«Я вдячна, що не забувають мого сина», – Віра Зінич

Про це повідомляє «Еспресо.Захід».

«Я вдячна, що не забувають мого сина, що він недаремно був на фронті та зміг допомогти багатьом захисникам», — зі сльозами на очах каже мати загиблого медика-кіборга Віра Зінич.

Фото Еспресо.

Знімальна група приїжджала до жінки в селище Рокитне, звідки родом загиблий медик-кіборг Ігор Зінич. На представлення стрічки про сина матір теж приїхала, щоб поділитися своїми спогадами і переживаннями.

«Які можуть бути відчуття в матері? Звичайно, біль. Я хотіла б, щоб він був живий і був серед своїх. Але вдячна, що його не забувають побратими. Вони приїжджають до мене й не забувають», – додала Віра Зінич.

Авторкою фільму є львівська журналістка Оксана Клим, а режисером виступив Василь Яворський. Презентували стрічку в Центрі імені Довженка у Львові. Тут зібралися десятки друзів, побратимів і львів’ян. За словами режисера, фільм побудований на спогадах людей, які знали Ігоря Зінича.

Фото Еспресо.

«Історія написана очевидцями, родичами, близькими людьми Ігоря, – розповідає Василь Яворський. – Такі фільми важко знімати емоційно. Потрібно пережити цю історію, передати, щоб її побачили інші люди. Ми записали більш ніж 15 годин інтерв’ю й намагалися все втиснути в одну годину. Найскладніше було відібрати з великої кількості матеріалу ту частину, яка дійсно повинна потрапити у фільм».

Про Ігоря Зінича згадує командир дев’ятої роти 80 десантно-штурмової бригади Олег Височанський. Чоловік особисто знав загиблого й був ініціатором фільму. Як розповів у коментарі журналістці «Еспресо.Захід», Ігор Зінич — знакова особа, адже пробув у терміналі 33 пекельні дні в останній місяць оборони.

«Він казав: «Поки тут буде хоча б один боєць «вісімдесятки», я звідси не поїду», – пригадує Олег Височанський. – Хлопець відмовлявся від ротацій у ці пекельні дні. Останній місяць у терміналі був далеко не схожий на перші місяці оборони. Це були запеклі бої. Ігоря знали усі в батальйоні й дуже поважали. Це була людина від Бога, ідеальний військовий медик».