дивись.info

Монетизацію пільг: як навести лад з перевезеннями

Монетизацію пільг: як навести лад з перевезеннями
Фото з архіву.

Колонка Святослава Товстиги, радника міністра інфраструктури України 2017-2019 рр., засновника громадської організації «За якісний транспорт».

В Україні вдруге намагаються врегулювати соціальну несправедливість із пільговими перевезеннями на транспорті через виплату коштів пільговикам. В цій колонці ви зможете ознайомитись ситуацією із законодавством, неврегульованими ризиками, розрахунками, скільки може отримати пільговик у Львові, а також чому монетизація може відбутись лишень цілісно.

У будь-якій країні завжди є найвразливіші соціальні групи, які потребують підвищеної уваги з боку суспільства та держави. Практика розвинених країн свідчить, що захист соціально вразливого населення повинен бути пріоритетним напрямком соціальної політики держави. Серед основних заходів соціального захисту переважне місце належить пільгам, які передбачено законодавством. За допомогою пільг здійснюється диференціація категорій осіб, яким надається особливий статус (професійний або соціальний). За сферою суспільного життя пільги поділяють на трудові, податкові, транспортні, житлові, у сфері охорони здоров’я, освіти тощо

Тому, щоби врегулювати питання пільги в транспорті і привести її до цивілізованого зразка,  Міністерство соціальної політики України розробило і провело обговорення нового проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг з оплати проїзду окремим категоріям громадян у готівковій формі». Метою постанови є затвердження порядку надання пільг з оплати проїзду на всіх видах міського, приміського та міжміського транспорту окремим категоріям громадян у готівковій формі (монетизація).

Слід зазначити, що монетизація пільг на транспорті матиме низку позитивних наслідків для одержувачів пільг, галузі транспорту та бюджетного процесу загалом:

  1. Прозорість системи соціальної допомоги, прозорість використання бюджетних коштів, встановлення фінансової відповідальності органів місцевого рівня за неконтрольованим збільшенням пільг, ліквідація ґрунту для корупції (шляхом модернізації механізму реалізації соціальних функцій – фінансування споживача, а не виробника).
  2. Безадресна система надання соціальних пільг є несправедливою: особи з обмеженою мобільністю, а також пільговики залежно від місця свого проживання (у віддаленому населеному пункті без розвиненої транспортної інфраструктури), мають різні можливості скористатися своїми пільгами на проїзд. При виплаті однакової суми грошової компенсації досягається соціальна справедливість – рівномірність доступу всіх пільговиків до пільг.
  3. Монетизація пільг покращить фінансовий стан транспортних підприємств, приведе до ліквідації дискримінаційних умов роботи для галузі пасажирського транспорту; відпаде необхідність контролю перевізниками достовірності посвідчень пільговиків (переважна більшість з яких взагалі не має жодного ступеня захисту, що сприяє підробці та шахрайству).
  4. Монетизація пільг сприятиме економному споживанню транспортних послуг, тобто зменшить кількість поїздок пільговиків без потреби. Як відомо, пільговики можуть їздити міським і приміським транспортом скільки завгодно разів щодня.

Монетизація пільг передбачає грошові виплати всім пільговикам, навіть тим, що не мали і не мають можливості користуватися безплатними перевезеннями. Тому при реалізації монетизації транспортних пільг слід очікувати збільшення бюджетних витрат у зв’язку з великою кількістю існуючих пільгових категорій.

Законом України від 20 грудня 2016 року № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», який набрав чинності 01 січня 2017 року було передбачено, що компенсація витрат автотранспортним підприємствам, які здійснюють перевезення пасажирів, забезпечується за рахунок коштів місцевих бюджетів у даному випадку це мають робити територіальні громади.

Якщо хтось не пам’ятає, то хочу нагати, що впровадження монетизації пільг на автомобільному пасажирському транспорті було прийняте в 2018 році постановою №196 «Про встановлення державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування» та №197 «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», що визначали механізм надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських (крім залізничного та річкового транспорту) та міжміських маршрутах. Однак 24 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/6434/18 вищевказані постанови було визнано протиправними та нечинними. Ухвалою Верховного Суду України від 20.11.2019 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі № 826/6434/18 залишено без задоволення. Відтак, розмір та порядок надання пільг на проїзд у готівковій формі наразі фактично не затверджені. Тому, щоби врегулювати цю ситуацію, було розроблено новий порядок грошової компенсації пільговим групам населення, який обговрювався на сайті Міністерства соціальної політики України.

Фактично цей проєкт постанови щодо порядку компенсації:

  • врегульовує питання застосування Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами) при наданні пільг з оплати проїзду в готівковій формі;
  • надання доступу органам місцевого самоврядування до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для здійснення готівкової виплати особам, які мають право на пільги з оплати проїзду.

Монетизація пільг передбачає перетворення зобов’язань держави у кошти для особи-пільговика замість безкоштовних чи дешевих послуг. Механізм монетизації пільг полягає в адресному перерахування коштів кожному пільговику, якими він зможе розрахуватися за отримані транспортні послуги на загальних підставах.

На думку Асоціації міст України (далі АМУ), монетизація пільг на проїзд можлива лише в тому випадку, якщо органи місцевого самоврядування отримають право самостійно встановлювати зазначену пільгу на проїзд та обсяг її надання або держава забезпечить фінансування зазначеної пільги за рахунок коштів Державного бюджету. Також вони зазначають,  що монетизація пільг на проїзд неможлива без скасування урядових постанов від 17.05.1993 р. №354 та від 16.08.1994 р. №555, які фіктивно гарантують безплатний проїзд пенсіонерам та особам з інвалідністю 3 групи. Зазначені постанови суперечать ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої виключно законами України визначаються пільги на оплату транспортних послуг.

У порівнянні з попереднім порядком, який скасований, в цьому проєкті не зазначено кількість поїздок, які мають в обов’язковому порядку органи місцевого самоврядування компенсовувати. А це означає, що органи місцевого самоврядування в територіальних  громадах на власний розсуд і фінансові можливості визначають розмір грошової компенсації пільговим категоріям за проїзд у громадському транспорті.

Давайте трішки фактажу щодо кількості пільговиків у Львові. За офіційними розрахунками, при впровадженні «е-квитка» за 2017-2018 рр. ми щодня маємо 506788 пасажирів громадського транспорту, з яких:

  • 272965 пасажирів, які оплачують повну вартість проїзду, що становить 54% від всіх пасажирів;
  • решта 233823 є пільговиками, що становить 46% від всіх пасажирів.

Щодо пільгових категорій у місті Львові, то ми маємо наступну картину:

  • 93800 пасажирів є пільговиками, які прописані у Львові;
  • 140023 пасажири є учнями і студентами, із них:

77643 є учнями шкіл, ліцеїв, гімназій;

11347 є учнями професійних технічних училищ;

51033 є студентами ВНЗ;

Згідно з розрахунками Управління соціального захисту населення Львова, на 2020 рік ми маємо:

  • Осіб із інвалідністю внаслідок війни – 11059;
  • Осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС – 1961;
  • Ветерани (органів внутрішніх справ, військової служби, пожежної служби) – 3627 особа;
  • Батьки загиблих військовослужбовців – 83;
  • Реабілітовані – 106 осіб;
  • Діти з багатодітних сімей – 7026;
  • Діти з інвалідністю – 2172;
  • Осіб з інвалідністю внаслідок захворювання – 217;
  • Осіб з інвалідністю по зору – 1035;
  • Осіб з інвалідністю 1-ої групи – 1651;
  • Осіб з інвалідністю 2-ої групи – 7387;
  • Осіб з інвалідністю 3-ої групи – 10648;
  • Жертви нацистських переслідування – 8 осіб;
  • Пенсіонери за віком – 93307 осіб.

Сумарна кількість пільговиків, згідно з даними управління соціального захисту населення, – 140286 осіб.

Без урахування пенсіонерів за віком – 46976 осіб.

Із розрахунку 2017-2018 року, який робився при розробці «е-квитка» й аналізу кількості пільгових категорій, ми бачимо, що не всі категорії користуються правом пільгового проїзду.

Окрім цього, є ще категорія, яка користується правом пільгового проїзду – це учасники АТО/ООС, згідно з даними сайту АрміяІнформ, у Львові є понад 6930 учасників.

Щодо права на пільговий проїзд категорії «пенсіонери за віком», то хочу зазначити, що 5 жовтня 2000 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальні державні стандарти та державні гарантії» (надалі Закон), яким передбачено, що право на пільговий проїзд мають ті пільгові категорії, які визначені виключно законами України. Пільговий проїзд для пенсіонерів за віком в міських та приміських маршрутах введено постановою Кабінету Міністрів України №354, прийнятою ще в 1993 році (до прийняття Закону), яка на сьогодні суперечить вимогам Закону. Згідно із Законом, Кабінету Міністрів України було доручено у шестимісячний строк подати проєкти законів України щодо встановлення державних соціальних гарантій; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом (зокрема, скасувати постанову від 17.05.1993  №354 щодо безоплатного проїзду пенсіонерів); розробити та затвердити державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, що не було зроблено. Тому ми маємо правову колізію щодо пільгового проїзду соціальної категорії населення: пенсіонери за віком, яких у Львові є понад 93307 осіб і цю правову колізію на власний розсуд мають врегульовувати органи місцевого самоврядування.

На компенсацію перевізникам Львова на 2021 рік за перевезення пільговиків у бюджеті передбачено 289 млн 502 тис. грн. Із них 203 млн – на відшкодування за пільгові перевезення ЛКП «Львівлектротранс» і 85,8 млн – на відшкодування за надання послуги з пільгового проїзду на автобусних маршрутах загального користування. Тому давайте проаналізуємо, скільки коштів можуть отримати громадяни, що мають право пільгового проїзду, згідно з законодавством України. Із 203 млн передбачено, що 5,2 млн йде на відшкодування пільгового проїзду студентів. Тому ми можемо в 2021 році максимум залучити на грошову компенсацію  286,5 млн у Львові. Із 140286 осіб є велике дублювання в межах категорії пенсіонери та інші категорії населення, передбачені ЗУ. Тому реальних пільговиків є набагато менше. Із урахуванням того, що додалися нові населені пункти територіальної громади, то кількість пільговиків для розрахунку беремо 10 тисяч, а також ми маємо врахувати учасників АТО – 6930. Беремо для розрахунків 7000 осіб. 284 млн 302 тис ділимо на загальну кількість (137 тис осіб) і виходить 2075 грн на рік кожному пільговику. Якщо ж не враховувати пенсіонерів за віком, то отримаємо 63979 осіб-пільговиків, а сума компенсації – 4443 грн на рік.

Вважаю, що краще роздати кожному пільговику 2075-4443 грн на рік замість неконтрольованої роздачі цих коштів перевізникам. Також не потрібно забувати, що не всі пільговики користуються пільговим правом на безкоштовний проїзд, тому компенсація коштами – це ідеальний варіант зрівнювання всіх пільговиків між собою. На мою думку, наше місто має бути прикладом цивілізованого підходу до вирішення проблеми із пільговими перевезеннями і перейти на пряму фінансову компенсацію людям за право пільгового проїзду.

Якщо розглядати інші територіальні громади Львівської області, то ми маємо ситуацію дуже складну, бо багато ОТГ на 2020 рік не передбачили кошти, серед них: Новострілищанська, Магерівська, Жовтанецька, Кам’янко-Бузька, Зимноводівська, Підберізцівська, Лопатинська, Радехівська, Вільшаницька, Дублянська, Новокалинівська, Славська, Великомостівська, Нижанковецька, Новоміська, а також міста Моршин і Новий Розділ.

Така ситуація, коли одні передбачають кошти на пільговий проїзд, інші – на монетизацію, а треті не передбачають взагалі коштів, може призвести до критичної ситуації на обласних маршрут і зростання соціальної напруги.

У колонці використано матеріали Європейського інформаційно-дослідницький центру, НУ «Львівська політехніка», ЛКП «Львівавтодор», Управління соціального захисту населення ЛМР.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.