Війна на Донбасі у березні забрала життя 11 захисників

Володимир Онопрієнко, 43 роки, командир бойової машини 24 ОШБ «Айдар» 53 ОМБр. Загинув 10 березня.

Народився 25 травня 1977 у селі Драбів на Черкащині. На військовій службі за контрактом з квітня 2020 року. Залишилися матір, дружина та дочка.

Загинув в ніч на 11 березня в результаті смертельного кульового поранення, отриманого під час обстрілу позицій ЗС України поблизу села Старогнатівки. Похований в Драбові.

Олександр Пекур, 30 років, військовослужбовець 54 ОРБ. Загинув 12 березня.

Народився 17 листопада 1990 року в селі Гурівщина Бучанського району Київської області. Залишилися мати та бабуся.

Загинув в результаті поранення не сумісного з життям в ході ворожого снайперського вогню поблизу Мар'їнки. Похований в селі Гурівщина.

Костянтин Колесніков, 30 років, капітан поліції, начальник сектору реагування поліції Слов'янського відділу поліції відділу поліції №4. Загинув 12 березня.

В органах внутрішніх справ працював 9 років. У 2014 році залишився вірним присязі та виїхав з тимчасово окупованого Донецька. Учасник АТО, пройшов бої за Дебальцеве. Залишився восьмирічний син.

Згідно повідомлення пресслужби Нацполіції, загинув близько 16:00 12 березня під час виконання службових обов’язків в результаті ДТП поблизу міста Лиман на Донеччині.

Дмитро Бухтіяров, 45 років, військовослужбовець 122 ОАЕМБ. Загинув 13 березня.

Народився 1 січня 1976 року, мешканець міста Кремінна Луганська область. Проходив військову службу за контрактом у різних підрозділах ЗС України з 2015 року. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Згідно з повідомленням пресслужби Кремінської міської ради Луганської області, військовослужбовець загинув під час виконання службових обов'язків в зоні проведення ООС на території Донецької області (обставини смерті не повідомляються). Похований в Кремінній.

Віктор Пасєка, 55 років, молодший сержант, командир бойової машини-командир відділення 2 гірсько-штурмової роти 109 ОГШБ 10 ОГШБр. Загинув 18 березня.

Народився 8 червня 1965 року в селі Мончинці Красилівського району Хмельницької області.

Загинув поблизу смт Південне, внаслідок ворожого обстрілу з боку окупованої Горлівки та кульового поранення в голову. Похований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища в мікрорайоні Ракове.

Андрій Грабар, 25 років, молодший сержант підрозділу 36 ОБрМП. Загинув 19 березня.

Народився 14 вересня 1995 року, мешканець Миколаєва.

Загинув в результаті обстрілу позицій ВОП з мінометів та гранатометів різних систем з боку російських найманців поблизу Водяного.

Кирило Биковський, 28 років, солдат, навідник підрозділу 109 ОГШБ 10 ОГШБр. Загинув 20 березня.

Народився 17 травня 1992 у Кропивницькому. Після здобуття середньої освіти, навчався у Вищому професійному училищі №4. На військовій службі за контрактом в ЗС України з 2011 року, в районі проведення ООС, починаючи з 2018 року. Залишилися мати та сестри.

Загинув у результаті великокаліберного кульового поранення в плече під час обстрілу з боку російських найманців поблизу селища Шуми на Донеччині. Похований на Aлеї Слaви Рівнянського клaдовищa в Кропивницькому.

Сергій Коваль, 43 роки, підполковник, командир загону пошуку та знешкодження саморобних вибухових пристроїв 143 Центру розмінування. Загинув 26 березня.

Народився у селі Рихта Кам'янець-Подільський район Хмельницька область. Мешкав у Кам'янці-Подільському. Випускник Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту. Все своє професійне життя присвятив ЗС України. Мав досвід участі у миротворчих операціях. З початку російсько-української війни – учасник АТО/ООС. Залишилися дружина, 4-річна дочка та 17-річний син.

Загинув в результаті вогню ворожого снайпера поблизу селища Шуми на Донеччині. Похований на Алеї Слави міського кладовища в Кам'янці-Подільському.

Сергій Барнич, 47 років,  сапер, військовослужбовець 109 ОГШБ 10 ОГШБр. Загинув 26 березня.

Народився 11 січня 1974 року в Калуші Івано-Франківської області. Навчався у Калуському хіміко-технологічному технікумі, де отримав освіту електрика. Трудову діяльність розпочав у 1993 році на підприємстві «Хлорвініл», у 2010 році був призначений майстром електротехнічного цеху «Карпатнафтохім». В 2015 році був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини Б-4264, в якій виконував свій обов'язок до 22 липня 2016 року. Повернувшись додому, знову уклав контракт на військову службу до 109 ОГШБ. Залишилися батьки.

Загинув у результаті вогню ворожого снайпера поблизу селища Шуми на Донеччині. Похований на Алеї Слави міського кладовища в Калуші.

Максим Абрамович, 27 років, старший сержант, військовослужбовець підрозділу 109 ОГШБ 10 ОГШБр.  Загинув 26 березня.

Народився 1994 року, мешканець Дубровиці Рівненської області. Після школи вступив на навчання до Харківського національного університету внутрішніх справ, але 2017 року уклав контракт зі ЗС України і вирушив на фронт. Брав участь в бойових діях в зоні АТО/ООС, але у 2020 році звільнився у запас. У грудні того ж року, знову став на захист країни, підписавши новий контракт. Нагороджений відзнакою Президента України «Учасник АТО» та медаллю «За звитягу та вірність». Був активним спортсменом, вихованцем школи бойового гопака. Залишилася мати.

Загинув у результаті вогню ворожого снайпера поблизу селища Шуми на Донеччині. Похований в Дубровиці.

Сергій Гайченко, 27 років, старший солдат, командир бойової машини – командир гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти 109 ОГШБ 10 ОГШБр. Загинув 26 березня.

Народився 9 вересня 1993 у селі Михайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Після закінчення середньої школи в 2015 році був призваний на військову строкову службу до Окремого президентському полку України, брав участь у параді до Дня Незалежності України. Військову службу за контрактом у ЗС України розпочав з 20 вересня 2019 року. Залишилися мати та молодший брат.

Загинув в результаті вогню ворожого снайпера поблизу селища Шуми на Донеччині. Похований в Михайлівці.