дивись.info

День спонтанного прояву добра: три історії, які доводять, чому це важливо

День спонтанного прояву добра: три історії, які доводять, чому це важливо

Сьогодні, 17 лютого, у всьому світі 26-ий рік поспіль відзначають День спонтанного прояву доброти.

Це свято запровадили в американському місті Денвері 1995 року. З кожним роком ця хвиля підкорювала все більше і більше людей та огорнула цілий світ.

Світові дослідження доводять, що добрі справи мають безліч переваг для психічного та фізичного здоров’я. Простими словами, приносять нам задоволення та почуття наповненості або ж, якщо говорити по-науковому, підвищують рівень серотоніну та дофаміну (речовини у людському мозку, які передають емоційну реакцію і дозволяють відчувати задоволення і не відчувати біль — ред.) зменшують тривожність і  стрес.

Взагалі, що таке добро?

У визначеннях йдеться про те, що це категорія етики, згідно з якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Окрім цього, добро окреслюють як благо. До слова, в більшості культур вважається, що добро — це акт виявлення турботи до близьких чи незнайомців без наміру отримати щось у відповідь.

Для багатьох добрі вчинки є каталізатором їхнього життєвого шляху. У світі навіть існує Інститут доброти, що є на факультеті соціології Лос-Анджелеського університету. Там кажуть, що їхня мета — це надихати лідерів і працювати із населенням.

Його започаткували на гроші Фонду Бедарі, заснованого філантропами Дженніфер та Мет’ю Харріс, які пожертвували на цей проєкт 20 млн доларів. Окрім цього, вони вважають, що в цьому є велика необхідність, бо варто дослідити, чому в сучасному світі добра все меншає, і побудувати міст між наукою і духовним світом.

Інститут займається вивченням того, як добро поширюється між людьми. Також соціологи аналізують, як черствих людей переконати бути добрішими. Натомість
психологи досліджують, як доброта може поліпшити настрій і зменшити симптоми депресії.

 ІА Дивись.info розпитала своїх читачів, що для них означає добро.

Добро — це просто так

Марія у студентські роки багато часу присвячувала волонтерству та взагалі каже, що добро — це частина її життя.

Дівчина ділиться, що навіть волонтерство — не є основою, все залежить від самої людини та від її внутрішнього прагнення робити хороші вчинки.

«Справжній вияв добра в кожному дні, коли ти пропускаєш пішохода, або тримаєш комусь ліфт, коли втомлений повертаєшся з роботи, але поступаєшся місцем в транспорті, як би це банально не звучало. Але головне, що ти не очікуєш нічого навзаєм і не думаєш, про власну вигоду. Не всі волонтери, на жаль, можуть цим похвалитись. Але є і ті, хто справді кайфують від безкорисливої праці, і ті, хто навіть не помічають, але роблять чимало добрих справ щодня», – розповідає Марія.

Добро, що вертається сторицею

Ольга Федорівна, якій зараз 79 років згадує, що за її життя траплялось по-різному, на її шляху зустрічались різні люди, та в ньому було багато добра.

«Коли мені було три роки я досі пам’ятаю, як ми з батьками ховались у погребах під час війни і коли до нас прийшов військовий, аби всіх знищити, він навпаки нас врятував: сказав, де сховатися та перечекати. Цього я не забуду ніколи», – ділиться жінка.

Вона також розповідає, що добрих людей не тяжко розгледіти і вони є всюди та каже, що якось ледь не поплатилась власним життям за добро.

«Будь-які історії, на жаль, є суперечливими. Одного разу, коли я сиділи з онуками сама вдома, до помешкання постукав чоловік з проханням допомогти фінансово. Тоді у нас самих бракувало грошей, тому я запропонувала йому пообідати, бо, дивлюсь, з дороги, втомлений і спраглий. Після того, як я нагодувала чоловіка і заходилась відпроваджувати його, той витягнув ніж і змусив шукати гроші, інакше — вб’є. На щастя, додому повернулась донька і все закінчилось добре», – додає пані Ольга.

Вона каже, що не тримає зла на незнайомця, а навпаки сподівається, що в його житті все зараз гаразд.

Це ще один приклад того, що справжній прояв добра — це безкорисливі ініціативи.

Добро — це щастя інших

Олегу зараз 25 років. Він каже нам, що до повноліття не вважав за потрібне допомагати іншим чи навіть сказати просто так добре слово.

«Ну, а навіщо? Якщо мене ніхто про це не просить, я й не планую це робити. Думаю, від того карма не почорніє, хоч і не наповниться», – думав раніше хлопець.

Однак так тривало до певної ситуації.

«Знаю, що звучить дуже дико, але відтепер я вірю в долю, точніше в людей, які її змінюють. Якось взимку я заблукав у горах. Вийшло досить дивно, бо відлучився від компанії буквально на 3 хвилини і зрозумів, що просто загубився. Тоді не так рясно снігопадило, як сьогодні, та все ж мені, як людині, котра вперше пішла в гірський похід, стало не на жарт страшно», – веде далі Олег.

Хлопець говорить, що в паніці не знав, як діяти, та на шляху зустрів чоловіка, який теж забулукав і вже, як виявилось згодом, рухався у правильному напрямку.

«Мій тодішній подив просто неможливо описати. Уявіть, цей чоловік справді врятував мені життя. Виявилось, що він з десяток років ходить у походи, тому для нього заблукати не так вже й страшно. Ми разом шукали порятунок здавалось би вічність, та під вечір повернулись до села. Як так — загадка, але це невимовне щастя, що ми зустрілись і це для мене найбільший вияв добра, можливо, хоч і не в прямому контексті», – розповідає Олег.

Та найважливіше сталось потім. Хлопець вирішив, що це був хороший поштовх до змін у житті. «Після того я, ніби на крилах, почав робити приємні дрібниці близьким просто так, а ткож незнайомцям. Для мене зараз кайф – це коли я бачу посмішку незнайомої дівчини, коли на виході з тролейбуса я просто віддаю їй свій квиток, аби вона теж ним скористалась і не витрачала зайві гроші. Тому безумовно, для мене добро — це щастя інших».

Ви також можете робити добро сьогодні впродовж дня або взяти за добру традицію — робити добро щоденно, бо це, безумовно, хороша інвестиція в самого себе.

Мар’яна КОВАЛЕНКО

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.