дивись.info

Самозахист чи злочин: як захистити своє життя і не потрапити за грати

Самозахист чи злочин: як захистити своє життя і не потрапити за грати
фото з відкритих джерел

Від самозахисту до злочину — один крок. Саме це зрозумів ветеран АТО Андрій Пекельний, який, захищаючи себе і матір, смертельно травмував нападника. Інцидент трапився на Великдень у селі Глещева, що на Тернопільщині.

Попри те, що група нападників загрожувала чоловіку в його ж помешканні, слідчі відкрили кримінальне провадження про умисне вбивство при перевищенні межі самозахисту.

Вже коли подія набула суспільного резонансу, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив про власні сумніви щодо такого трактування.

«Вважаю передчасним та необґрунтовані пред’явлення підозри 24-річному ветерану АТО, який був вимушений застосувати холодну зброю для самозахисту після того, як до нього, до його домівки, прийшли п’ятеро нападників, один із яких пізніше загинув від отриманих поранень. Слідчі звернуться до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов’язання», – написав Аваков.

ІА Дивись.info запитала у правозахисників, де межа самооборони, а також, як захистити своє життя і не потрапити за грати.

 Дія повинна дорівнювати протидії

Правозахисники наголошують – в українському законодавстві чітко записано, що самооборона є необхідною, коли є загроза життю чи здоров’ю. Однак є нюанси, каже Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи.

«Є стаття в кримінальному кодексі, яка позбавляє від відповідальності, якщо злочин скоєний у стані необхідної самооборони. Але завжди треба дивитись на кожен конкретний випадок – чи не перевищена межа цієї необхідної самооборони. Оцінка інциденту часто залежить і від зовнішніх впливів, а тому, на превеликий жаль, вона не завжди адекватна», – коментує Євген Захаров.

Так у статті 36 Кримінального кодексу є формулювання «перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту». Іншими словами, дія має дорівнювати протидії. А чи не перегнув, той, хто захищається, палицю – вирішує суд.

Однак є винятки, коли застосовувати кримінальну відповідальність щодо людини, яка захищалася, не можна, каже правозахисниця Лідія Тополевська.

«По-перше, якщо нападники були зі зброєю, по-друге, якщо була група осіб і по-третє, якщо нападники увійшли у помешкання, де проживає ця людина. Кримінальний кодекс зазначає, що є такі три випадки, які звільняють людину від кримінальної відповідальності.

Але є ще практика застосування законодавчих норм і саме розслідування. Якщо людина загинула через насильницькі дії з тої чи іншої сторони – відкривають провадження за фактом смерті. Питання в тому, як його відкрили – чи за фактом смерті, чи одразу звинуватили у вбивстві», – каже Лідія Тополевська.

Та найбільш визначальною правозахисниця вважає практику застосування судами норм закону.

«На жаль, в Україні сама практика трактування судами є неоднозначною. Є аналіз низки вироків за певні роки, де показано, що не всі суди однозначно (в тих випадках, коли є виключні обставини) трактують їх на користь людини, на яку напали. Інколи людей, які завдали шкоди нападнику внаслідок самооборони, звільняють від кримінальної відповідальності, інколи засуджують.

Навіть незважаючи на те, що Верховний Суд сказав, що якщо напад відбувся в помешканні, де живе людина, яка оборонялася, то вона мала право застосувати зброю (або ті інструменти, які можуть бути використані як зброя), все одно перша інстанція, друга часто трактує конкретні епізоди по-своєму.

Щодо останнього випадку на Тернопільщині, то там хлопця, що оборонявся, мали би звільнити від кримінальної відповідальності. Хоча варто все одно провести незалежне розслідування, суд має розглянути і, встановивши всі факти, винести рішення, згідно з нашим законодавством», – веде далі Лідія Тополевська.

Тополевська пояснює: аби дати правову оцінку діям правоохоронців, треба розуміти фактаж справи, бо деталі, висвітлені в ЗМІ, можуть відрізнятися від реальних подій.

«Оцінку можна дати лише тоді, коли читав справу за фактом. Важливо знати чи це був напад у приміщенні будинку, чи на території, біля фіртки, на дорозі тощо. Якщо це справді було в його помешканні, то він правомірно застосував зброю. Якщо є нюанси, то їм має дати оцінку суд. Але, як правило, зважаючи, що в нас доволі слабо розвинений інститут адвокатури, а судова система далеко не в найкращому стані, то ми часами живемо за радянським принципами. Тобто зазвичай довести, що ти не винен, покладається на того, кого звинувачують. Якщо підзахисний буде мати професійних адвокатів, то, звичайно, що вони це доведуть. Однак я тут знову наголошу: у нас суд часто має власні переконання», – каже Тополевська.

Що потрібно знати людині, якщо з нею стається схожа ситуація

«Якщо ми говоримо про ці три виключення, згідно з кримінальним кодексом, коли не настає кримінальна відповідальність (якщо напад відбувся зі зброєю, групою осіб чи в помешканні, де мешкає жертва), тоді тут всі засоби захисту є допустимими. Все, що людина може використати, аби захистити себе і близьких – вона й використовує.

Якщо ж говорити про випадок на вулиці – ситуація складніша. Братимуть до уваги, що робив нападник і якою була відповідь того, на кого нападали. Якщо виявиться, що нападник просто погрожував, а людина мала підготовку і застосувала більше сили, ніж це було на той момент необхідно, і це буде доведено – тоді йдеться про перевищення меж самооборони.

Є ще стан афекту. Тобто людина могла не передбачити намірів нападника і застосувала більшу силу, ніж насправді було потрібно, щоби його знешкодити. Але буває кажуть «мені планка падає» – тут потрібно доводити стан афекту за допомогою судово-медичних експертиз, підтвердити експертизами, що в нього справді тонка організація нервової системи. Тобто довести стан афекту», – пояснює правозахисниця.

У кримінальному кодексі записано, що кожна людина має право на самооборону.

«Є прописано, що людина може себе захистити, звернутись по допомогу до інших чи уповноважених органів. А кожен має в конкретному випадку сам для себе вирішити – тікає він чи дає відсіч.

Визначити, чи буде покарання при перевищенні самооборони і наскільки це покарання буде суворим, доволі складно. В законодавстві це прописано, але є певні «червоні лінії» і вони всюди різні. Визначити, коли ти вже стаєш не нападником, а жертвою – це навіть неможливо прописати. Бо якщо почнуть більш конкретизувати, то всі ситуації будуть мірятись під ту конкретику, і вони ще більше не збігатимуться. Для цього є інститут адвокатури і суддівства, який мав би все правильно врегулювати. В підсумку все залежить від людей, які це розглядають», – каже Лідія Тополевська.

 Україна – не Америка

Правозахисники відзначають, що, для прикладу, в США навіть один крок за паркан вважається порушенням приватної власності. А це означає, що той, кому належить ця власність, може застосовувати зброю – вирішувати проблему пострілом чи то на попередження, чи то на ураження.

Так, скажімо, на в’їзді до Вісконсина знаки попереджають злочинців і терористів про те, що 170 тисяч мешканців штату мають право легально володіти зброєю і захищатимуть себе та близьких від кримінальних посягань.

Євген Захаров пояснює: в Україні така система наразі неможлива, адже в нас нема закону про застосовування зброї з метою самозахисту.

«У США кожен може мати зброю для захисту себе і своєї родини від злочинних посягань. У нас такого немає і, я вважаю, що необлікована зброя – це злочин за Кримінальним кодексом.

Гадаю, потрібно, щоби люди могли себе захистити, зокрема і зброєю. Бо, як показує досвід, якщо є зброя на руках, стається менше нападів, бо бояться такої ж відповіді», – підсумував Євген Захаров.

Що робити, коли ви відчуваєте загрозу

«Мудрі радять спробувати утекти. Якщо нападників більше – не факт, що ви переможете, і не факт, що згодом вас виправдають. Потрібно старатись уникнути фізичного насилля. Коли починаються такі процеси, то здоровий глузд у людини йде на другий план, і добре, коли людина собою володіє. Але коли всі перебувають у стані збудження чи афекту, то прийняти правильне рішення складно. Тим паче в державі, де 8-ий рік триває війна, люди надзвичайно агресивні.

Завжди слід пам’ятати, що свою невинуватість, через недосконалу судову систему в Україні довести буде непросто», – радить Лідія Тополевська.

Правозахисник Євген Захаров також рекомендує уникнути конфлікту.

«Якщо людина знає про загрозу своєму життю, то варто звернутись у поліцію із заявою, щоб їй забезпечили захист. У спонтанних випадках потрібно захищатись , пробувати уникнути конфлікту або ж тікати», – зазначає пан Євген.

Водночас правозахисники ще раз наголошують на випадках, коли українці мають беззастережне право застосовувати для самооборони зброю (якщо йдеться про вогнепальну, то, звісно, зареєстровану).

«Є три винятки, коли людина звільняється від кримінальної відповідальності: напад озброєної особи; напад групи осіб; протиправне насильницьке вторгнення в житло чи приміщення, що перебуває у власності жертви. Відтак вважається, що шкода, заподіяна особі, яка посягає у цих виняткових ситуаціях, не може бути обмежена жодними межами – аж до смерті нападника. Це ці три виключення, які дозволяють людині захищати себе. Втім, завжди слід пам’ятати про неоднозначне трактування українськими судами цих норм», – підсумувала Лідія Тополевська.

Тетяна ЯВОРСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.