День дитячої книги: як справи в українських видавців і що нового почитати

Сьогодні, 2 квітня, у світі відзначають Міжнародний день дитячої книги. Свято в 1967 році запровадила Міжнародної ради дитячої книги в день народження казкаря Ганса Крістіана Андерсена. Його мета – привернення уваги до дитячої книги й популяризування читання серед дітей.

Дитяча література з’явилася з появою братів Грімм і їхньої збірки «Дитячі та сімейні казки» 1812 року («Білосніжка», «Попелюшка», «Рапунцель», «Червона шапочка»). Але саме Андерсен вивів твори для дітей у повноцінний вид художньої літератури. Твори данського казкаря (серед них «Гидке каченя», «Русалонька», «Дюймовочка») переклали на понад 120 мов світу.

Близько двох століть дитяча література стрімко розвивалася, однак на початку XXI століття зіткнулася із новими викликами. В еру відсутності ґаджетів минулі покоління дітей інформацію черпали здебільшого з книжок. Так формували світосприйняття, вчились і розвивали уяву. Зараз ці процеси витіснили інші джерела інформації. Однак українська дитяча література, попри всі складнощі, продовжує розвиватися і освоювати нові ринки.

Українські дитячі автори підкорюють ринок

Зараз в Україні йде тенденція насамперед  до жанрового урізноманітнення дитячої літератури – розповіла ІА Дивись.info головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка.

«Можемо сказати, що вималювались певні тенденції за останні 5 років. Серйозним трендом стали дитячі книги у жанрі non-fiction від українських авторів. Бо чимало знакових видань у такій слаборозвиненій ніші ми продаємо за кордон. Нас приймають як тих, хто створює хороший продукт. За кордон ми продаємо права на продукт, а там вже перекладають різними мовами світу. Ми продаємо права в понад 30 країн світу. Одна й та сама книга може бути перекладена понад десятком різних мов.

Для прикладу, Андрій Лесів і Романа Романишин – це топові українські книжкові графіки, дизайнери і автори власне дизайну non-fiction. «Голосно, тихо, пошепки» – ця книга стала переможницею безлічі різних конкурсів. Зараз у них вийшла книга «Куди і звідки» і теж вже почала продаватись . Є книги Катерина Міхаліциної – «Хто росте у парку», «Хто росте у лісі»... Ці книги також дуже гарно зацікавлюють іноземний ринок.

Якщо говорити про літературу для трохи старших діток у жанрі non-fiction, то останнім часом з’явились книги таких тематик, яких раніше не було. Cкажімо, це книги гендерної тематики. Була низка книжок, зокрема для дівчаток про різних визначних жінок у світі. Це завжди паралельні процеси – і запит суспільства, і видавці також мусять передбачити, до чого суспільство готове на даний момент. Також розвинулась і художня література у різних жанрах. Багато соціальних питань почали піднімати у дитячій літературі. Розвинулись і фентезі для дітей, і пригодницькі книги», – каже Мар’яна Савка.

Карантин і ґаджети – вороги дитячої літератури

Якщо зважати на статистику, зокрема від Української інституту книжки, то ситуація з видавництвом дитячої літератури значнао краща, аніж наприкінці ХХ століття, розповідає Мар’яна Савка.

«Читачі поділились на різні табори. Є такі, що справді читають і саме вони створили «читацьку бульбашку». Їм потрібно читати і це обговорювати.

Але значно більша кількість тих людей, які ніколи не читали і не збираються читати. А зараз тим більше – маючи таку велику кількість ґадждетів, їм вистачає й цього, аби задовольнити якісь свої потреби.

Українським видавцям завжди бракує аудиторії. Книга стає успішною тоді, коли вона продається великими тиражами. Книжковий ринок стане успішним тоді, коли батьки будуть купувати книги не лише для дітей, а й для себе. Що більше в Україні будуть читати пересічні українці, тим кращим буде наш книжковий ринок», – каже пані Мар’яна.

Впродовж останнього року плани книговидавців суттєво сплутала ще й пандемія.

«Ситуація позначилась на деяких дитячих видавництвах. Закрились видавництва в Києві, в багатьох скоротились показники за кількістю нових назв.

Водночас під час карантину були дуже добрі продажі через інтернет, і ми спостерігали таку хвилю зацікавлення книжками, а особливо новинками. Але це все в межах нашої «читацької бульбашки». А батьки, які залишаються вдома з дітьми на карантині, далеко не завжди готові сідати і читати дитині, якщо це мала дитина і ще не вміє читати самостійно. Вони вибирають простіший спосіб – дозволити дитині ґаджет, аби вона дала відпочити. Тут у деякому сенсі їх можна зрозуміти, бо кожен відвойовує хоч трохи особистого часу. Хоча є родини, які відповідально ставляться до цього: сідають разом з дітьми і читають, книжками «затарюють», як то кажуть, і це для них така читацька радість. Тому ми насамперед працюємо для них і намагаємось видати щось нове, щоб їм не стало нудно», – пояснює видавчиня.

Цікаві факти про дитяче читання

Діти, які відчувають інтерес до читання, розвиваються швидше за своїх однолітків, у них більш живий розум, краще розвинена пам’ять і інтелект.

Дослідження показують, що 4-6 років — найсприятливіший вік для навчання дитини читанню. Після 6-7 років навчити читати складніше.

Читання книг вголос для малюків — запорука майбутньої книжкової любові.

Дослідження доводять, що у тих, кому в дитинстві регулярно читали батьки, набагато більше шансів стати активним читачем пізніше.

Що почитати: поради від видавчині

«Загалом вибір книги надзвичайно залежить від віку дитини і вподобань. Для підлітків є книга «Дівчина онлайн». Там є новинка в цій серії і ті книги, котрі раніше виходили. Це література, яка багатьох розрадить, розважить  і захопить.

Для тих, хто цікавиться освітньо-науковою складовою, є просто фантастична, класна книжка, яка підійде й для молодшої школи: «Тут усередині. Путівник глибинами мозку» авторів Мартінш Ізабели Міньйош і Педрози Марії Мануел. Це переклад із португальської, науковим редактором був відомий нейрохірург Андрій Мизак. Ця книга з величезною кількістю інформації, яка цікава всім – не лише дітям, а й дорослим. Це про мозок, пам’ять, сон, запам’ятовування, свідомість. На мою думку, це якраз книга для карантину, щоби читати разом батькам і дітям», – наголошує Мар’яна Савка.

Що почитати: порада від британців

2018 року журнал Independent склав список із 30-ти книг для дітей, які варто почитати разом із ними. До нього увійшли книги, що вже стали класикою, хоч деякі написані і зовсім нещодавно.

1. Аліса в країні Чудес. Льюїс Керролл (XIX століття)

2. Казки братів Грімм (XIX століття)

3. Казки Ганса Крістіана Андерсена (XIX століття)

4. Тисяча і одна ніч (Народні казки)

5. Пітер Пен. Джеймс Баррі (1911 рік)

6. Подорож Пілігрима до Небесної країни. Джон Баньян (1678 рік)

7. Хроніки Нарнії. Клайв Льюїс (середина ХХ століття)

8. Північне сяйво. Філіп Пулман (1995 рік)

9. Гобіт, або Туди і звідти. Джон Рональд Руел Толкін (1937 рік)

10. Вітер у вербах. Кеннет Грем (1908 рік)

11. Король минулого і майбутнього. Теренс Вайт (1958 рік)

12. П’ятеро дітей і чудовисько. Едіт Несбіт (1902 рік)

13. Книга Джунглів. Редьярд Кіплінг (1894 рік)

14. Матильда. Роальд Даль (1988 рік)

15. Там, де живуть чудовиська. Моріс Сендак (1963 рік)

16. Історія Фердинанда. Монро Ліф (1936 рік)

17. Полювання на вовків у Віллоубі. Джейн Ейкен (1962 рік)

18. Чарівник Середземномор’я. Урсула Гребер де Гуїн (1968 рік)

19. Том і Опівнічний сад. Філіпа Пірс (1954 рік)

20. Привид Томаса Кемпе. Пенелопа Лайвлі (1954 рік)

21. Серія книг про пригоди Гаррі Поттера. Джоан Роулінг (друга половина ХХ століття)

22. Опудала. Роберт Уестал (1981 рік)

23. Артеміс Фаул. Йон Колфер (2001 рік)

24. Down with Skool! A Guide to School Life for Tiny Pupils and their Parents. Джеффір Уїллансом (1953 рік)

25. Миша і її дитя. Рассел Хобан (1967 рік)

26. Хрестики-нулики. Мелорі Блекор (2001 рік)

27. Дерево брехні. Френсіс Хардінг (2015 рік)

28. Як приручити дракона. Крессида Коуелл (2003 рік)

29. Казка про Кролика Пітера. Беатріс Поттер (1902 рік)

30. Шкільні роки Тома Брауна, Томас Г’юз (1857 рік)

Тетяна ЯВОРСЬКА