дивись.info

Кого у квітні Україна втратила на Донбасі

Кого у квітні Україна втратила на Донбасі
Фото ілюстративне.

Незважаючи на оголошений режим припинення вогню, у зоні проведення ООС загинули або померли 20 захисників.

Сергій Сулима, головний сержант гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти 109 ОГШБ 10 ОГШБр

Загинув 3 квітня.

Народився 9 жовтня 1980 у Луцьку, мешканець Івано-Франківської області. Після завершення строкової військової служби, був призваний до ЗС України за мобілізацією у 2015-2016 роках. Згодом уклав контракт зі ЗСУ. Залишилися мати та сестра.

Згідно з повідомленням ОТУ «Північ», військовослужбовець Об’єднаних сил отримав бойове травмування несумісне з життям в результаті підриву на невідомому мінно-вибуховому пристрої поблизу селища Шуми на Донеччині.

Похований на Алеї слави кладовища у селі Гаразджа.

Ігор Байтала, військовослужбовець 8 ОГШБ 10 ОГШБр.

Ймовірно, загинув 3 квітня.

Народився 19 травня 1995 року у Жидачеві Львівської області.

Згідно з повідомленням командування бригади, 6 квітня на КПВВ Мар’їнка представниками російсько-окупаційних військ передали тіло загиблого військовослужбовця, який за нез’ясованих обставин зник у вечірній час 3 квітня поблизу селища Шуми на Донеччині. Точні дата та причина загибелі військовослужбовця – невідомі. Серед версій загибелі розглядаються – втрата орієнтування і викрадення, триває слідство. Похований у Жидачеві.

Андрій Горлай,  молодший сержант, старший механік-водій 39 ЗРП

Загинув 4 квітня

Народився 13 листопада 1976 року, мешканець Луцька. На військову службу за контрактом до ЗС України був призваний у січні 2018 року. Залишилися мати, сестра та два сини.

Загинув вночі в районі Бахмута в результаті вогнепального поранення в голову. Похований у Луцьку.

Іван Кожем’яка, військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено)

Загинув 4 квітня

Народився 1999 року у смт Нова Борова Житомирської області. Згідно з посиланням на повідомлення Новоборівського ліцею Хорошівського району, їхній випускник загинув в районі проведення ООС на сході України (місце та обставини загибелі/смерті не уточнені). Похований у смт Нова Борова.

Владислав Мороз, солдат, навідник 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72 ОМБр.

Загинув 5 квітня

Народився 14 липня 1997року у cелі Халаїдове на Черкащині. Закінчив НТУ за спеціальністю архітектор-дизайнер. На військову службу за контрактом до ЗС України був призваний 23 листопада 2020 року, в подальшому – був направлений в район проведення ООС. Залишились батьки та сестра.

Загинув близько 19:55 в результаті кульового поранення під час ворожого обстрілу зі стрілецької зброї поблизу селища Спартак на Донеччині. Похований в селі Халаїдове.

Віктор Гелебрант, молодший сержант, командир механізованого відділення механізованої роти 92 ОМБр.

Загинув 5 квітня.

Народився 23 січня 1972 року у селі Неліпино на Закарпатті. Мешканець Краснокутська Харківської області. Строкову військову службу проходив на Північному флоті, був оператором засекреченого зв’язку на підводному човні. До війни працював слюсарем в управлінні ЖКХ Краснокутська. Строкову військову службу проходив в підрозділі морської піхоти. В 2015 році був призваний до ЗС України за мобілізацією, на військовій службі за контрактом у складі 24 ОМБр – з 2016 року, в подальшому, з 2018 року – продовжив службу у 92 ОМБр. Залишилися дружина, доросла донька від першого шлюбу, син та донька.

Загинув в результаті кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Золоте-4 на Луганщині. Похований у Краснокутську.

Денис Миронов, старший лейтенант, інспектор батальйону особливого призначення ППОсП «Миротворець» ГУНП в Київській області.        

Загинув 6 квітня.

34 роки. Згідно офіційного повідомлення пресслужби поліції Київської області, офіцер поліції помер о 08:30, під час несення служби на блокпості на околиці м. Сватове Луганської області (причини і обставини смерті поліцейського – не повідомляються).

Максим Стеблянко, солдат, водій механізованого взводу механізованого батальйону 1 ОТБр.

Загинув 6 квітня.

Народився 24 січня 1998 року в Лебедині Сумської області. Навчався в Лебединському вищому професійному училищі лісового господарства, де отримав спеціальності лісника, тракториста, машиніста, водія. У 2018 році був призваний на строкову військову службу до ЗС України, в подальшому – підписав контракт і продовжив військову службу. З багатодітної родини, де батько – також військовослужбовець військової служби за контрактом.

Загинув близько 09:30 в результаті підриву військового автомобіля на невідомому вибуховому пристрої поблизу села Степне на Донеччині. Похований у Лебедині.

Володимир Шпак, старший лейтенант, командир протитанкового взводу роти вогневої підтримки 58 ОМПБр.

Помер 6 квітня.

Народився 13 березня 1984 року в Чернігові. В 2006 році закінчив Чернігівський державний інститут економіки і управління.

Загинув близько 10:55, під час мінометного обстрілу (за уточненими даними від командування бригади, артилерійського обстрілу снарядами 3ОФ35 до протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра») з боку російських окупантів поблизу селиша Невельське на Донеччині. Похований на Алеї Героїв кладовища «Яцеве» в Чернігові.

Денис Юшко, матрос, військовослужбовець 36 ОБрМП.

Загинув 8 квітня.

Народився 31 травня 1998 року, мешканець села Новобогданівка Миколаївського району. В 2018-2019 роках проходив строкову військову службу, на військовій службі за контрактом у 36 ОБрМП – з кінця 2020 року. Дуже рано втратив обох батьків, виховувався бабусею, дідусем та дядьком. Залишилися дівчина та новонароджений син.

Загинув у районі селі Водяне на Приазов’ї в результаті вогнепального кульового поранення в голову під час ворожого обстрілу позицій ООС. Похований в селі Новобогданівці.

Андрій Теперик, старший солдат, стрілець-снайпер 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону 92 ОМБр.

Загинув 10 квітня.

Народився 30 січня 1997 року в селі Мартове на Харківщині. Закінчив ліцей будівельних технологій. Навчався в Чернігові в навчальному центрі «Десна-1». Після перших трьох років контракту зі ЗС України уклав другий контракт та близько року тому знову відбув у район проведення ООС. Залишилися батьки та семирічна сестра.

Згідно з повідомленням Харківської ОДА, військовослужбовець був смертельно поранений о 23:00 під час виконання службових обов’язків в районі населеного пункту Золоте-5 на Луганщині. Похований в Мартовому.

Ярослав Карлійчук, старший солдат, військовослужбовець підрозділу 109 ОГШБ 10 ОГШБр.

Загинув 12 квітня.

Народився 7 серпня 1996 року в селі Черепківці Чернівецької області. Після школи рік пропрацював у Чернівцях, в охоронній фірмі «Тигр». Рвався на фронт з 18 років, в ЗС України – з 19 річного віку, а в 2016 році – вже воював під Мар’їнкою. Залишилися мати, три старші сестри, дружина і малолітній син.

Загинув в результаті смертельного кульового поранення під час прицільного обстрілу позицій підрозділів ЗС України найманцями Російської Федерації. Похований в Черепківцях.

Олексій Мамчій, старший солдат, старший водій зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 108 ОГШБ 10 ОГШБр.

Загинув 13 квітня.

Народвися 27 червня 1980 року в Чернівцях. Освіту здобув в Чернівецькому професійному машинобудівному ліцеї та в Інституті інженерної механіки та транспорту Національного університету «Львівська політехніка». Молодший брат Станіслав Мамчій загинув 2016 року поблизу Авдіївки.

Загинув у районі залізничної станції Майорська в результаті осколкового поранення, яке отримав під час скидання гранат на позиції наших підрозділів БПЛА противника, які перетнули лінію розмежування. Похований на Алеї Слави міського кладовища Чернівців.

Ігор Аншба, військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено).  

Загинув 14 квітня.

Народився 19 березня 1965 року, мешканець села Нестерварка Вінницької області. Повідомляється, що військовослужбовець захищав українську землю з самого початку війни з Росією.

Згідно з посиланням на повідомлення пресслужби Тульчинської міськради, військовослужбовець помер в районі проведення ООС (місце та обставини загибелі/смерті не уточнені).

Євген Яковлєв,  бойовий медик підрозділу 24 ОШБ 53 ОМБр.

Помер 14 квітня.

46 років, мешканець міста Кам’янське Дніпропетровська область. Помер у військовому госпіталі в  Маріуполі в результаті загострення важкої хвороби. Похований у Кам’янському.

Давид Шартава, старший солдат, військовослужбовець 2 ОГШБ 128 ОГШБр.

Загинув 18 квітня.

Уродженець Тбілісі. Військовослужбовець грузинського походження, професійний військовий. Захищав Грузію ще в 2008 році під час російсько-грузинської війни, брав участь в миротворчих місіях в Ірані, Афганістані, всюди, куди послали військових з Грузії. З 2016 року захищав незалежність України на Донбасі у складі Грузинського національного легіону. В подальшому уклав контракт зі 128 ОГШБр. Залишилися дружина та два сини.

Загинув в результаті ворожого обстрілу з автоматичних станкових гранатометів позицій українських захисників в районі відповідальності ОТУ «Схід» поблизу села Широкиного. Похований на батьківщині, в Тбілісі.

Олександр Луцик, солдат, оператор-розвідник протитанкового артилерійського дивізіону 10 ОГШБр.

Загинув 22 квітня.

Народився 18 травня 1982 року у селі Годомичі на Волині. Закінчив профтехучилище в смт Маневичі. На військовій службі у ЗС України за контрактом – з жовтня 2019 року. В подальшому – бажав присвятити своє життя військовій службі. Залишилися брат та сестра.

Загинув близько 11.30 в результаті осколкових поранень, отриманих під час обстрілу з ПТКР позицій українських підрозділів поблизу селища Шуми. Похований у селі Годомичі.

Владислав Бакаєв, військовослужбовець ЗС України (підрозділ не уточнено).

Загинув 24 квітня.

Народився 15 лютого 2000 року в смт Стара Ушиця на Хмельниччині.

Згідно з повідомленням Староушицької ОТГ, військовослужбовець загинув в районі проведення ООС (місце та обставини загибелі/смерті – не уточнені). Похований в смт Стара Ушиця.

Іван Ковальовський, солдат підрозділу 58 ОМПБр.

Загинув 26 квітня.

48 років, уродженець села Колінки на Прикарпатті. Мешканець Дніпропетровської області. Проходив військову службу у складі українського миротворчого контингенту в Сьєрра-Леоне. До ЗС України був призваний за мобілізацією в 2014 році, військову службу проходив в 17 ОТБр. На військовій службі в 58 ОМПБр – з лютого 2021 року. У 2015 році отримав важке поранення в результаті підриву на західній околиці смт Станиці Луганської, але відновився та продовжив військову службу. На військовій службі в 58 ОМПБр – з лютого 2021 року. Залишилися дружина та двоє синів.

Загинув від кулі ворожого снайпера під час несення служби на спостережному пості поблизу селища Опитне на Донеччині. Похований в Миколаївці.

Роман Гуляк, старший сержант, командир мінометного розрахунку мінометної батареї 1 механізованого батальйону 14 ОМБр.

Загинув 27 квітня.

Народився 7 жовтня 1990 року, 30 років, Волочиськ Хмельницька область. Отримав освіту в Хмельницькому торговельно-економічному коледжі КНТЕУ. На військову службу в ЗС України був призваний за мобілізацією влітку 2015 року, до цього працював на Волочиському машинобудівному заводі АТ «Мотор Січ». На військовій службі за контрактом – з травня 2018 року. Був нагороджений медаллю «За звитягу та вірність». Залишилися мати та батько.

Загинув близько 12:30 в результаті підриву військового автомобілю ГАЗ-66 на невідомому вибуховому пристрої в районі населених пунктів Оріхове та Новотошківське. Похований в Волочиську.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.