У Львові, в музеї історії релігії, покажуть незвичну виставку

У п’ятницю, 12 лютого, у Львівському музеї історії релігії, що є на площі Музейній,1, презентують виставку «Вікно в інший світ. Цаклі з колекції Львівського музею історії релігії».

Про це повідомили в департаменті з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА.

Захід розпочнеться завтра о 16.00 годині. Виставку можна переглянути упродовж місяця.

На цаклях зображали Будд, святих, божества, демонів, а також атрибути й символи, щоб краще розуміти певний ритуал або ж цикл вчень. Головним принципом «карточок для посвят» є закон: одна картинка – одне зображення божества чи символу.

На виставці у Львівському музеї історії релігії представлять 64 зображення іконок-карток. Роботи зберігаються у групах «Живопис», «Графіка». Їх датують періодомXIX-XX століть.

Середні розміри – 6 х7 см. Значну частину малюнків передав на постійне зберігання до Музею патріарх українського і львівського колекціонерства Іван Гречко. Серед них – «Дарування білим слоном чаші з ліками», «Зерна гірчиці – сприятлива субстанція», «Сім скарбів Чакравартіна», «Дарування богинею ліків», інші.

Організатори мали на меті ознайомити з історією, різноманітністю й технологією тибетського живопису, розкрити значення цаклів у давньому виді мистецтва індійської культури.

Відомо, що для ритуальної посвяти чи поховального обряду художники готували від десяти до сотні таких буддійських карточок. Цаклі використовували при будівництві монастиря, для перенесення вівтаря, вони замінювали ритуальні об’єкти, які важко створити. Їх носили як обереги на шиї у спеціальних молитовних коробочках – гау.

Цаклі слугували опорою вірянину на шляху до вдосконалення, були для нього помічниками і захисниками у повсякденному житті. Найбільше їх застосовували у тибетському живописі, а згодом у живописі Монголії, Бурятії.

Довідка

Цаклі («карточки для посвят») – мініатюрні прямокутні зображення виконані на полотні, картоні, тонких листках гімалайської слюди мінеральними фарбами, аквареллю. Іноді такі малюнки вирізали на дощечках, а потім друкували на папері чи тканині.