Війна на Донбасі: бути чи не бути відновленню повномасштабних бойових дій

1522925845-91691099

Тільки у березні нинішнього року на фронті загинуло семеро українських бійців. Оголошене торік у липні перемир’я фактично зірване, а Мінські перемовини зайшли у глухий кут.

Про те, чи очікувати відновлення повномасштабних бойових дій на сході України, ІА Дивись.info поспілкувалася з Лілією Брудницькою, експерткою Центру структурної політології «Вибір».

– Наскільки ймовірною є ескалацію конфлікту в Україні з боку Росії?

– Як не парадоксально, ймовірність загострення, аж до силового розділу країни, залежить від реального впливу Володимира Путіна. Якщо сім років тому він був однозначним агресором, нині ситуація змінилася: Путін є токсичним для Заходу політиком, від чого (як і від санкцій) втомилися певні владні і, що важливо, бізнесові російські та американські кола. Але Путін нині (завдяки Сергію Шойгу) може гарантувати відносно мирний шлях регулювання конфлікту на Донбасі. Не в інтересах Путіна нині вдаватися до «коротких переможних збройних кампаній». Натомість інші впливові політичні фігури в РФ, які значно радикальніші за Путіна відносно України, рвуться до вищої влади. Полем битви стануть вибори до Держдуми (осінь 2021 року). Але вже Путіну намагалися підкласти свиню у цьому сенсі через «ЛДНР», коли там офіційно почали вимагати у РФ допомоги важким озброєнням (танки, БТРи, ПЗРК). Якби Путін дав бодай неофіційну відмашку, він би моментально набув такої токсичності, що на виборах до Держдуми втратив би підтримку (не виключено, скандальні слова Джо Байдена про вбивцю були якраз під сценарій, що Путін направить до «ЛДНР» озброєння).  Однак він утримався не лише з цієї причини. Якщо зважити на версію про «ЛДНР» як базу опозиціонерів Путіна, зрозуміло, як вони ставляться до України. Ближче до виборів Путіну доведеться активніше діяти на українському напрямку – можна прогнозувати зіткнення, локальні сутички, навіть масштабні зіткнення, але повноформатного наступу не буде. По-перше, нічим, по-друге, Путін хоче утримати владу.

Путін є токсичним для Заходу політиком, від чого втомилися певні владні і бізнесові російські та американські кола

– Які ознаки ймовірної ескалації конфлікту?

– Може бути загострення без наступу (локальні перестрілки, провокації), а може бути наступ – раптово, на тлі «режиму тиші». Але! Наступ на Україну неможливий без відповідної дипломатичної підготовки, котру повністю приховати неможливо. З цієї точки зору, доволі тривожними видаються події в ТКГ. Різкі рухи на перемовному майданчику можуть спровокувати «ЛДНР» на необдумані дії. Іншими словами, «ЛДНР» стане недосяжною для будь-яких зовнішніх дипломатичних впливів. Саме ця ознака стане першим тривожним дзвіночком. Другою ознакою буде тональність наративів російських ЗМІ. Доки там відкрито говоритимуть про наступ на Україну, про «втрату державності», можна не турбуватися. Як тільки росЗМІ або говоритимуть про Україну нейтрально, або «забудуть» про неї, треба насторожитися.

Зовнішній наступ на Україну не у планах Путіна, однак у планах куди більш небезпечний внутрішній конфлікт

Третя ознака – зовсім не військові навчання російських збройних сил, а заяви посольства РФ у США щодо України. Якщо у цих заявах буде така теза, як «крах тактики примирення», треба насторожитися. Утім, є ще один варіант, до якого від початку схилявся особисто Путін – громадянська війна через соціальний вибух. Зовні все видаватиметься як природна реакція народу на зубожіння. Якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, «днем Х» стане відкриття ринку землі, а ключові події розігруватимуться в українських «верхах» між очільниками МВС, Міноборони, Генштабу та безпосередньо генералітету Збройних Сил України. Іншою датою напруги може стати вересень 2021 року, причому за такого сценарію конфлікт в Україні буде релігійним, на тлі візиту Вселенського патріарха Варфоломія. Не виключений і антиковідний протест, хоча він може стати каталізатором. Одне слово, зовнішній наступ на Україну не у планах Путіна, однак у планах куди більш небезпечний внутрішній конфлікт.

Але суспільство має знати, чи захищене (і наскільки) воно

– Чи готова Україна у випадку загострення протистояти РФ?

– Дивлячись, як протистояти. Збройно – ні (без зовнішньої допомоги). Чому? Якщо загострення виллється у локальні сутички, наших сил вистачить, якщо повномасштабна війна – навряд чи. Насправді ми не знаємо справжньої боєздатності нашої армії (відео візитів президента, скоріш, виставковий варіант окремих підрозділів). Ми не володіємо інформацією про оборонне замовлення. Тому оцінювати, чи готова Україна, можна лише гіпотетично. Судячи з героїчної боротьби з ковідом, не те що не готова – провальна.  Можливо, інформація про боєздатність нашої армії секретна. Але суспільство має знати, чи захищене (і наскільки) воно. Колись були ідеї цивільного міністра оборони саме задля громадського контролю. Непогано було б відродити та реалізувати цю ідею, а також запровадити обов’язкові звіти Міноборони про боєздатність нашої армії. Дипломатично – так, і це єдиний шлях для України уникнути суттєвих людських втрат та мобілізувати антиросійську міжнародну коаліцію. Але у такому разі ми ризикуємо втратити ще частину територій.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: