дивись.info

«Жіночий день – він же щодня!» : 8 березня у львівському фейсбуці

«Жіночий день – він же щодня!» : 8 березня у львівському фейсбуці
Фото з архіву.

Колонка Марини Довженко, регіональної представниці Інституту масової інформації у Львівській області.

Львівські лідери суспільної думки про 8 березня – без сексизму, але між рівністю та християнськими чеснотами

Одна з тем, яка стабільно щороку активізується в соцмережах, незважаючи на політичну та епідеміологічну ситуацію – тема 8 березня. Вітати? Не вітати? А якщо вітати, то з чим, як і кого? Відображенням суспільних суперечностей стали сторінки у фейсбуці лідерів суспільних думок, на яких з’явилися (чи ні, що теж показово) привітання, орієнтовані на певну аудиторію.

Інститут масової інформації та «Детектор медіа» проаналізували дописи в соцмережах 328 політиків, державних службовців, посадовців місцевого самоврядування, публічних експертів, журналістів та лідерів думок загальноукраїнського та регіонального рівня. Аналізували дописи, пов’язані з Міжнародним жіночим днем, опубліковані 8 березня, а також 5 березня, оскільки частина посадовців за ще радянською традицією вітала жінок напередодні, в останній робочий день перед святом. Завданням дослідження було з’ясувати, чи змінилася риторика публічних людей щодо дня захисту жіночих прав, який у радянський період перетворили на «свято весни і краси».

І результати загалом дуже показові. Половина публічних осіб з вибірки згадала про 8 березня – переважно політики і посадовці, а от журналісти і активісти воліли промовчати, хоч деякі навіть ходили на марші рівності у своїх містах. І половина з тих, хто привітав з Міжнародним жіночим днем або бодай згадав про нього, вдалися до певних сексистських стереотипів та продемонстрували толерантність до радянської концепції цього свята. А як же рівність і права жінок? Про них говорив лише кожний четвертий-п’ятий.

Загалом політики, посадовці та лідери суспільних думок з усіх областей України виявилися більш свідомими за всеукраїнський рівень: з-поміж дописів про 8 березня 45% повідомлень містили ознаки сексизму, а чверть – згадки про права жінок. На всеукраїнському рівні це співвідношення становило 55% до 20%.

Найпоширеніші стереотипи – «свято весни» та «справжня жіночність». Перший переводить фокус із прав жінок на пору року: весна, сонце, квіти тощо. Другий розповідає про очікування (зазвичай чоловічі) щодо зовнішності, поведінки й ролі в сім’ї та суспільстві, яким жінки мають відповідати – жінкам приписують бути слабкими та «надихати чоловіків», про якусь окрему діяльність та ініціативу не йдеться. Окремим популярним стереотипом є «берегиня», що сакралізує материнство й домашнє господарство як особливі ролі, призначені жінці Богом або природою.

Також про 8 березня часом говорили саркастично та іронічно, спрямовуючи цю приховану агресію на жінок і тих, хто піднімає тему прав жінок. У невеликій частині дописів свято критикували як комуністичне.

Львівщина стала одним з тих регіонів, де загальний тон дописів про 8 березня був оптимістичним – 60% дописів місцевих публічних осіб з вибірки ІМІ та ДМ стосувалися прав жінок та рівності. Навіть очільник Львівської ОДА Максим Козицький продемонстрував дива толерантності. Його допис-привітання позбавлений заїжджених стереотипів про жіночність і свято весни, втім, і про права жінок та рівність він також не згадав. Нейтральні побажання «натхнення», «здоров’я» та втілення мрій і задумів позбавлені традиційних стереотипів. Та і зображення не сексистське, а радше дуже миле.

Це важливий момент, адже майже 40% його колег (9 з 23 очільників ОДА), вітаючи жінок з 8 березня, свідомо або ні, вдалися до сексизму і об’єктивації. Голови ОДА у привітанні називали жінок «берегинями» і наголошували на їх господарських і материнських обов’язках, ролі дружини, чимало колег головною функцією жінки визначили надихати чоловіків і підштовхувати їх до нових звершень.

Мер Львова Андрій Садовий, як і його івано-франківський та тернопільський колеги, 8 березня взагалі проігнорували.

Натомість про права жінок писала львівська депутатка від «Європейської солідарності» Софія Федина, яка дуже ґрунтовно пояснила, в чому, на її думку, полягає рівність і як жінки можуть реалізуватися. Вона згадала українок, які змогли сягнути вершин у партнерстві з чоловіками – співачку Соломію Крушельницьку, художницю Соню Делоне, громадських діячок Олену Левчанівську та Марію Химинець. «Варто говорити не просто за боротьбу жінок за свої права, а #право_бути_собою, право у чоловіків та жінок бути рівноправними. Мати захищене право бути тим, ким тобі хочеться. Жінка і чоловік мають мати право на свою особисту самореалізацію і бути успішним подружжям чи успішною парою, а все решта стереотипи суспільства. Ось це справжня #рівність», – написала вона.

Нардеп-львів’янин від «Голосу» Роман Лозинський не просто підтримав жінок, але і читав (та радив іншим) відповідні книжки, зокрема роботу Майкла Кауфмана та Майкла Кіммела «Чоловіки про фемінізм». Він також висловився за рівність «і на регбійному полі, і в бізнес-центрі, і творячи домашній затишок».

Львівський блогер Володимир Андреєв присвятив святу цілий поетичний витвір. «Жіночий день він же щодня!», – резонно заявив він. Щоправда, чомусь обізвав творчинь свята «совєцькими курками», які придумали свято «во імя вождя».

А от безперечно авторитетний місцевий священник о. Юстин Бойко, чия сторінка у фейсбуці має більше 28 тисяч підписників, перепостив текст авторства ще одного представника церкви, о. Ігоря Головчака, в якому ідеї гендерної рівності критикуються та стверджується, що саме чоловік повинен бути головою родини, а жінка має коритися йому.

В цілому, згідно з дослідженням ІМІ та ДМ, помітна тенденція – ті, кому було, що сказати і хто поважає права жінок та ідеї рівності, загалом відмовчувалися чи віджартовувалися, навіть якщо ходили на марші рівності. Натомість посадовці і політики на повну силу транслювали стереотипи і запилюжені радянські уявлення. Але помітний і рух в напрямку усвідомлення важливості розмов про рівність і право жінки самій обирати своє життя і те, ким вона хоче бути.

Цей моніторинг здійснено на замовлення Національного Демократичного Інституту завдяки щедрій підтримці британського народу через Міністерство закордонних справ, у справах співдружності та розвитку в межах Фонду розвитку ефективного врядування. Думки, висловлені тут, належать авторкам та авторам не обов’язково відображають погляди Міністерства закордонних справ, у справах співдружності та розвитку або Уряду Її Величності.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Дудар Оксана
Шеф-редактор ІА Дивись.info. За освітою філолог, за покликанням журналіст. Життєве кредо – журналіст завжди повинен ставати на бік слабких і скривджених. Улюблена робота – їхати у відрядження.