 годині. А стройові собаки їдять сухий корм.

«Коли собака вже годує, то вона отримує додаткове харчування – молоко, яйця. Тобто племінні на натуральному харчуванні. Також взимку варимо для них чай з малини. Це корисно. Ветеринари вітамінізують, глистують, вакцинують тварин», – ділиться Катерина Миронощенко.

Ветеринарна клініка має сучасне обладнання, якому можуть позаздрити навіть у деяких клініках для людей.

«У собак є такі ж хвороби, як і в людей. Лікування теж схоже. Звісно, є своя специфіка. Тварини люблять, щоб за часом у них все було точно – годування, гуляння. Зараз до ветеринарів часто ходять – у когось горло червоне, в когось ще щось», – додає генетик.

22 січня у розпліднику ощенилася малінуа. У неї народилося 6 цуценят. 10 днів до новоспеченої матусі ходити не можна. Після цього – вакцинація, цуценят починають підгодовувати кашкою.

«Торік ми випустили 430 службових собак. Вони пішли служити на кордон. Кінологічний центр – єдиний для Держприкордонслужби в Україні. Але ми можемо надавати послуги і для інших правоохоронних органів. До нас досить часто звертаються. Торік ми готували військовослужбовців для Управління державної охорони України. Тобто ці собаки охороняють перших осіб держави. Готували собак для КОРДу. Йдеться про штурмових собак. Такі також є в СБУ. Їх не лякають постріли, вибухи», – розповідає Тетяна Рижак.

Є у Центрі і щось на кшталт міні-музею. Тут є фото собак, яких відзначали за відмінну службу, зразки матеріалів, з якими вони працюють, іграшки і навіть черевички…

До речі, до Кінологічного центру можуть звертатися й приватні особи – укладати договір на підготовку собак. Але на таке рідко погоджуються, адже люди думають, що віддадуть собаку, а потім її заберуть вже як підготовленого охоронця. Та річ у тім, що собака слухає того, хто давав їй команди, вчив. А господарі не завжди готові залишатися у Центрі і разом зі своїми чотирилапими друзями гризти граніт кінологічної науки.

Оксана ДУДАР

Фото Микити ПЕЧЕНИКА

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: