Сьогодні уродини Духовного батька українців Любомира Гузара

ІА Дивись.info розповідає про його життєвий шлях, що обірвався сім років тому через тяжку недугу.

Той, хто завжди закликав творити добро

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові. Прадідом Любомира був отець Дмитро Гузар — священник УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомого за пседонімом Василь Лукич).

Коли хлопчику було 10 років, сім'я емігрувала до Австрії. Любомир продовжив навчання в українській гімназії у місті Зальцбург. Уже в такому ранньому віці він зробив непростий вибір щодо духовної стезі. Згодом, через п'ять років, родина переїжджає до США. Там хлопець закінчує середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді штат Коннектикут.

Тут він був пластуном і належав до куреня «Червона калина», де його називали братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа. Також Гузар був капеланом молодечих таборів Спілки Української Молоді (СУМ) в американському Елленвілі, штат Нью-Йорк.

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958 як вихованець Великої духовної семінарії святого Йосафата здобув ліценціат богослов’я.

З 30 березня 1958 року владика Амвросій Сенишин висвятив 25-річного Любомира Гузара на священника для праці в Стемфордській єпархії. Там він продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь магістра.

Згодом 36-річний Любомир переїжджає до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972. Того ж року, 1969-го, вступив у монастир св. Теодора Студита у Ґроттаферрата в Італії.

2 квітня 1977 в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима Верховний архієпископ Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на єпископа без згоди Римського архієрея (тому аж до 1996 не діяв як єпископ). У 1978 патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі Студійського уставу за межами України.

У 1984-1991 Гузар — протосинкел Львівської архієпархії в Римі.

На Батьківщину Любомир Гузар повернувся після проголошення Незалежності України, провівши в еміграції 46 років. Він став першим предстоятелем греко-католиків, обраним спеціальним синодом єпископів після виходу церкви з підпілля.

Єпископ Гузар після повернення з довготривалої еміграції зі США мешкав у передмісті Львова – селі Зимна Вода. У 2002 році він прийняв українське громадянство.

У серпні 2005 року Гузар офіційно змінив свій титул на «Верховний архієпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який на той час був центром греко-католицької церкви. Останні роки життя він проживав у селі Княжичі, що на Київщині. Туди ледь не щодня приїжджали люди за порадою чи просто, аби поспілкуватись із ним.

Він став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу у 2011 році.

Помер єпископ після тривалої хвороби на 85-му році життя 31 травня 2017 року. Відомо, що Гузар хворів на цукровий діабет.

Завжди вболівав за молоде покоління

За рік до смерті Любомир Гузар презентував у Києві книгу «Де скарб Твій…». До слова, це його четверта книга і, незважаючи на те, що Блаженніший втратив зір і не міг писати власноруч, він надиктовував тексти, що також виходили як колонки в українських виданнях.

У книзі владика відповідає на запитання підприємців на завжди актуальні теми моралі та цінностей в особистому житті, у бізнесі, загалом у державі та суспільстві.

«Багатим треба вміти бути… Люди, які хизуються своїм багатством, – це люди дуже сумнівної вартості. Кожен мусить виробити свій ідеал, яким він хоче бути: чи хоче блистіти своїми діамантами, чи хоче блистіти своїми чеснотами… Робіть те, що робите, добре і чесно, Україна потребує багатих і чесних людей», – звертається до підприємців Блаженніший Любомир.

З його слів, дуже важливо, щоб імідж чесного і доброго підприємця був популярним серед молоді, щоби молоді люди мали переконання, що бути бізнесменом – це не лише чесний, а й почесний шлях життя, і щоб вони хотіли бути бізнесменами не тільки заради грошей, а й щоб отримувати задоволення від роботи.

П'ятірка важливих висловів Любомира Гузара

• Релігія — це не знання про Бога. Релігія — це зустріч із Богом. Така зустріч може бути лише особиста. Чи може бути справжньою зустріч в Інтернеті чи, скажімо, по телефону? Ні. Зустріч — це коли особи зустрічаються фізично, особисто. З Господом Богом все так само. Спілкування з Ним не має бути механічним, масовим.
• Ми маємо віддавати – давати у світ добро, милосердя, любов. Я бачу кожну професію як служіння. Лікар, вчитель, письменник, робітник і навіть політик – то служіння іншим. Тільки тоді, коли ми віддаємо, стаємо багатшими. Треба формувати в людях розуміння служіння.
• Єдність — це теж є дар Божий. Та здається мені, що всі бажають його прийняти на власних умовах. Ніхто не хоче мінятися, кажуть — нехай цілий світ зміниться, але не примушуйте мінятися мене.
• Ви дуже сильні, якщо бажаєте добра, якщо стараєтеся, якщо гуртуєтеся, якщо намагаєтеся спільно творити добро, жити чесно, жити творчо.
• Господь створив нас вільними. Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільним — це означає бути відповідальним. Ми говоримо про свободу, тішимося свободою, бажаємо свободи, підкреслюємо своє бажання свободи, але насправді боїмося її.