Людське життя не може коштувати кілька тонн піску, – Роман Демчина

Ми поспілкувалися з паном Романом про депутатську діяльність та ініціативи, будівництво доріг й роботу підприємства, а також про сім’ю, виховання дітей та подорожі.

– Ви працюєте депутатом Львівської обласної ради, представляєте інтереси мешканців усієї області, але живете в Раві-Руській, тому розкажіть, які основні проблеми треба першочергово вирішити в регіоні?

– Так склалось, що завжди актуальним є будівництво і ремонт доріг, якої області це б не стосувалось. До слова, цього року передбачено виділення коштів на поточний ремонт автомобільної дороги Зіболки – Артасів та Жовква – Мокротин – Сулимів, роботи вже розпочали.

У Раві-Руській теж є актуальним питання ремонту міських доріг та площі, в місті потрібно створювати місця для дозвілля молоді та багато іншого. Не врегульованим є питання проїзду великогабаритних вантажівок через місто. Такий транспорт їде в бік кордону, і через великі черги на митниці часто центром міста тягнуться довгі колони машин. В районі кордону немає спецстоянок, що також є проблемою.

Всі ці питання можна зрушити, якщо першочергово буде єдність на місцевому рівні, якої зараз немає. Немає контакту між головою та депутатами, а так система не працює. Потрібно відкидати політичні ігри, закочувати рукава й працювати. Працювати разом на результат, для міста, громади, людей.

Серед іншого, я підняв на рівні області питання проведення газу в Рава-Руській ОТГ й направив на ім’я прем’єр-міністра Дениса Шмигаля звернення про фінансування проєкту проведення централізованого газопостачання. Це необхідно як для щоденного життя людей і функціонування різних закладів, так і для розвитку громади. Ледь не кожна друга людина, яка приходить до мене на прийом, питає, коли буде газ і просить відстоювати це питання в облраді.  Газифікація ОТГ – важливий фактор, на який опираються інвестори, оцінюючи інвестиційну привабливість регіону.

Ще одне питання, яке гостро стоїть на порядку денному – забезпечити нормальними транспортними засобами навчальні заклади, які возять дітей до шкіл, та швидку допомогу. Особливо це потрібно зараз, коли багато хворих на COVID доставляють з сіл у районні лікарні, тому важливо, щоби це було швидко та безпечно.

– Що для вас є найважчим у роботі депутата обласної ради?

– Найважче – коли до тебе приходять люди й просять про допомогу, а ти не маєш можливості її надати. Часом не просто буває на прийомах громадян. Бо люди до тебе не йдуть, якщо все добре, а йдуть коли є проблема чи біда. Приходять з серйозними, навіть смертельними хворобами, благають про допомогу, а у кожного депутата на такі потреби виділено всього 120 тисяч гривень. І комусь одному ти дати їх не можеш, а якщо на всіх розділити, то суми достатньої для лікування не вийде. Тому я ініціював створення об’єднання підприємців, які за можливості з власних коштів допомагають людям.

Хочеться, щоб люди розуміли: фінансова допомога від держави – не спосіб заробітку, і давали можливість її отримати тим, кому вона справді необхідна, щоби потребуючі не зневірились у державі й не відчували себе покинутими у біді.

Це, мабуть, є найскладнішим. Бо коли людям бракне роботи – ми запрошуємо їх працювати, коли треба відремонтувати дорогу – готуємо проєкт, подаємось на тендер й будуємо дорогу, також допомагаємо писати заяви, надаємо юридичні консультації тощо. А коли ти не знаєш, чим допомогти – найскладніше.

– На останніх виборах до Верховної Ради ви також балотувались в депутати, що вас спонукало і чому?

– Лише депутати Верховної Ради займаються законотворчістю на державному рівні, завдяки чому можуть вирішувати проблеми й вдосконалювати сфери. У будівництві доріг я вже понад 25 років, розуміюсь на кожному процесі ремонту чи будівництва нової дороги. Державні будівельні норми для доріг зараз, м’яко кажучи, застрілі. Ми прагнемо, щоби дороги у нас були, як в Європі, але норми будівництва не оновлюємо – це велика помилка.

А що стосується Верховної Ради – це не школа, куди йдеш, щоби вчитись. Я завжди бачу себе у тій сфері, в якій компетентний. Маю багаж знань та досвід і буду радий ним поділитись та використати його на благо нашої держави, області та рідного міста.

– Ви директор підприємства «Рома», яке займається будівництвом й обслуговуванням доріг, з чого почалося заснування вашого підприємства, як з’явилася ідея?

– Привід був не з найкращих. Якось взимку я  їхав із Жовкви до Києва, і просто переді мною сталася ДТП через ожеледь на дорозі. Троє людей загинуло. Коли повернувся додому, зателефонував у службу, яка обслуговувала ту ділянку траси та запитав, чому дорога була не посипаною. Мені відповіли, що у них не вистачає техніки. А у мене на той час уже було кілька спеціальних вантажівок і пісок. Так і з’явилася ідея обслуговувати дороги, бо не може людське життя коштувати кілька тонн піску. А від обслуговування доріг залежать наші з вами життя й життя наших дітей та батьків. Трохи згодом ми докупили ще необхідної техніки та почали роботу.

Я пам’ятаю, як ми починали, і набирали в штат перших працівників. Для мене було важливо, щоби це були мої люди: порядні, чесні, яким можна довіритись. З того часу змінилось лише одне – наш штат тепер не кілька людей, а 270. Співробітників ми набираємо за таким ж принципом.

– А чому саме приватне підприємство «Рома»?

– Це сьогодні всі стараються називати компанії чи бренди унікально, залучають до пошуку назв спеціалістів. Але 1995 року, коли я створював компанію, було прийнято називати бізнес своїм ім’ям. А оскільки фірма з назвою «Роман» вже була зареєстрована, то зупинились на «Рома». Просто й зрозуміло. Хоча іноді мене запитують, чи не назвав я компанію на честь футбольного клубу? Я відповідаю, що ні, та сміюсь, що назвав на честь себе.

– Які європейські приклади в роботі ви хотіли б активно запровадити в Україні?

– Насамперед будівництво кільцевих доріг, оскільки вони вважаються найбезпечнішими. Також зробити освітлені всі пішохідні переходи та острівці безпеки – це основні європейські засади, які хотілось би втілити на українських дорогах. Також в перспективі я хотів би з’єднати усі обласні центри чотирисмуговими дорогами, щоби мати можливість швидко дістатись з одного міста в інше.

– Як вам вдається все поєднувати: депутатську діяльність, розвиток підприємства та приділяти час родині?

– Мені не вдається все поєднувати, але я продовжую шукати баланс. Коли тільки починав свій професійний шлях, майже весь час віддавав роботі. Дітей бачив мало, йшов на роботу – вони спали і приходив з роботи – вони теж спали, через що дуже шкодую. Тому, напевно, собі молодому і взагалі кожному, хто починає власну справу, порадив би не забувати приділяти час дітям, своїй половинці та батькам. Бо коли у сім’ї все гаразд – це найголовніше, а робота буде завжди.

Найкраще виховання – це правильний приклад. Я дуже вдячний своїй дружині, бо великий вклад у виховання наших дітей внесла саме вона, бо я весь був у роботі. А моє найбільше досягнення та найбільша радість – це вони, діти. Кожен вибрав справу собі до душі, ми з дружиною нічого не нав’язували. Підтримуємо їх у всьому, якщо потрібно – допомагаємо і пишаємось.

Знаєте, у минулому вже нічого не можна ні виправити, ні змінити, тому немає сенсу шкодувати. Потрібно зосереджуватись на тому, що ти маєш зараз і дивитись в майбутнє. Я маю цілі в житті, працюю над їх досягненням і завжди дивлюсь тільки вперед.

– Які Ваші основні життєві принципи та якості?

– Мені подобається моє вміння багато працювати та цілеспрямованість. Я завжди маю багато енергії для реалізації задумів та планів. Мої життєві принципи прості, але дуже допомагають у житті – притримуватись власної думки та бути твердим у рішеннях. Робити корисні справи, щоби люди тебе пам'ятали за них, та найголовніше – нікому не нашкодити.

– Розкажіть, як проходить ваш звичайний день?

– Якщо одним словом – то швидко. Коли повністю занурений у робочі процеси, то не помічаєш, як пролітають години. Зранку я планую робочий день, потім виконую всі справи, а коли приходжу додому, то думаю, що маю зробити вже завтра – і так щодня. Я завжди тримаю руку на пульсі по кожній справі, плюс ще стараюсь виділяти час на читання та розвиток, тому що світ щодня змінюється, і ти мусиш цьому відповідати.

– Чи бували випадки, коли ви залишались ночувати на роботі?

– Були випадки, коли працював до ранку і приходив додому, коли діти вже збирались до школи. Мій робочий день не триває 8 годин, він закінчується тоді, коли я завершую усі справи та завдання, тому часто доводиться затримуватись допізна. Іноді думаю: дуже шкода, що в добі лише 24 години, а не, скажімо, 26-ть.

– Яких цілей ви прагнете досягти протягом цього року?

– У мене є певні професійні плани на поточний рік, але найважливіше для мене – це здоров’я моїх дітей, батьків, дружини, всіх рідних. У цей час розумієш, що нічого важливішого бути не може.

– Скільки часу ви витрачаєте на соцмережі?

– Я надаю перевагу живому спілкуванню, але моя посада вимагає бути публічним, інформувати людей про свою діяльність, тому я маю сторінки у  Facebook та Instagram. Також вніс свої корективи у комунікації і карантин, оскільки багато нарад, сесій та бесід перенеслись у режим онлайн, тому мушу підлаштовуватись під сучасні виклики та вести соцмережі активніше.

–  Як проводите вільний час, можливо, маєте хобі?

– Вільного часу, щоби щодня займатись хобі, у мене не вистачає, але якщо маю кілька днів вихідних, йду в гори. Дуже люблю подорожі, набираюсь у них сил та натхнення для роботи. Особливо подобається подорожувати історичними місцями України, люблю також пішохідні маршрути. Україною неймовірно цікаво подорожувати, бо можна проїхати тисячі кілометрів і щоразу бачити щось нове.

Люблю подорожувати з сім’єю, але оскільки діти вже дорослі і в кожного свої справи, то частіше подорожуємо удвох з дружиною. Кожна подорож залишає після себе якісь унікальні емоції. З останніх мені запам’яталась поїздка на мій день народження у Карпати з рідними. Ми прекрасно провели час, піднялись на Говерлу – ці емоції та спогади залишаються на все життя.

Завжди раджу брати автомобіль і подорожувати Україною. Кожна область унікальна, у кожному регіоні є на що подивитись. Мені подобаються невеликі, але колоритні містечка з великою історією: Кам’янець-Подільський, Мукачево, Жовква. Там є на що подивитись. Тому давайте розвивати та любити українське і подорожувати нашою країною.