У Львові показали світлину Лесі Українки, яку ніхто раніше не бачив (фото)

kki_015319_02189_1_t218_1519291121

У четвер, 25 лютого, з нагоди 150-річного ювілею поетеси Лесі Українки у Львові публічно експонували унікальну світлину письменниці з фондів Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка.

Про це повідомляють на сторінці Дому Франка.

«Це єдиний відомий на сьогодні оригінал фотопортрета Лесі Українки, зробленого 1901 р. у «Фотографічно-артистичному ательє» Яна Кржановського в Чернівцях (вул. Панська, 16, тепер вул. О. Кобилянської; на розі з вул. А. Кохановського).
Унікальність світлини полягає передусім у її автентичності – це справжня, оригінальна світлина розміром 10,8х6,4 см, а не пізніша копія чи передрук, а також в авторській присвяті на звороті – Леся Українка подарувала фото своїй подрузі, письменниці Ользі Кобилянській», - сказано в повідомленні.

Там зазначають, що ця раніше не відома дедикація містить не лише «зашифроване» дружнє звернення до адресатки («Комусь від когось на спомин «літа на Буковині» 1901 р.»), точне означення дати й місця (Чернівці, 30 VІІ 1901), а також – що особливо важливо! – авторський афоризм Лесі Українки:
«Цвіт папороті можна дістати, тілько переживши найстрашнішу ніч».
Це речення – мініатюрна поезія в прозі, яка в концентрованій формі виражає сутність характеру, світогляду, життєвої філософії Лесі Українки та відслоняє куртину в інтимний світ її переживань з нагоди конкретних подій у її власному житті (передчасна смерть Сергія Мержинського, приятеля Лесі, якого вона доглядала до самого відходу у вічність) та інтимній біографії її подруги, Ольги Кобилянської (розрив з Осипом Маковеєм, з яким буковинська письменниця прагнула пов’язати своє життя).

Яскравий образ «цвіту папороті», родом з українського фольклору та міфології, – символ чогось рідкісного, небувалого, чарівного, магічного, казкового – має не лише поетичні конотації, а й біографічний підтекст. Саме так Леся Українка, зокрема, називала Ольгу Кобилянську:

«Мені здається, що цвіт папороті, якби він був, то був би до Вас подібний»(лист Лесі Українки до Ольги Кобилянської від 26 грудня 1900 р.);
«Мій хтосічку, мій з папороті квіте...» (лист Лесі Українки до Ольги Кобилянської від 1, 2 січня 1902 р.).

Раніше цей фоторигінал та автограф на його звороті не був відомий дослідникам-лесезнавцям і вперше введений в науковий обіг саме під час виставки однієї світлини в Домі Франка. Текст авторської присвяти, на жаль, із цієї причини не увійшов до Повного академічного зібрання творів Лесі Українки у 14 томах (2021 р.) та є істотним доповненням до повного корпусу текстів письменниці. Адже кожна її світлина, кожен рядок, кожне слово, що вийшли з-під її пера, мають важливе значення для розуміння творчого феномена поетеси та української культурної спадщини загалом.

Світлина була закуплена для фондів Музею ще 2001 р., проте тільки тепер отримала фахову наукову атрибуцію завдяки експертизі Тамари Скрипки – відомої дослідниці іконографії та біографії Лесі Українки та родини Косачів загалом, головної хранительки фондів Архіву-музею УВАН у США, члену-кореспондент УВАН.
За її припущенням, фото походить із колекції Ольги Косач-Кривинюк, сестри і біографа поетеси, та, ймовірно, певний час зберігалося у фондах Наукового товариства імені Шевченка у Львові разом з іншими матеріалами особистого архіву Лесі Українки, а згодом, можливо, було в науковому опрацюванні відомої дослідниці життя і творчості Лесі Українки Марії Деркач.

Особливе значення цієї світлини полягає також у тому, що вона точно передає «властивий вираз» 30-літньої Лесі Українки, тож саме тому фото найбільше імпонувало самій письменниці та її рідним, на відміну від більшості інших її портретів.

Про це свідчив, зокрема, чоловік поетеси, фольклорист Климент Квітка, у спогадах «На роковини смерті Лесі Українки»:

«Разом з публікацією сих відомостей маю подати до одного з ілюстрованих часописів фотографічну карточку, зняту 1901 року в Чернівцях. Скромний вираз на тій карточці без порівняння ближчий до властивого Лесі виразу. Можу засвідчити, що й сама Леся находила сей знімок подібнішим, хоча находила, що на ньому вираз занадто вже смиренний: «Baranek Boży», – казала вона, жартуючи про тую карточку».

Сестра Лесі Українки Ізидора Косач-Кривинюк також свідчила:

«Це фото, що сама Леся і всі близькі її вважали за найкраще».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: