США та Росія на межі зіткнення у Чорному морі

Путін відтягує війська з сухопутного кордону, але стає дедалі більш активним на воді.

Про це пише Bloomberg.

Минулого місяця українці зітхнули з полегшенням, коли президент Росії Володимир Путін заявив, що виведе більшість із понад 100 тисяч військовослужбовців, переведених на російсько-український кордон.

Але рано говорити про полегшення: Путін не той, хто так просто відступає. Тож, де слід очікувати його наступної провокації? Найімовірніше, з боку Чорного моря.

Росія вторглася в Україну 2014 року і відрізала стратегічно важливий півострів Крим. Це найбільше захоплення суверенної держави в цьому столітті. Відтоді Путін постачав гроші, зброю та військових радників сепаратистським силам у районі Донбасу на сході України.

Нещодавні події стали сигналом для Заходу про те, як невблаганний Путін буде чинити тиск на Україну, і про його глибокий спротив вступу країни до НАТО. Це також відволікало увагу від переслідування опозиційного лідера Олексія Навального та добре зіграло на користь Путіна в Росії, де його рейтинг схвалення злетів під час анексії Криму.

Натомість він може вирішити зробити ставку на море і зміцнити свії позиції на водах Чорного моря.

Стратегічне значення Чорного моря вражає. Його площа – близько третини розміру Мексиканської затоки, Чорне море межує з Болгарією, Грузією, Румунією, Росією, Туреччиною та Україною. Сукупність мов, культур, членства в альянсах та економічного розвитку серед цих країн вражає.

Серед цієї групи НАТО має трьох повноправних членів альянсу (Туреччина, Румунія та Болгарія) та двох близьких партнерів – Україну та Грузію.

«Росія хотіла анексувати Крим переважно тому, що він має чудові порти — це був головний порт українського флоту, коли я був у свій час командиром НАТО. З попередніх подій, що могли розпалити морський конфлікт, – наприкінці 2018 року російський флот та берегова охорона захопили три українські військові судна, коли кораблі намагалися зайти в Чорне море через Керченську протоку – вузький прохід, що розділяє Росію та Кримський півострів, – розповідає адмірал, колишній головнокомандувач НАТО Джеймс Ставрідіс. – Цей рівень напруги повернувся. У середині квітня Пентагон оголосив, що направить у Чорне море два есмінці з керованими ракетами, які заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков назвав «надзвичайно провокаційними». Хоча США різко скасували розгортання кораблів, Кремль перекриває прибережні райони поблизу Криму іноземним військовим кораблям.

Коли Росія вторглася в Україну в 2014 році, військові Путіна використовували «диявольську» тактику і процедури. Наступальна кібервійна, спецназ без розпізнавальних знаків (так звані «зелені чоловічки»), таємні атаки на транспортні вузли, пропаганда в соціальних мережах і блискавичні наступальні удари були частиною цього міксу. Безсумнівно, у Путіна є морська версія цього сценарію».

На думку адмірала, такий наступ міг би включати в себе розгортання комбінації швидких патрульних катерів з крилатими ракетами класу «земля-земля» і ракетами наземного базування, а також вертольоти на базі десантних кораблів для перевезення спецназу, дизельні підводні човни, атакуючі українські військові і цивільні об’єкти, кібератаки і десантні атаки на ключових стратегічних шляхах за українськими позиціями.

«Росіяни вдарять по українцях, а НАТО не зможе дістатися туди досить швидко, навіть якщо буде хотіти це зробити. Завдання полягало в тому, щоб нейтралізувати українські військово-морські сили, отримати повний контроль на морі в північній частині Чорного моря, відрізати українські Збройні сили від їхніх ліній постачання та отримати контроль над ділянкою суші, яка могла б з’єднати Росію з Кримом», – зазначає адмірал.

Він упевнений, що США і НАТО будуть протестувати проти дій РФ, проте Україна все ж не потрапляє під дію колективної оборони НАТО «напад на одного – це напад на всіх» і наразі не зовсім зрозуміло, як НАТО збирається захищати Україну.