Модний Шевченко, або Як одягалися у XIX столітті

Шевченко був справжнім чепуруном і одягався у традиційне вбрання лише для світлин, аби відповідати тогочасним настроям, себто ідеям романтизму — мистецького напрямку, що популяризував повернення до витоків та збереження національної спадщини.

«У дитинстві Тарас справді одягався як селянин, бо він і був селянином. Потім, коли він навчався у Вільно та працював у малярській артелі Василя Ширяєва — ми точно не знаємо, як саме він одягався, але, найімовірніше, як простий майстровий.

А от коли він закінчив Академію образотворчого мистецтва, одразу опинився в колі дуже модних на той час людей, можна сказати, серед творчої еліти. Крім того, він був класним художником, а тоді все українське, або як тоді казали «малоросійське», було у тренді. Тож грошей йому вистачало і одягався він відповідно — по моді і зі смаком», – розповів ІА Дивись.info письменник, драматург і співавтор книги «Художник» про молоде життя Тараса Шевченка Денис Замрій.

І, додає дослідник, справді, є кілька фото, на яких він у кожуху та шапці. Наприклад, відоме фото Деньєра 1859 року. Але якщо придивитесь до цих фото, то побачите, що під ними — модний сюртук і штиблети. І поруч з ним такі самі, вдягнені модно, його товариши Честахівський та брати Лазаревські. І фото це, до речі, зроблено у Петербурзі.

«Тож ця шапка і кожух — це були якісь пустощі. Стиль життя цих молодих людей богемний. Тусовки, кутежі, красиві жінки і це все перемежається з творчими пошуками, розмовами про мистецтво і читанням друзям своїх творів. Таким самим був стиль життя Тараса, коли він приїжджав до України. Він гостював у найпросунутіших у той час людей, може, і не у найбагатших, але точно у таких, які любили мистецтво і життя. Звичайно, це все змінилося після арешту і заслання», – пояснює Денис Замрій.

Він каже, що досі немає конкретних відповідей щодо його улюбленого елементу гардеробу, втім відомо: з першого гонорару за картину Тарас Шевченко придбав собі дороге взуття.

«Одягався він, згідно з модою ХІХ сторіччя, – костюм з лацканами, прямі штани, обов’язково, краватка. Метелика він не носив. До речі,  під час першого приїду до України з Петербурга він був ще без вусів. Тобто образ вусатого дядька похилого віку у вишиванці — це образ Шевченка вже після заслання. До заслання це була життєрадісна молода людина», – веде далі дослідник.

До слова, товариш Тараса, художник Іван Сошенко у своїх спогадах навіть зазначав, що, «познайомившись зі світськими людьми і роз'їзджаючи по вечірках, він почав гарно одягатися, навіть з претензією на «comme il faut» (належним чином — ред.).

З того часу Кобзар регулярно витрачав гроші на підтримку образу денді: мав хороші костюми, зокрема парусинові, носив циліндр. Одного разу купив собі з гонорару єнотову шубу, іншого – гумового плаща-макінтоша.

Розвінчує стереотипи щодо Шевченкового стилю й культуролог і релігієзнавець Євген Савісько.

Дослідник розповідає, що, будучи відомим петербурзьким художником, котрий бував в гостях у знаті, Тарас Шевченко вдягався, згідно з тогочасним модним етикетом.

«Дехто з сучасників вважав його навіть франтом. Поет носив і костюми, і фраки, одягав модні сорочки та краватки. Більш того, схоже, що поет носив і золоті запонки. Посмертний опис речей Тараса Шевченка, що знаходилися в приміщенні Академії мистецтв, це лише підтверджує. Цікавий факт. Окрім всього іншого майна, там були навіть китайські туфлі. Вкрай складно уявити Кобзаря такого, як нам намагалися показувати, у такому екзотичному взутті. Чи не так? Кожен суспільний клас мав свій стиль одягу», – говорить Євген Савісько.

Читайте також: Шевченкознавцям: впізнай твір Тараса Шевченка за цитатою (тест)

З його слів, коли поет одягав український народний одяг, то тим самим він висловлював свій протест проти чинних порядків. Популяризував українську культуру. Намагався зробити її модною.

«Також він чудово розумів, що навряд його як борця за Україну сприйняли б земляки, аби він ходив і позував для фото винятково у фраках чи костюмах. Окрім цього, український народний одяг додавав митцю ореолу романтичності і незвичайності», - резюмував культуролог.